Культурный допрос
На дворе весна, птички поют, рыбки плавают, и так хочется подумать о высоком. Но не о блондине в черном ботинке, а об искусстве - красивом и изысканном. И кто может рассказать о нем лучше моих дорогих коллег, пишущих о культуре? Я не в счет. Вот я и позвонила им с расспросами о том, чем живет культурный мир и они сами. И попросила посоветовать, чем бы таким окультуриться нам с вами в эти прелестные весенние деньки.
Первым делом я позвонила гуру культурной прессы - редактору отдела «Культура» газеты «Зеркало недели» и автору таких солидных изданий, как «Профиль» и «Главред». Олег поразил меня своим кругозором, но вот только из лишней скромности категорически отказался давать свое фото. Я же решила, что страна должна знать своих героев в лицо. А кого не знает - узнает. Итак, знакомьтесь:
Олег Вергелис, «Зеркало недели», «Профиль», «Главред» (10 лет в теме):
- Устраивает ли вас уровень освещения новостей культуры в наших СМИ?
- Нет. Уровень освещения некомпетентный. Очень часто путают факты. Очень часто незнание предмета, о котором они говорят в так называемых новостях. Очень часто выбор информационного повода спорен и не всегда адекватен, если этот информповод касается юбилея или текущих культурных событий. И еще очень часто то, что вы назвали культурными новостями - освещение светской жизни, жизни шоу-бизнеса. Шоу-бизнес и культура, к сожалению, у нас все срослось, это совершенно разные вещи.
Например, у нас записывают «Евровидение» в рубрику «Культура», как они думают. Это не имеет отношения к культуре, это шоу-бизнес. Вот так это и называется. Культура - все-таки несколько иная градация, иное поле, которое радует нас иными жанрами, поисками и так далее.
Здесь проблема не в самих СМИ. Каждый работает, как может, потому что все загнаны в форматы. Но есть проблема школы. Вот молодые люди, которым 20-25 лет, приходят в разные СМИ очень часто без некой элементарной культпросвет-подготовки.
Но я не хочу сказать, что все плохо и все плохие. Так тоже говорить нельзя. Иногда есть проблема, когда не умеют облекать интересный информповод в интересную форму, чтобы это было людям любопытно. Не желтую форму, а форму подачи, чтобы заинтересовать, и так далее.
- Какой, на ваш взгляд, должна быть рубрика «Культура»?
- Культурной, гуманной. Не желтой, построенной только на низости и «желтизне». Она должна быть умеренно-образовательной, умеренно-сенсационной и не скучной. В этой подаче должна присутствовать и журналистская заинтересованность, огонек. Должен быть творческий подход. Вот и все.
- Есть ли у вас пример для подражания в работе? Кого из украинских коллег вы могли бы выделить?
- Я не могу говорить об украинских коллегах, чтобы не обижать. Я с удовольствием смотрю работы некоторых журналистов на канале «Культура» (Россия). Они умело совмещают современный стиль подачи, такой культурный «хай-тек» с очень достойными темами. Они рассказывают, например, о жизни оперных театров или других, казалось бы, сложных явлений очень увлекательно, доступно и неглупо. Им это удается.
- Какое культурное событие за последний год вы считаете самым значительным?
- Я не могу создавать рейтинг. Это неблагодарное дело сейчас выбирать нечто из множества культурных событий. Мне кажется уже событием то, что у нас, несмотря на прошлый кризисный год, получилось снять несколько картин, и некоторые из них заметили фестивали.
У нас есть предубеждение, что культура делается только в центре, в Киеве. Ничего подобного. Меня порадовало, что за пределами столицы происходят интересные театральные события. Порадовали спектакли в Ивано-Франковске, где обновленная труппа ставит Матиос. Очень интересно. Меня порадовал в Одессе интересный театр, он все время ищет какие-то формы. Они себя не чувствуют провинцией. Они самодостаточны и очень интересны.
- Какое мероприятие вы собираетесь посетить в ближайшее время? Что посоветуете читателям «Дуси»?
- Поставили в Театре драмы и комедии на Левом берегу редкого автора Луиджи Пиранделло. Его никто не знает в Киеве, это для узкого круга. Его хочу посмотреть. Постановка Алексея Лисовца, очень длинное название. Это первое. Еще я собираюсь поехать в Москву, посмотреть один из спектаклей Художественного театра на Тверском бульваре. Хочу на выходных пойти в Музей западного искусства на Терещенковской, посмотреть Веласкеса. Вот и все.
