Журналісти-музиканти
Боюся вам зізнатися, але я досить поверхово знайома із музичною культурою. Ну, там «Вояж, вояж!...» чи саундтрек до «Секс і місто» відрізняю від інших звукових наборів, і то під настрій. Навколо ж мене стільки музично-просунутих людей, що у пристойному товаристві я вже боюся опинитися не на висоті. Усвідомивши це, я вирішила підтягти свій культурний рівень та всерйоз взятися за самоосвіту.
Очевидно, що шоу-бізнес та ЗМІ – взаємопов’язані, але я і думати не могла, що настільки. Стільки колег успішно поєднують журналістику з музикою – і коли в них часу вистачає?
Роман Чайка
«Мертвий Півень» – рок-гурт концептуальний, мистецький. Його навіть до шоу-бізнесу віднести можна, лише ризикуючи образити хлопців. Навіть у часи, коли «Територія А» гребла під себе все, що видавало звуки вголос, «Мертвий Півень» примудрився жодного разу не потрапити на очі Олександра Бригинця. Регулярно курсуючи всілякими мистецькими фестивалями, постійно пропадаючи за кордоном, в Україну «Півні» зазирають здебільшого на національно-патріотичні фестивалі.
Звивистими шляхами доля вела Романа Чайку в політичну журналістику і завела у студію «П’яти копійок». Оскільки українська політика – суцільне хуліганство, то Роман почувається серед своїх гостей цілком природньо. Він носить панкову зачіску, перстені майже на кожному пальці і огрядне черевце, що суперечить і зачісці, і персням. На відміну від своїх серйозних колег – Савіка Шустера, Андрія Куликова чи Сергія Рахманіна, полюбляє запрошувати в гості усілякий маргінез типу Дмитра Корчинського чи Олега Тягнибока. В його передачі можуть пасивно, виставляючи плакати із гаслами, брати участь і групи підтримки учасників дебатів. Тому серед політичних ток-шоу «П’ять копійок» має найбільш майданний колорит.
Роман не вдає із себе такого собі авторитетного суддю, який одним рухом руки здатен вгамувати розгарячкованих опонентів. Зрештою, як він сам зізнається, це і неможливо.
Нині Роман стурбований, що політичні шоу зникають з вітчизняних екранів. Роман, телебачення вас зіпсувало! Як автор та гітарист «Мертвого півня», як справжній рокер маєте радіти за державу.
Кузьма Скрябін (Андрій Кузьменко)
От хто в повній мірі зміг оцінити смак грошей та успіху, так це Кузьма. Адже довгий час він не мав ані того, ані іншого. До 26-ти років сидів у батьків на фінансових дотаціях, доки не зрозумів, що хардкор-панк «піпл не хаває», а російська попса – велика сила. Зрозумівши, пішов у гору.
Ніде правди діти – таких колоритних персонажів в українському шоу-бізнесі більше немає. У «Шансі», будучи темною стороною Наталки Могилевської, настільки вжився у образ цинічного «падонка», що ніяк не вибереться з нього до сьогодні. Спробувавши телебачення та популярності, Кузьма якось аж занадто подорослішав та далеко закинув «панківські штучки», хоча й стверджує, що досі в душі залишається бунтарем і пофігістом. Намагається не відмовлятися від участі у «спонсорьких концертах», особливо не заглиблюючись, хто платить. Образ гламурного панка остаточно вималювався на «Шейканемо» і допоміг Кузьмі стати одним із облич каналу М1, на якому він веде передачу «Дай покататись». Гламуризований український панк – оце нині Кузьма. Але колоритний, не без цього.
Богдан Кутєпов та Грицько Вагапов
Разом – гурт «Вперше чую». Широко відомий у вузьких колах української інтелігенції. Богдан у недавньому минулому був ведучим «За вікнами» на СТБ, звільнився зі скандалом, а нині робить подібний проект на TVi під назвою «Знак оклику». Каже, що страшенно задоволений – канал тільки стартує, свобода повна. З тематикою самі ще не визначилися; буде і гламур, і політика, й розслідування, й історія, і взагалі.
