У Києві роздали «Золоті дзиґи», а Марина Кудерчук ошелешила своєю сукнею

Ну, не будемо вас інтригувать — ось.

І не треба звинувачувати Антоніну в лукізмі — вона й сама полюбляє вирядитись у леопард з ніг до голови. Сукня нам подобається. Бо церемонія «Дзиґ» цьогоріч була без феєрії і навіть без червоної (чи будь-якої) доріжки. Усе скромно. Нема чого тут гламуром кидатися — війна надворі. 

Тому ми щиро дякуємо колишній голові Держкіно, що стала яскравою плямою серед цього свята стриманості та занудства. І що не забуває про колишніх колег та підопічних.

Раптом що, це з нею не я

Якщо я цю фешн-історію сприйняла із захватом, то мій колега кінокритик Діма Десятерик трохи ошаленів. Навіть допис зробив. 

Нагадаю всім, що саме Дмитро винен у тому, що Кудерчук пішла. Це все через його щоденну та багатомісячну мантру у фейсбуці. 

Одразу нагадую, що церемонії (так, дві) відбувалися в контексті конференції Української кіноакадемії. У перший день нагородили лавреатів двох минулих років.  Імена переможців нагадайте собі тут і тут. Напишу лише, що позаминулого року тріумфувала «Стоп-земля» Катерини Горностай (11 «дзиґ»).

А минулого — «Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука (теж 11). 

Ведучими були голова правління Української кіноакадемії Ольга Бесхмельниціна та піар-директорка Тетяна Власова. Хочу сказати, що було живєнько, чого від наших кіноцеремоній дочекаєшся нечасто. 

Ну а на наступний день Оля пішла відпочивати, а до Тані доєднався Ахтем Сеітаблаєв. Теж було живєнько. Антоніна задоволена. Лиш фоточок поки немає красивих, то нарубала вам із трансляції. Вона, до речі, тут. 

Нині нагородили стрічки, які виходили в прокат у 2023 році. Ось тут список номінантів. 

Отже:

Найкращий ігровий серіал — «Перевізниця». І це правильний вибір, шановні кіноакадеміки! Шоуранер Женя Тунік явився нам у ось такому вигляді.

Найкраща жіноча роль другого плану — Олена Мамчур, «Ля Палісіада». Нагороду вийшов забирати режисер Філіп Сотниченко і пожартував, що готувався взагалі-то отримати свою «дзиґу». Але давайте почекаємо. Нагадую, стрічка боротиметься цьогоріч за «Оскара».

Найкраща чоловіча роль другого плану — Олексій Гнатковський, «Довбуш». Ну звісно! Олексій був серйозним у своїй промові. Подякував Силам оборони, конкретно оператору Сергієві Михальчуку. А також своїй дружині Ользі, без якої, каже Олексій, нічого не було б і невідомо, чи займався би він цією професією. Так шо, дівчата, ось Оля (в якої день народження), якій ми можемо подякувати за нашого нового секс-символа. 

А, і також Гнатковський сказав, що мріє, аби на наших знімальних майданчиках «говорили українською, а не кацапською». Боже, а хто це собі таке дозволяє? Хоча була ваша Антоніна недавно на показі стрічки про мову від Суспільного «Як українці українською заговорили». Там Олексій був наратором — тут можна подивитися. Так ось, там люди жалілися, що в самому Мінкульті також не всі ще спромоглися зробити такий мовний перехід. Антоніна в це не може повірити. 

Найкращі спецефекти — Олексій Кудима, «Ля Палісіада». Нагороду вийшла отримувати продюсерка і дружина режисера Філіпа Сотниченка — Валерія Сочивець, а також їхній син Лео. Майбутній актор, між іншим. Принаймні усміхається він вже фантастично.

Найкращий монтаж — Філіп Сотниченко, «Ля Палісіада». Філіп знову жартує. Каже, що зараз усе позбирає, бо наступна нагода випаде може за 2-3 роки. Чекаємо з нетерпінням! Бо «Ля Палісіаду» чекали значно довше. 

Найкращий звук — Сергій Авдєєв, «Ля Палісіада». Ну ви вже здогадалися, хто виходить на сцену. Лєра каже, що Сергій не вірив, що виграє, і ставив на «Залізних метеликів». 

Найкращий грим — Ірина Солодовська, «Довбуш». Ірина просто вийшла, подякувала і забрала нагороду. 

Найкращий дизайн костюмів — Гала Отенко та Марія Кюро, «Довбуш». Нагороду забирає режисер Олесь Санін. Ой, зараз буде промова, відчуваю. А, ні. Олесь каже: «Слава Україні!». Зала аплодує. 

