Помаранчеве дерево зі штанів Каськіва
Ну, й кіпішу наробили з тим бідним Каськівим! Не пустили до Москви нашого Цицерона, Демосфена і майже святого Августина в одній особі! Скандал!
А я от і радий, що не пустили. Бо коли я подивився те ток-шоу, в якому мав брати участь Каськів, то тільки полегшено зітхнув, що його там не було.
А Каськів такий самозакоханий, що позаминулого понеділка на „Свободі слова” не знайшов більшої проблеми за оцю: „Проблема в тому, що не відбулося ток-шоу на тему російсько-українських стосунків”.
Ха! Наївний ти наш пупсик! Ток-шоу відбулося! І ніхто не помітив патєрі байца. Та й не виглядав би у протистоянні із Жиріком наш Каськів на бійця, а скоріше на курку зґвалтовану індиком в неприродний спосіб.
Не знаю, у якій премудрій голівоньці народилася ідея послати до Москви саме Каськіва. Ну от скільки не бачу його на екрані, прислухаючись до того, що він глаголить, то щоразу мені чується плюскіт води, яка тече навіть не з крану, а з унітазу. Багато галасу, а толку – нуль. Гавнішко, як плавало на поверхні, так і далі плаває. В тому розумінні, що потопити його Каськіву не вдається. То я думаю, як маєш воду дурно зливати, то краще сам візьми і покакай. Ефект буде відчутніший.
Гівно, яке лилося на російському ток-шоу, я навіть не знаю, кому з наших балакучих голів вдалося б потопити.
Інтелігентний Урнов у порівнянні з Жиріком виглядав просто нудно. Останній молов відверті нісенітниці на зразок того, що прорік недавно Путін, ніби в Україні живе 17 мільйонів росіян, тоді як насправді 17% за переписом 2001 р., а зараз ще менше. Жирік прибавив мільйончик від себе і вийшло 18. Урнов промовчав. „Крим вєсь русскій!» – волав Жирік. Урнов не заперечив і весь час товк у ступі одну і ту саму думку про непорушність кордонів. Коли Жирік згадав Переяславську раду і про наше нібито об’єднання, Салавйов кинув репліку, що українців у ті часи „била нємнога”. Урнов знову нічого не заперечив, хоча українців і росіян у XVII сторіччі було порівну. А якщо не цитувати українських істориків, а російських, то історик Венедикт Мякотин (1867-1937) у книзі „Переяславский договор 1654 г.” (Прага, 1930) угоду між Московією і Україною назвав „мертвой буквой, не нашедшей себе воплощения в действительной жизни” (ст. 28).
На дружній вереск Жиріка і секунданта Вітренко стосовно того, як сильно тиснуть в Україні росіян, можна було б нагадати, що на заклик Путіна в Росію виїхало аж... 12 зацькованих націоналістами росіян. Та й з Прибалтики, де росіян притиснули куди сильніше ніж в Україні, не видно масового ісходу. А там же ж їм, бідолашним, доводиться вивчати мови, які дуже далекі від російської. Але нічого, вивчають, зціпивши зуби. Бо хочуть жити в Європі.
„На каком аснаванії Крим пєрєшол к Украінє?!” – закипала у справедливому гніві мадам Вітренко. Між іншим, громадянка України. Мені важко уявити таку ситуацію, щоби, скажімо, який-небудь французький політик обурювався тим, що Ельзас опинився у Франції, тоді як це ісконно німецька земля. А може хтось чув від американського політика: „На каком аснаванії Тєхас пєрєшол к Амєрікє?!”
От я й думаю собі, що на всі ці бздури наш Каськів випустив би тільки струмінь водички без газу і не більше. Чому я так думаю? Та тому, що я вже бачив його участь у „Свободі слова” позаминулого понеділка. Там знову лунали усі ті ідіотизми, які вибльовував Жирік, але тепер з вуст редактора „Газети 2000” Кічігіна і завсідника всіх ток-шоу Корнілова. Однак вуста Каськіва натхненно видували мильні бульбашки замість аргументів, які б цих пацієнтів доктора Путіна поставили на місце.
Ну, наприклад, мені б дуже хотілося запитати у Кічігіна, чи після того, як цілий рік у його газеті публікувалися карикатури про дурного, хитрого і жадібного салоїда-хахла, планують вони також серію карикатур на такого ж пришелепуватого кацапа або хитрющого єврея. Чи не збирається Кічігін вибачитися за фотографію „жертв УПА”, на якій зображені польські діти прикручені колючим дротом до стовпа?
Ця фотографія з’явилася спочатку у польській пресі, потім у російській, а далі «регіональну» пресу облетіла. Фотка дійсно жахлива. Правда, діти якісь не дуже польські, бо надто бідно вбрані й зарослі, як Мауглі.
Але бульбашка луснула. Польська газета «Rzeczpospolita» з’ясувала, що українці до цієї фотографії мають такий самий стосунок, як китайці до Ейфелевої вежі. Фотку зроблено не у 1943 р., а в 1923. І саме тоді її вперше опублікувала тогочасна преса. Отже, сенсація ще й тим цікава, що фотографія не тільки не стосується українців, але й не стосується поляків.
На фото циганські діти, які стали жертвою побутового злочину. І фотографій з цієї події є кілька. При чому ще одна цікавинка – те, що скидається на колючий дріт, насправді згини на самій фотографії, бо на інших фотографіях нічого навіть схожого нема.
«Сталося це у ніч на 12 грудня 1923 р., – пише «Rzeczpospolita», – чотири жертви – циганські діти, яких убила їхня божевільна мати. Цю подію детально описано у публікаціях із судової медицини 1928 р. та в тогочасній пресі». Крапка. Але з того часу минув рік, а фото і далі гуляє, наче котик Кіплінга само по собі.
Чому ніхто на „Газету 2000” й досі ще не подав до суду? От зайнявся б цим Каськів, може, й толк якийсь із нього був. А то у мене така підозра, що сам він і настукав на себе у ФСБ: мовляв, їде до вас лютий ворог Росії і везе в штанах насіння помаранчевого дерева! Бий „Пору”, спасай Росію!
(фото Дмитра Стойкова)