Вагапов після закриття «Диваків» на ТОНІСі став керівником відділу веб-проектів НТН. Також на ентузіазмі робить кілька мотоциклетних проектів (хвилююся я за нього, ці «байки» до добра не доведуть). Грицько тягне на собі основну творчу роботу гурту. Останнім часом вони залучають третім молодшого брата Богдана – Олексія Кутєпова, що працює у програмі «Максимум в Україні» на ICTV. Цілковито журналістська команда. Я навіть скачала їхню пісню «Боже, храни Інститут журналістики!». На одному з форумів студенти Інституту журналістики жалілися, що цей гімн їх уже порядком дістав – такий популярний.
Більшість моїх знайомих, яким я натякнула, що культурна людина просто не може не знати гурт «Вперше чую», реагували саме так: «Вперше чую!». Не скажеш, що хлопці аж надто яскраво сяють на небосхилі нашого шоу-бізнесу, але в певній ніші таки застовпили собі місце. Полюбляють усякі літературні збіговиська, незабаром у якості авторитетного журі будуть судити молодих бардів на львівському фестивалі «Срібна підкова».
Кутєпов зі мною поділився, що бути співаючим журналістом дуже зручно. Постійно запрошують на різні музичні заходи як представників ЗМІ, а потім туди з гітарою та баяном і неважко пробитися.
Я оце помітила, любі мої, що журналісти, які дорвалися до музичних інструментів, грають, як правило, рок. Або панк – головне, щоби було протестно і за душу брало. Ну, це зрозуміло – журналісти такі люди, що їх не годуй, а дай висловитися. Рок для цього якнайкраще підходить.
Андрій Сміян
Кидати все та жити виключно музикою наші журналісти не поспішають. Наприклад, Андрій Сміян (фронтмен гурту «Горішня брама» та ведучий «Міжнародних новин» на Першому) так мені і сказав – у мене сім’я, дитина, а на прибутки з музики особливо не розгуляєшся. Треба заробляти гроші. І телебачення як основний вид заробітку чудово підходить для музикантів – тут завжди із розумінням ставилися до творчих потреб. Така благословенна професія: треба їхати на гастролі – їдь, усі знають, що то святе.
Ігор Посипайко
Гурт «Фарбований лис», в якому на клавішах грає Ігор Посипайко і якого свого часу я встигла поховати (гурт, а не Ігоря), виявляється, живе і процвітає. Просто їхня фронтвумен Леся Щербак – дівчина занадто емоційна. Кожного разу, як посвариться з басистом, оголошує, що все пропало.
Насправді, сказав мені Ігор, скоро вони збираються дописати новий альбом. Їх запрошено на фестиваль «Джаз Коктебель», і взагалі гурт має як мінімум два виступи на місяць.
Проте і для Ігоря музика залишається не більше, ніж хобі. На телебаченні, за його словами, зараз така робота – «аж гай гуде».
Я було захвилювалася, коли зранку в прогнозі погоди не побачила Посипайка, та Ігор мене заспокоїв: так, із «Погоди» він іде, бо «ідея інтелігентних хлопчиків уже не актуальна». Керівництво «Плюсів» зараз шукає на це місце гарну дівчину. Хоча я бачила досить дивного дядька на місці Посипайка у «Погоді» Напевно, це в очікуванні дівчат – такий собі перехідний період. Натомість хронометраж, бюджет і рейтинги Посипайкових «Катастроф», із його же слів, ростуть невпинно. З такими райдужними телеперспективами кидатися з головою в музичну сферу було би дуже необачно.
Що ж, бажаю успіху всім, про кого написала, бо всі вони без виключення викликають у мене теплі й навіть ніжні почуття. Може, це катарсис?
Фото Сергія Бечко, Олександри Калашникової, gl5.ru, pik.org.ua, brama3.narod.ru, zaxid.net