Для широких слоев читателей «Дуси», когда люди хотят отдохнуть ‑ но я не беру кинорепертуар, потому что он везде одинаков, ‑ я бы посоветовал посмотреть спектакль «Кайдашева сім''я» в театре Франко. Там чудесно играет главную роль актриса Сумская. Наталья, а не светская львица Ольга. Можно посмотреть 4 апреля эту нашу классику, очень остроумную.
Лично я сейчас читаю дневники актера Олега Борисова. Всем остальным могу посоветовать почитать модную ныне книгу, называется «Подстрочник». А еще я советую пойти на Петровку и купить в хорошем качестве несколько достойных классических фильмов ‑ например «Мама Рома» Пазолини, «Крестный отец» Копполы ‑ и понять, что есть другой мир интересного кино.
Ирина Илюшина, журнал «Корреспондент» (7 лет в теме):
- Устраивает ли вас уровень освещения новостей культуры в наших СМИ?
- По пятибалльной шкале где-то на «четверочку». Достаточно мало у нас освещаются международные события, и в целом мало таких новостей. То есть рубрики такого плана в основном небольшие, даже в «Корреспонденте». Точно так же, как культуру финансируют, так она и в прессе на последнем месте. Хорошо, что хотя бы не закрыли эти рубрики.
- Какой, на ваш взгляд, должна быть рубрика «Культура»?
- Большой и разнообразной. Там должны быть какие-то маленькие новости, большие статьи, какие-то интервью. Возможно, хотелось бы больше каких-то новостей небольшого формата, международных новостей.
- Есть ли у вас пример для подражания в работе? Кого из украинских коллег вы могли бы выделить?
- Я в основном читаю электронные СМИ, и для меня больше как пример для подражания зарубежные издания - The Independent, The Guardian и т.п.
Телевизор не смотрю, а что касается чтения, то я не смотрю на фамилии, но могу назвать сайты, которые читаю. Есть такой российский сайт OpenSpace.ru, который мне очень нравится, иногда читаю сайт «Культпросвет» и очень мне нравится сайт «Детектор медіа». Я его читаю достаточно часто, но вот реально сейчас не могу назвать фамилий и кого-то выделить.
- Какое культурное событие за последний год вы считаете самым значительным?
- Я бы не назвала так одно событие, но назвала бы работу Pinchuk Art Center как событие в целом. Они приглашали художников на интервью, привозили выставки Хёрста. Я, например, могу не любить того же Хёрста или не уважать то, что он делает, но сам этот Центр, вся их работа в комплексе, это достаточно большое культурное событие. Они вносят какую-то необычную струю в нашу культурную жизнь, и это доказывают огромные очереди. Даже те, кто приходит посмотреть и покритиковать, все равно туда приходят.
- Какое мероприятие вы собираетесь посетить в ближайшее время? Что посоветуете читателям «Дуси»?
- Вы знаете, я не люблю что-то советовать, потому что это исключительно дело вкуса и личных преференций. Кто-то любит концерты, кто-то любит театр. Я бы очень хотела посетить концерт 7 апреля в опере, если я не ошибаюсь. Там будет выступать «БИ-2» с симфоническим оркестром. Мне было бы интересно посмотреть, что это такое, на что это будет похоже. Но не я уверена, что мне удастся выбраться.
Ольга Семак, телеканал СТБ (8 лет в теме):
- Устраивает ли вас уровень освещения новостей культуры в наших СМИ?
- Не завжди, але перш ніж критикувати колег, треба почати з себе. Моя головна проблема - брак часу. Повертаюся з події, обмірковую, як зробити сюжет якнайліпше, яке архівне відео використати, або взагалі, де взяти «картинку», якої часто просто немає (дякувати Богові, є інтернет та You Tube). Два дні на один сюжет мені б цілком вистачило, але частіше це неможливо, новини треба робити «сьогодні на сьогодні».
- Какой, на ваш взгляд, должна быть рубрика «Культура»?
