У серіалі від Netflix прозвучав «Щедрик». Не поспішайте радіти
Привіт! Давайте спершу познайомимося. Мене звати Пилип, а прізвище моє — Зконопель. Я — плід пристрасного кохання між відомою вам пані Антоніною та невідомим мені паном французького походження. Гадки не маю, на якому мості Мірабо моя люба матінка надибала мого стражденного батечка, коли їздила по Work And Travel. Одне знаю точно: любов пройшла, а я залишився.
Від батька я успадкував любов до поезії Поля Верлена. А від матері — залежність від кіно, серіалів, шоу та іншого розважального відеоконтенту. Словом, можу і борщику з’їсти, і марленкою заїсти. Що й казати, дитя парадоксів!
А тепер до суті. Поки Антоніна стежить за виборами до Ради Держкіно, я залипаю на Netflix. Днями якраз «проковтнув» четвертий, заключний сезон супергеройського серіалу «Академія Амбрелла».
Якщо ви, як і я, вважаєте себе досвідченим користувачем ПК та інтернету, то вже знаєте, що наприкінці другої серії на всіх українців чекає приємний сюрприз. А саме – «Щедрик» Миколи Леонтовича. І, – що найважливіше, – у кадрі він звучить українською!
Переглянути цей допис в Instagram
Згодом я замислився над питанням: а яку ще українську музику можна почути в закордонному кінематографі? Як вона туди потрапляє і які сенси несе?
Справжня історія українського «Оскара»
Український слід тягнеться за кіномузикою Голлівудщини протягом щонайменше сорока років. А саме — від 1977-го, коли на американські екрани вийшла романтична комедія під назвою «You Light Up My Life» («Ти осяюєш моє життя»).
Ця стрічка – типова історія успіху «сірої миші», яка завдяки щасливому випадку (і скупій фантазії сценаристів) вибивається у суперзірки великого шоу-бізнесу. Ідеальний сюжет для обси… пробачте, для конструктивної критики від Антоніни.
Інша справа — саундтрек. Свого часу (в 70-ті) пісня з фільму зірвала джекпот із двох престижних американських нагород: «Оскар» та «Золотий глобус». А також номінувалася на «Греммі». І виконала її американська співачка українського походження Квітка Цісик.
Щоправда, вона посварилася з режисером Джозефом Бруксом і той вирізав її ім'я з титрів.
Американська кар’єра Квітки Цісик, на жаль, не склалася. Та й прожила співачка мало — всього сорок чотири роки. У 1998-му її життя забрав рак. А в 2002-му пісню з «You Light Up My Life» переспівала Вітні Г’юстон, і про версію нашої Квітки за океаном забули. Такі справи.
Тож тепер у дискусії з кіноманами маєте повне право зауважити: українці частково здобули свій «Оскар» задовго до Мстислава Чернова.
Голодомор, Чорнобиль та Джамала
А далі західні кінематографісти причепили на Україну та українців ярлик непозбувної бентеги. Чорнобильська катастрофа, розпад СРСР, викриття радянського терору 1920–1930-х, — такі були часи.
Так чи інакше, від 1990-х і аж до сьогодні українською в імпортній кінопродукції звучать здебільшого плачі та голосіння. З відносно свіжих кейсів — саундтрек Джамали до канадсько-польсько-українського фільму «Ціна правди» (2019). Драма Аґнєшки Голланд заснована на біографії британського журналіста Ґарета Джонса, який у 1932–1933 роках знайшов докази Голодомору в Україні, але слухати його тоді ніхто не схотів.
Або гучний серіал «Чорнобиль» від НВО того ж таки 2019-го. У фінальному епізоді можна почути релігійний піснеспів «Вічная пам’ять» у виконанні львівського хору «Гомін». Музиканти записали композицію за добу, а її назва говорить сама за себе.
Ми з Антоніною щиро зворушені тим, як сильно вестернам болить за Україну. Та невже за всі ці роки вони не знайшли в українській фонотеці трохи більше чогось життєрадісного?
Шпигунка Сердючка та українізація Беверлі-Гіллз
«Щоб не плакать, я сміялась». Як учорашній випускник, я добре пам’ятаю хрестоматійні рядки Лесі Українки. Таке враження, що західні кінороби знають їх не гірше. Бо вже не перший рік запозичують з українського репертуару для своїх творінь любе рябе. Головне правило: побільше абсурду і поменше… власне, українськості.