Найкращий короткометражний документальний фільм — «Чорнобиль 22». На сцену виходить частина знімальної групи, зокрема режисер монтажу і військовослужбовець Микола Базаркін. Режисер Олексій Радинський нагадує про військовополонених, надто про колегу — журналіста Максима Буткевича.

Найкращий анімаційний фільм — «Маріуполь. Сто ночей», продюсер Андрій Палатний, режисерка Софія Мельник. Нагороду забирає Андрій і нагадує нам про Маріуполь і які культурні активності там готувалися до повномасштабного вторгнення.

Найкращий короткометражний ігровий фільм — «Жива», режисер Владлен Одуденко. Ніхто по статуетку не прийшов, але їм передадуть. Частина команди зараз у Торонто — представляють на кінофестивалі стрічку Павла Острікова «Ти — космос». Нагадаю, що на цьому фестивалі також показують пропагандистський фільм від колишньої режисерки «Раші тудей». 

Найкращий документальний фільм — (інтрига! суперінтрига!!) «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова. Ну просто несподіванка. Хоча інші стрічки в номінації теж дуже достойні, просто тут без шансів. Нагороду забрав співавтор Євген Малолєтка. Заждіть, скоро така сама інтрига буде і в головній номінації.

Найкраща пісня — «Черепаха Аха» з фільму «Ля Палісіада», авторка музики та слів Ганна Чубач. Філіп дякує ансамблю «Зернятко», який витримав 20 дублів! А Лєра додає, що керівниця казала дітям, щоби «вони посміхалися, наче їм добре». 

Найкраща музика — Алла Загайкевич, Олександр Чорний, «Довбуш».

Композитори виходять на сцену, але Таня Власова повідомляє, що розходимося. Ненадовго — повітряна тривога. Тому музична пауза. 

Повертаємося. 

Найкращий сценарій. На сцену виходить Філіп. Ну а як ви думали? Таня коментує, що давно щось не було його на сцені. «Ця “дзиґа” — це не смішно для мене. Бо я ніякий не сценарист», — каже він. Ага. Сотниченко переконує, що йому багато допомагали. «Але ту штуку давайте», — і пішов уже з шостою нагородою. 

Найкраща робота художника-постановника — Юрій Григорович, Олександра Дробот, «Довбуш». Нагороду забирають продюсер Максим Асадчий та режисер Олесь Санін. Останній дякує за те, що його витримали. 

Найкраща операторська робота — Сергій Михальчук, «Довбуш». Ой, ну тут теж без інтриги. Сергій — один з найкращий наших операторів, військовослужбовець. Ще й скромний. Каже, що професія оператора не може існувати у вакуумі, і тому дякує за співпрацю всій групі. А також розповідає, що це він вперше за 30 років не працює за професією в кіно. Але сподівається невдовзі повернутися. Антоніна і ми всі теж дуже на це чекаємо. Ахтем нагадує, що Сергій зараз робить неймовірно важливу роботу — знімає те, що відбувається на війні. І трагічне, і героїчне.

Найкраща головна жіноча роль. Таня хоче сама назвати переможницю. І оголошує — Анастасія Карпенко, «Як там Катя?». Анастасія дякує Силам оборони і розділяє нагороду з режисеркою Крістіною Тинькевич.

Найкраща головна чоловіча роль — Новруз Пашаєв, «Ля Палісіада». Ахтем жартує: чекаємо на сцені Філіпа Сотниченка. Хоча які там жарти? Він уже піднімається. Виходить на сцену і пропонує Новрузу подзвонити — він зараз у Баку. Новруз відповідає, його погано чути, але він страшенно радий, зокрема бути частиною української кіноспільноти. Говорить українською. Але Ахтем чомусь починає з ним говорити російською з «азербайджанським акцентом»: «Как там в Баку, дарагой?». 

Найкращий режисер. Філіпе, виходьте! Антоніна чекає, коли в нього закінчаться жарти. Але не дочекається. Взагалі, завважте, як часто режисери, які фільмують щось дуже серйозне і зазвичай сумне, мають відмінне почуття гумору. Передаємо привіт Наріману Алієву. І чекаємо, що він нарешті перестане розважати твітерську публіку та зніме для нас ще одне кіно. А краще не одне. 

Найкращий фільм — «20 днів у Маріуполі». Ну, я ж казала. Виходить Євген Малолєтка і лаконічно каже, що йому трішки дивно стояти на сцені самому, без колег Мстислава та Василиси. А також висловлює сподівання, що всі герої їхнього фільму не будуть забуті. 

Власне, кіно зокрема для цього й існує. Аби ми згадували та не забували важливих речей.

Фото: Максим Поліщук