- Такою ж, як інші рубрики ‑ не нудною, цікавою, веселою, якщо потрібно. Як каже мій колега Євген Федченко, рецепт журналістського успіху простий: цікаво розповісти цікаву історію. Як би ж до цього ще додавалася докладна інструкція, як саме це робити, проблем не виникало би взагалі.
- Есть ли у вас пример для подражания в работе? Кого из украинских коллег вы могли бы выделить?
- Подобаються матеріали Олега Вергеліса. Слідкую за публікаціями розділу «Життя» та блогерами на «Українській правді». Літературна та кінокритика, як взірці жанру ‑ це російські «Огонек», додатки «Комерсанта». Серед інтернет-порталів про культуру - OpenSpace.ru. Для підвищення рівня культурної освіти можна почитати «Теории и практики».
- Какое культурное событие за последний год вы считаете самым значительным?
- Важко визначити, яка подія була найяскравішою. Подобаються якісь окремі новації, що з''являються в Україні. Можна пригадати концерт за участі піаніста Олексія Ботвинова на Михайлівській площі просто неба. В Європі такі класичні Оpen Air проводять мало не щодня.
Гарним був антикварний салон в Українському домі, який торік привіз роботи Родена, Далі, Екстер із колекції ливарні «Вальзуані». Найбільше тішать події, коли Україні щось дарують - це сьогодні чи не єдине джерело поповнення музейних зібрань. Цього року це була колекція живопису Валентини Горюн-Левицької (оціночна вартість 850 тис. доларів), що її прийняв львівській музей, а музей ім. Ханенків розжився японською скульптурою окімоно - подарунок одного вітчизняного бізнесмена.
- Какое мероприятие вы собираетесь посетить в ближайшее время? Что посоветуете читателям «Дуси»?
- Друзі на Facebook запрошують 9 квітня на «Площу янголів» ‑ вуличну виставу від театрів Марселя на Софійській площі у Києві. Подробиць не знаю, але звучить заманливо. 23 квітня у рамках «Французької весни» стартує фестиваль короткометражок «Довгі ночі короткого метра». Планую побачити.
Елена Данько, Новый канал (8 лет в теме):
- Устраивает ли вас уровень освещения новостей культуры в наших СМИ?
- Мені здається, те, що можна назвати культурою в нашій країні, що цікавить ЗМІ, максимально висвітлюється. Інша справа - рівень подій культурних, які відбуваються. Навіть останні ці скандали навколо «Євробачення», ну це просто вже смішно.
Я можу сказати лише про телевізійні новини. Про те, чим я займаюся, чим займаються мої колеги з інших каналів. Мені здається, що є досить багато цікавих сюжетів і є дійсно цікаві події.
- Какой, на ваш взгляд, должна быть рубрика «Культура»?
- Я не розділяла так, рубрика «Культура» чи не рубрика. Або це цікава подія, або це не цікава подія. Якщо це цікаві події, то, відповідно, і робити сюжети з них цікаво.
- Есть ли у вас пример для подражания в работе? Кого из украинских коллег вы могли бы выделить?
- Єдине, що можу сказати: я фанат Тані Коваленко з «1+1». Я знаю її досить довго, і в неї такий специфічний підхід. Наприклад, останні репортажі з Ukrainian Fashion Week. Я не можу сказати, що Таня Коваленко, Соломія Вітвіцька чи мої колеги з інших каналів для мене взірець, тому що у кожного свій стиль. Я роблю так, а хтось робить інакше. Наслідувати дуже важко.
- Какое культурное событие за последний год вы считаете самым значительным?
- Я можу сказати, що мені не подобається. Мені не подобається все, що відбувається навколо «Євробачення». Якщо говорити про те, що подобається, я згадаю всі заходи, які робить Олег Скрипка. Я завжди їжджу на всі його вечорниці.
- Какое мероприятие вы собираетесь посетить в ближайшее время? Что посоветуете читателям «Дуси»?
- При всьому критичному ставленні до «Євробачення» дуже хотілося би потрапити в Осло. Подивитися, чим ця вся історія закінчиться. Це вже такий журналістський інтерес.
Звичайно, постійно відбувається багато цікавих подій. Хочу порадити не вестись на красиві обгортки, яскраві реклами й обирати для себе те, з чого можна винести користь.
