У прокат вийшла кіноверсія «Ти [Романтика]». Чи прокатає те саме з іншими хітовими виставами?

Взагалі-то, вистави в кіно — це абсолютно звична справа для світового процесу. Показали щось глядачам у театрі, зняли відеоверсію і закинули в кінопрокат. Усім вигідно: авторам — заробіток, глядачам — доступний перегляд. Бо, знаєте, не лише на «Конотопську відьму» неможливо прорватися, а й на хіти в інших країнах також. 

У нас, очевидно, почали про це щось здогадуватися, і зараз будемо спостерігати, як воно піде. Нині в кінотеатрах стартували покази відеоверсії вистави від гурту МУР «Ти [Романтика]» (поки ті всі лапки і дужки порозставляєш — задовбешся). Ваша Антоніна вже подивилася і відчуває захват. Ще б пак — стільки красивих чоловіків у шубах! Та ви шо. Михайль Семенко — в рожевій,

Лесь Курбас — весь у блакитному,

про Миколу Хвильового взагалі мовчу, бо сльози заважають говорити. 

Але загалом головний герой вистави — Павло Тичина. Молодий

і вже на посаді міністра. З гіпертрофованим орденом на грудях і у криваво-червоному плащі. Чи що воно там у нього таке. 

МУР їздили з гастролями минулого року і мали успіх. Звісно, з нинішнім бумом не лише на театр, а й на літературу 20-х це не дивно. Ось тут недавно продюсери фільму «Будинок "Слово". Нескінчений роман» оголосили, що знову виходять у прокат. 

А почалася популярність цієї вистави зі срачу. Чудовий початок, я вважаю. МУР випустили альбом, який будувався на розповідях про літераторів будинку «Слово», їхніх віршах, репі і ще бозна-чому. 

Одні люди були у справжньому захваті, інші закидали авторам, що це фігня і примітив. Дорогоцінна думка вашої авторки полягає в тому, що майже будь-який контент про щось розумне, виконаний за правилами маскульту, обов'язково в нас буде отримувати ось такі претензії від тих, хто давно в темі. І це зрозуміло — в літературній спільноті переосмислюють життєвий і творчий шлях того ж Тичини вже роки й роки, тому в «Ти [Романтика]» (бісові дужки!) їх, звісно, нічого не вражає і вразити не може. 

Як і в тому ж «Будинку "Слово"». Хоча сценаристка Любов Якимчук належить саме до літературної тусовочки. 

У кожному разі, як на мене, вистава зроблена дуже добре в парадигмі цього формату. Класний, недурний, доступний, цікавий контент для масової аудиторії.

Вашу Антоніну таке страшенно радує, бо наші продюсери часто вважають, що «масова» чи «широка» глядацька аудиторія — це самі дурачки. Подивляться касові збори якоїсь чергової придуркуватої комедії та й подумають: «А навіщо робити краще?».

Тому Антоніна вам щиросердно радить піти на виставу від МУР. Я хоч мюзикли не можу терпіти, але тут усе видалося дуже симпатичним. А особливо костюми, за які варто гарнесенько подякувати художниці Лесі Патоці. Ось тут почитайте, як вони створювалися. 

Тепер про зйомку. Багато вже чула обговорень — норм знято чи ні. Бо декому, бачте, здається, що недотягли. Але тут уже дивлячись із чим порівнювати. Загалом у нас доволі багато знімають театральні вистави, просто у прокат не випускають. Їх можна подивитися в онлайн-форматі на різних майданчиках, і загальний рівень зйомок усе ж значно гірший, ніж у «Ти [Романтика]. Можете зайти на онлайн-кінотеатр Dramox і глянути трейлери, які, щоправда, додаються далеко не до всіх постановок. 

Непогано знята опера «Чорнобильдорф».

Чи проєкти від «Театру 360 градусів», які чотири роки тому теж прокатувалися в кіно і показували вистави Театру на Подолі. Тому МУР не перші, хто це робить. 

Щоправда, «Театр 360 градусів» виявився занадто дорогим і кепсько розрекламованим. І це не дивно. Просто розповім вам історію. Одна з організаторок цього проєкту — Даша, прости господи, Малахова. Навколо якої нині вирує черговий скандал, бо вона поставила собі на кавер у фейсбуку фото загиблих у Кривому Розі підлітків Данила Нікітського та Аліни Куценко. У трунах. На кавер. На думку вашої авторки та ще величезної кількості людей, це вже щось зі сфери психіатрії. 

До речі, фото зробив Євген Малолєтка, і до нього теж є запитання. Але про етичність фотографування таких трагічних моментів поговоримо іншим разом. 

Так ось, ми домовилися з Малаховою про запис сюжету на телек про вихід у прокат цих вистав. Журналістка приїхала, а Даші немає. З’ясувалося, що вона просто встала вранці і вирішила, що передумала і не поїде. Не той, бачте, вайб і нема ресурсу. Отако. 

Проте з проєктом МУР може вийти по-іншому. Принаймні, я на це сподіваюся. Якщо касові збори будуть достатніми, то, цілком можливо, інші театри теж зацікавляться таким форматом. Бо, приміром, успіх кіноверсії «Конотопської відьми», думаю, майже гарантовано. 

У нас колись у кінотеатрах був проєкт «Британський театр у кіно». Доволі успішний — повні зали були постійно. Якість зйомки там, щоправда, була неспівмірно вищою. 

Є до чого прямувати. Тому сходімо спочатку на «Ти [Романтика]», а далі будемо вимагати всього іншого. Час театральному буму переміститися в кінозали.