Шанувальник Акуніна, який планує зняти римейк «Пригод Електроніка». Розповідаємо про нового голову Держкіно Андрія Осіпова
А взагалі, ваша Антоніна писала про можливе призначення Андрія Осіпова ще з липня минулого року! Ось так, якщо ще хтось не вірив у кришталеву правдивість пліток, які я для вас визбирую. Тому вимагаю від начальства ось таке худі, як у Оксани Стефанівни.
Так ось, чутки, що Осіпова призначатимуть на посаду голови Держкіно останнім часом посилилися — і ось вам будь-ласка. Думаю, не тільки лиш всі знають, хто це такий, тому ловіть коротеньку розповідь.
Можна сподіватися принаймні на один позитив — комунікаційний (з яким у наших культурних керманичів щось узагалі не тойво). Осіпов від журналістів, думаю, не тікатиме, як його попередниця Марина Кудерчук та міністр культури і СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ Микола Точицький. Я свого часу з ним зробила два вʼю, які дуже весело і приємно було записувати й читати. Також зрозуміло, що фігура він зручна і керована. Я, чесно сказати, при цій владі не особливо сподіваюся на нормальну культурну та зокрема кіношну політику — вона за останні роки в нас скотилася просто на дніще і нічого нам не свідчить про ймовірні покращення.
Осіпов — керівник Одеської кіностудії. Також уже колишній голова теперішньої Ради при Держкіно (пройшов туди за квотою Держкіно). У 2023 році відзначився скандалом, бо виклав у фейсбук фотку, на якій задоволено читав нову книгу Бориса Акуніна і радів черговій зустрічі з персонажем Ерастом Фандоріним. Він, нагадаю, є втіленням бездоганного служіння Російській імперії.
Але полюбила ваша Антоніна Андрія Осіпова саме з ось цього інтервʼю.
На початку минулого року Держкіно за підтримки президента зафігачило новий кринж-фестиваль документального кіно «Cinema for Victory». Кіноспільнота офігіла і почала си сміяти з цієї фатальної ідеї і головне — організації, яка явно вказувала, що до участі набрали кого треба, а подачу фільмів зробили формальною. Бо дедлайн був до вечора 22 лютого, а початок фестивалю — 23 лютого. Тобто організатори планували за ніч подивитися всі фільми, відібрати учасників, на ранок оголосити програму, яка б одразу і почалася.
Понад те — у формі для подачі фільмів неможливо було додати лінк на стрічку. Відкривала фест докфільмів чомусь ігрова стрічка «Буча». Але згодом зʼясувалося, що це ніяке не відкриття, бо продюсери відмовлялися тоді робити відкриті покази, оскільки все ще мріяли потрапити на всі престижні світові кінофестивалі. Словом, Держкіно знову всі висміяли. А мене піарники фесту попросили взяти коментар у Осіпова, який був членом оргкомітету. Щоб він пояснив, чому так усе вийшло. Ловіть уривок.
«Знаєте, Олено, я скажу, що сталося. Коли сказали мені, Андрію Ногіну, Андрію Халпахчі, Андрію Різолю та Олегу Яцурі: "Ок, хлопці, робіть, ми вас підтримаємо", — хтось пішов збирати гроші, хтось пішов думати над концепцією. І коли ми обговорювали на оргкомітеті концепцію, то подумали, що документалістика — це круто. Бо це напряму, не треба ніяких вигаданих образів, це справжнє. Хоч і в документалістиці теж є елемент пропаганди. Але в ній у рази його менше, ніж в ігровому кіно.
А друге — ми чомусь були переконані, що на конкурс не буде так багато документальних фільмів, і ми всі їх без будь-якого технічного відбору зможемо віддати журі й не мучити їх. Але (сміється. — Ред.) ми не очікували, що буде заявок стільки, що наш технічний відділ спочатку взявся за голову, а потім, коли ми вивантажили для журі, то вони сказали: а як? І тому ми продовжили на цілий тиждень фестиваль. Хоча це теж для них дуже важко. Для нас важко, для них також важко. Всім важко через те, що завчасно не подумали».
Ще більш карколомний інфопривід від Андрія Осіпова стався минулого липня. На кіноринку Одеського кінофестивалю він заявив, що має плани знімати продовження фільму «Пригоди Електроніка». Його, до речі, фільмували на Одеській кіностудії. Мало того, що фільм радянський, так ще й виконавці головних ролей брати Торсуєви виросли, стали путіністами і пішли на «СВО».
Звісно, я одразу виловила пана Андрія в калідорі:
— А як, на вашу думку, буде сприйматися зараз римейк совєцького фільму?
— А він не буде римейком. Це все ж питання позиціонування.
— Ну ви ж однаково будете згадувати «Електроніка». І всі одразу: фууу…
— Ну да. Я, дивіться, що хочу використати. Для молодого покоління «Пригоди Електроніка» нічого не скажуть. Тому ми будемо представляти це як новий фільм, наукову фантастику. А для старшого покоління «Електронік» якраз скаже. Тому такі, як я, яким 47–45 років і старші, — вони приведуть дітей і онуків. З огляду на те, що в них є якір до радянського кіно.
— Тобто ви не вважаєте, що це токсична прив’язка?
— Я не бачу тут токсичності. І сам фільм дуже добрий. Звичайно, він не сучасний. Але в ньому є вічні цінності, доброта. Дивіться, в чому особливість цього фільму. Пам’ятаєте, там пісня є: «До чего дошел прогресс, вкалывают роботы, а не человек». Питання в тому, що в нас зараз ШІ позбавить величезну купу людей роботи.
І людство стикнулося з тим, що нарешті ми будемо звільнені від роботи і зможемо бути зосереджені на собі. Це спричинить глобальну проблему — люди вперше за час свого існування зможуть не займатися щоденними справами, а спостерігати самих себе. І тому вчені кажуть, що людина, опинившись із собою наодинці, або зробить величезний прорив, або знищить усе навколо.
Решту читайте в матеріалі. Ще я в тому інтерв'ю запитала пана Андрія, що він собі думає про чутки навколо його можливого призначення на посаду голови Держкіно. Якщо коротко, то він відповів, що бажанням не палає, але якщо попросять — діватися не буде куди: «Сподіваюся, що все ж таки це чутки. І ніхто не буде цього пропонувати».
А також Осіпов додав: «Я хлопець дорослий і вмію терпіти і критику, і подяки. Критика мене не засмучує, а подяки не розслабляють».
А такі заяви нас із вами не можуть не радувати. Що ж, несемося далі.
Фото: Максим Поліщук