Марина Петрова, телеканал ICTV (8 лет в теме):
- Устраивает ли вас уровень освещения новостей культуры в наших СМИ?
- Впечатление от него двоякое. Если речь идет об освещении именно событий, то уровень неплохой. По крайней мере, они передают и настроение, и масштаб события. Однако культура ‑ это далеко не события: концерты, выставки, спектакли. И в плане выявления и освещения тенденций, а также воздействия культуры на разные сферы - тут об уровне говорить не приходится. Освещение таковых, в частности на телеканалах, если и есть, то не носит системный характер.
- Какой, на ваш взгляд, должна быть рубрика «Культура»?
- Понятной и интересной. Такой, чтобы события культуры не воспринимались как новости из сугубо профессиональной среды и не касались только тех, кто непосредственно в этой среде работает.
- Есть ли у вас пример для подражания в работе? Кого из украинских коллег вы могли бы выделить?
- Одного примера для подражания, пожалуй, нет. А выделить бы могла очень самобытную журналистку Лесю Сакаду-Островскую (не знаю, где она сейчас работает), а также обозревателя Олега Вергелиса и Валентину Серикову, работающую для разных изданий.
- Какое культурное событие за последний год вы считаете самым значительным?
- В масштабе всей страны сложно определить такое событие. Но лично на меня самое большое впечатление за последний год произвело знакомство с Демиеном Херстом и гастроли Льва Додина в Киеве.
- Какое мероприятие вы собираетесь посетить в ближайшее время? Что посоветуете читателям «Дуси»?
- Премьеру оперы «Турандот» в Одесском оперном театре и Чеховский театральный фестиваль в Москве.
Татьяна Коваленко, телеканал «1+1» (4 года в теме):
- Устраивает ли вас уровень освещения новостей культуры в наших СМИ?
- Ні. Тому що зараз усіх цікавить більше політика, а культура взагалі нікого не цікавить. Те, про що зараз пишеться і що називається культурою, то є світське життя про «віпів», які приходять і світять обличчям у культурі. Але про саму глибину мистецтва і так далі... Ну, зрештою, це таке філософське питання.
Від держави культура як така фактично не фінансується і не підтримується. У нас може руйнуватися «шоколадний будинок», у нас можуть бути в якійсь глухомані талановиті музиканти. Зате вдруге проводять відбір на «Євробачення» і таке інше.
- Какой, на ваш взгляд, должна быть рубрика «Культура»?
- В ідеальному варіанті я би хотіла показувати тих людей, які займаються культурою, цікавих людей. Оскільки у нас така глибока культура і традиція, українська саме, то хотілось би бачити і музичні речі, які в нас розвиваються, і театральні, різні течії у мистецтві.
- Есть ли у вас пример для подражания в работе? Кого из украинских коллег вы могли бы выделить?
- Мені подобається, як мислять і як діють Оксана Забужко, Ліна Костенко. Мені подобаються сюжети кореспондентки СТБ Наталки Соколенко. Вона про культуру робить небагато, але якщо робить, то дуже гарно. Вона вміє часом приплести культуру в політику і таке інше.
Ще подобається Сергій Андрушко сам як репортер, але він на теми культури теж небагато робить. У нас на каналі часом робить на такі теми Мирослав Откович. Я дивилася, і мені сподобався недавній сюжет про самвидави.
- Какое культурное событие за последний год вы считаете самым значительным?
- Навіть не знаю, що таке одне виділити. Мені подобається, як Івано-Франківський театр поставив «Солодку Дарусю», мені дуже сильно сподобалася в Молодому театрі вистава «Поки мама не прийшла» французького режисера. Практично все, що привозилося в Pinchuk Art Center мені сподобалося. А взагалі багато всього цікавого було.
- Какое мероприятие вы собираетесь посетить в ближайшее время? Что посоветуете читателям «Дуси»?
- Найближчим часом я збираюся піти в Музей російського мистецтва і подивитися виставку картин, якщо там зараз експонують. Там мають бути дуже гарні роботи Шишкіна, наскільки я знаю, оригінали. Я сама хочу купити і наостанок читачам «Дусі» пораджу нову книжку Оксани Забужко «Музей покинутих секретів».
Леся Вакулюк, телеканал «Интер» (8 лет в теме):
- Устраивает ли вас уровень освещения новостей культуры в наших СМИ?