Згадаймо камео Вєрки Сердючки в голлівудській комедії «Шпигунка» (2015). Зірка «Євробачення» з’являється в кадрі на кілька хвилин, поки героїня Мелісси Маккарті женеться за лиходієм у виконанні Джейсона Стетхема.
Привід заспівати «Dancing Lasha Tumbai» (за оновленим правописом — «Russia Goodbye») для нашої Вєрки, звісно, не найприємніший. Від цього естрадного балагану в кадрі так і несе вайбом «потішних хохлів», який особливо люблять росіяни. Панове американці, не треба так!
У третьому сезоні серіалу «Фарго» знайшлося місце для пісні «Шо з-под дуба» від українського фолькгурту «ДахаБраха». Знову ж таки, композиція чудова, та й качає дай боже. Біда тільки в тому, що жодного автентичного (тобто, українського) смислового навантаження вона в кадрі не несе! З таким же успіхом у саундтрек можна було запхати фольклор африканських племен. За настроєм звучало б доволі схоже, а от за сенсом — не в ті двері.
До українських саундтреків із категорії «Йой, най буде» можна віднести пісню alyona alyona «Dancer» із підліткового серіалу «Небезпечні зв’язки» («Dangerous Liaisons») від Netflix. А в кліпі на пісню знявся російський комік Алєксандр Ґудков. Упс!
Сюди ж — трек українського електронного музиканта Cape Cod «Sunsay». Його можна почути на фоні вечірки в одному з епізодів продовження серіалу «Район Беверлі-Гіллз».
Приємно чути українську музику в улюблених шоу бурхливої молодості / щасливого дитинства. Але що саме музичні продюсери хотіли сказати глядачам, коли ставили цю конкретну пісню в цей конкретний епізод? Скоріше за все, нічого. Що й треба було довести.
Переглянути цей допис в Instagram
«Мокрі бандити» викрадають «Щедрик»
Нарешті ми дійшли до найголовнішого. Та перш ніж зрозуміти, чому музику Миколи Леонтовича так активно тягають по закордонних фільмах і серіалах, зробимо невеликий історичний флешбек.
Отже, у 1916-му «Щедрик» Леонтовича вперше прозвучав наживо у виконанні хору Київського університету Святого Володимира (нині — КНУ). У 1922-му хор Олександра Кошиця презентував цю та інші українські пісні на концерті в нью-йоркському Карнегі-холі.
Ще за тринадцять років, у 1935-му, американський композитор українського походження Пітер Вільговський «підрізав» мелодію Миколи Дмитровича для пісні «Carol Of The Bells». Нарешті, в 1990-му голлівудський композитор Джон Вільямс переробив «запозичену» Вільговським музику для саундтреку відомої вам комедії «Сам удома».
І понеслося! Відтоді «Щедрик» юзають у фільмах та серіалах щоразу, коли в кадрі треба конче створити новорічно-різдвяну атмосферу. «Міцний горішок», «Сімпсони», «Гріффіни», «Південний парк», — у цьому списку не вистачає хіба що «Людської багатоніжки».
Дійшла черга і до нетфліксівської «Академії Амбрелла». І тут варто окремо подякувати творцям серіалу за те, що звернулися до пісні Леонтовича саме в українськомовному варіанті. Щоправда, її чомусь виконує литовський хор Bel Canto (про що неважко здогадатися за акцентом).
Свідомо це було зроблено чи ні, але виглядає як потужна культурна підтримка України на міжнародній арені в часи великої війни. Netflix, дай вам Бог здоров’я!
«Океан Ельзи» проти «Лускунчика»
Що ж, моя кінознавчо-музикознавча рефлексія закінчена. Можна й відпочити!
Не встиг я прилягти, як сниться мені сон. Про те, що на «Нетфліксі» виходить крутий український серіал. І звучать у ньому так само круті українські пісні. І кожна — о диво! — на своєму місці. Де сумно — там Яремчук і «Океан Ельзи», де весело — Latexfauna чи Курган&Агрегат.
А потім я прокинувся і пішов додивлятися останній сезон «Академії Амбрелли». Стривайте, а що це вони поставили в останню серію? Невже фрагмент із «Лускунчика» Чайковського?! Ніколи такого не було, і от знову…
Фото: кадр із серіалу «Академія Амбрелла»