- Звичайно, не влаштовує. Як в Україні загалом культура фінансується за залишковим принципом, так само і новини про культуру в ЗМІ. На телебаченні та радіо спочатку йде політика, економіка, соціалка і вже аж після того культура. Якщо стається перебір, то перше, що викреслюється, це сюжети по культурі.
В нас зараз пішла підміна понять - культура і маскультура. Мені деколи приходять прес-релізи, де написано, що на цій події буде Остап Ступка, Яна Клочкова і т.д. На жаль, куратори виставок теж підв''язані під це, бо в нас люди купляються на імена. І якщо туди прийде Яна Клочкова і Лілія Підкопаєва, вважається, що це гарна вистава, виставка чи концерт.
На жаль, українські ЗМІ орієнтовані на неукраїнських героїв у культурній царині. А у нас є багато імен, які були заборонені, скажімо, в радянські часи. Про них замовчувалось. І зараз саме час про них розповідати. Але редактори вважають, що це нецікаво. Та воно і через десять років буде нецікаво, бо ніхто про це не говоритиме. Зате по десять разів показуватимуть Алісу Фрейндліх (я проти неї нічого не маю, але, гадаю, їй теж така увага набридла).
- Какой, на ваш взгляд, должна быть рубрика «Культура»?
- Звичайно, в ідеальному варіанті мені би хотілося кілька сюжетів на культурну тематику. Але я розумію, що це неможливо. Я вважаю, що на тему культури могли би бути і розслідування. Тому що є проблеми замків, зловживання в театрах і крадіжки з музеїв і т.п.
В нас є таке ‑ коли якийсь 375-й нардеп заявляє, що він буде садити квіточки, то це почесно, всі біжать і знімають, який він гарний, молодець. А коли Ліна Костенко вийшла зі своєї внутрішньої еміграції, то кажуть: ну напиши щось коротеньке. Хоча я вважаю, що це значно важливіше, бо таких, як Ліна Костенко, не 450, а одна на цілу епоху.
- Есть ли у вас пример для подражания в работе? Кого из украинских коллег вы могли бы выделить?
- У мене є телевізор, але я його не вмикаю, бо не маю часу. Мені колись дуже цікаво було дивитися сюжети Лесі Сакади-Островської. На жаль, немає її зараз на телебаченні. Шкода, бо це якраз ота людина, яка переймалася цим. Вона не робила сюжети, аби бачили тільки її, яка вона гарна, а вона цим хворіла.
Цікаво читати Олега Вергеліса із «Дзеркала тижня». Не завжди запам''ятовую прізвища, але цікаво читати газету «День». Їхні матеріали я вважаю якимись такими експертними. І ще зараз журнал «Країна» мене приємно вражає, в них цікава подача.
- Какое культурное событие за последний год вы считаете самым значительным?
- З останнього можу пригадати презентацію книжки Ліни Костенко. Я вже другий тиждень ходжу і переповідаю якісь частини її виступу, які найбільше мене вразили. Шкода, що більшою мірою там у залі сиділи дідусі та бабусі і дуже мало молоді було.
Також для мене подія - це прем''єра на сцені Молодого театру у Києві Івано-франківського театру з виставою «Солодка Даруся». Це подія, бо, в принципі, зараз такі обласні театри, а тим більше районні театри, не мають змоги гастролювати по Україні, як це колись було.
Окрім загальноукраїнських культурних подій, для мене було подією те, що знімала я. Минулого березня до Дня аматора готувала матеріал про сільських діячів культури. Досі вражена театром, який діє у селі з особливою назвою Козлів (ще й наголос на другому складі ‑ Козлів). У козлівському клубі навіть навесні зуби цокотіли від холоду і було видно, як іде пара з рота. Але, попри такі умови, тамтешні жителі роблять такі вистави! З такими декораціями (з якихось старих вікон і простирадл, куплених за копійки на секонд-хенді). Вони збирають аншлаги!
І це прекрасно, бо, думаю, що мешканці їхнього, зокрема, і довколишніх сіл, мають, принаймні, вибір: чи піти напитись у забігайлівці, чи піти на прем''єру. Бо більшість селян уже такого вибору не має. У них є хіба що шинок. Оскільки сільські будинки культури ‑ це взагалі окреме явище, це руїни, що, в принципі, також свідчить про стан української культури.
На мій погляд, тих аматорів також треба показувати, про них треба писати, аби вони не думали, що про них геть усі забули. Щоби їх бачила решта України, решта сіл і брали приклад.
- Какое мероприятие вы собираетесь посетить в ближайшее время? Что посоветуете читателям «Дуси»?
- На цей тиждень не знаю, що вам порадити, бо для мене головна подія Великдень. Я збираюся відвідати своїх батьків, які проживають на Львівщині. І для мене це теж великий захід. Це посвята пасок, крашанок у кошиках великодніх. Може, від батьків поїду до Львова. Там завжди дуже весело і цікаво в обливаний понеділок у Шевченківському гаю, де тебе можуть облити водою з ніг до голови.
Я бажаю всім журналістам присвятити ці дні Великодню, провести їх із рідними і близькими людьми. Поїсти паски-ковбаски, прийти до церкви, набратися позитивних емоцій і в понеділок пообливатися.
Антон Кашликов, обозреватель журнала «Профиль», писатель (5 лет в теме):
- Устраивает ли вас уровень освещения новостей культуры в наших СМИ?
- Мне не хватает в Украине каких-то больших порталов, которые бы писали о культуре качественно и хорошо. Например, как российский портал OpenSpace.ru. И такого издания в Украине, наверное, все-таки нет. Собственно о поп-культуре много кто пишет, и странно, что закрылась «Афиша», закрылся Time Out. По крайней мере, они давали какую-то картину, что можно посмотреть, куда сходить. А в целом, конечно, не хватает.
- Какой, на ваш взгляд, должна быть рубрика «Культура»?
- Мне кажется, что для любого горожанина, который хочет быть активным и проводить интересно время, досуг является очень важной частью жизни. Думаю, такой же процент должен быть и в изданиях общественно-политичеких. Потому что если есть запрос на это, то нужно и писать об этом.
- Есть ли у вас пример для подражания в работе? Кого из украинских коллег вы могли бы выделить?
- Мне интересно было следить за перипетиями в жизни Толика Ульянова, потому что он сделал из своей профессии и своей жизни некое шоу. Ну и мне нравится, как он пишет. Нравится тот же Олег Вергелис. Он по-хорошему зол, остроумен и циничен. В принципе, журналист должен быть заточен на критику. Его задача не описать, как все сладко, а понять, почему горько.
На самом деле, если у человека есть какая-то конкретная специализация, то это хорошо. Меня восхищает российский критик Лев Данилкин, который всю жизнь пишет о книжках и о писателях. Мне кажется, хоть я и очень люблю книги, мне было бы скучно все время писать только об этом.
- Какое культурное событие за последний год вы считаете самым значительным?
- Мне понравился Balkan Fest в Киеве. Музыкальный фестиваль, который был в декабре прошлого года. Организовывали его люди, я так понял, которые были не слишком опытными, но они привезли The No Smoking Orchestra и Gogol Bordello. Получился отличный фестиваль - два дня хороших концертов во Дворце спорта.
- Какое мероприятие вы собираетесь посетить в ближайшее время? Что посоветуете читателям «Дуси»?
- Даже не припомню сейчас, что такое глобальное должно случиться. На ближайшую неделю таких культурных планов нет. Я уезжаю на неделю в Минск отмечать Пасху. Может, схожу там на какие-то местные концерты, потому что в Минске достаточно жива андеграундная культура. Например, недавно в Киеве были три подряд концерты «Серебряной свадьбы» в клубе «44» с аншлагами. Это совершенно сумасшедший белорусский ансамбль. Они называют себя «фрик-кабаре-бендом». У них такой странный юморок, издевательство над кабаре, над шансоном. То есть Беларусь потихоньку экспортирует своих фриков в соседние страны.
Читателям «Дуси» я посоветую читать больше книжек. Я вот недавно прочел отличный роман Виктора Мартиновича «Паранойя». Он меня очень поразил. И вышла еще одна прекрасная книжка коротких рассказов Татьяны Замировской «Жизнь без шума и боли». Я бы сказал, это такое современное перерождение Хармса.
Ирина Папирник, телеканал «Сити» (3 года в теме):
- Устраивает ли вас уровень освещения новостей культуры в наших СМИ?
- Не влаштовує. В новинах практично немає культурного огляду. Хоча це, напевно, вина не журналістів та редакторів, а споживача новин. Національного глядача цікавить більше «яка біда в сусіда», аніж хто такий Рембрандт чи в якому стані сучасна культура.
Зрештою, в українських новинах немає збалансованого підходу до культурних новин. Таким подіям мало приділяють уваги і звертають у випадку, якщо закривають музей чи виганяють книгарів із приміщення. Тому не дивно, що в нашій країні вважають Чехова українським поетом, а Мікеланджело вокалістом популярного гурту.
- Какой, на ваш взгляд, должна быть рубрика «Культура»?
- Напевно, більш збалансована, а також при можливості виділена окремо. До прикладу, як спорт. Найважливіші спортивні події країни і світу завжди потрапляють в основний випуск новин (радіо та телебачення), а от більш розгорнуто про ту чи іншу подію можна давати в окремому блоці. З культурою можна було б робити те ж саме.
- Есть ли у вас пример для подражания в работе? Кого из украинских коллег вы могли бы выделить?
- Як такого прикладу для наслідування немає. Українські журналісти, які працюють у галузі культури, звичайно, роблять все, що можуть. Однак виходять лише з того, що дозволить редакція. Наприклад, завжди різнобічно та харизматично пише про літературу і мистецтво Марія Олійник.
Утім, мені більше до вподоби робота закордонних колег. Зокрема, польських. У Польщі відсоток культурних новин у ЗМІ значно більший. Якщо новина непересічна, там їй приділяють неабияку увагу. І зазвичай вона потрапляє на першу шпальту чи у перші сюжети, а не як в Україні, коли таку новину ставлять для «бантика» в кінці.
- Какое культурное событие за последний год вы считаете самым значительным?
- Книжковий ярмарок у Львові, тому що в Україні немає аналогів, і цей ярмарок визнають в усьому світі. Також фестиваль «Країна мрій», фестиваль JazzBez.
Щодо негативних подій, то це підпал галереї Гудімова, обрання нового міністра освіти, а також його колеги - міністра культури, та виселення книгарні «Сяйво».
- Какое мероприятие вы собираетесь посетить в ближайшее время? Что посоветуете читателям «Дуси»?
- Особисто я на Великдень поїду до Львова, побуваю на гаївках. Із нетерпінням чекаю джазового фестивалю у Києві та JazzBez. Але вони, на жаль, будуть восени. А ще зараз стартує гуцульський фестиваль у Космачі.
Светлана Сыч, телеканал «ТОНИС» (2 года в теме):
- Устраивает ли вас уровень освещения новостей культуры в наших СМИ?
- Влаштовує. Я їх рідко дивлюся. : )
- Какой, на ваш взгляд, должна быть рубрика «Культура»?
- Цікавою.
- Есть ли у вас пример для подражания в работе? Кого из украинских коллег вы могли бы выделить?
- Подобаються переважно російські журналісти Леонід Парфьонов і Отар Кушанашвілі ‑ за мистецтво експромту. Серед українських ‑ Омелян Ощудляк ‑ за цікавий підхід до висвітлення тем.
- Какое культурное событие за последний год вы считаете самым значительным?
- Церемонія вручення «Оскара», наш «ГогольФест», Великий скульптурний салон чи унікальна колекція «втрачених одеситів». На мою думку, на це запитання може дати відповідь журналіст, який мав змогу побувати на усіх мистецьких подіях як в Україні, так і за її межами. Особисто для мене найяскравіша культурна подія - концерт-презентація гурту «Даха Браха».
- Какое мероприятие вы собираетесь посетить в ближайшее время? Что посоветуете читателям «Дуси»?
- Читачам «Дусі» пораджу більше спілкуватися з людьми. Тоді вони матимуть шанс зустріти цікавих співрозмовників. А ті в свою чергу порадять щось подивитися або почитати. Нещодавно я помітила в руках моєї колеги новий роман Оксани Забужко «Музей покинутих секретів». Думаю, це буде моя наступна книга, яку я прочитаю.
Ольга Петрив, 5 канал (2 года в теме):
- Устраивает ли вас уровень освещения новостей культуры в наших СМИ?
- Не можу сказати, що влаштовує на 100%, але я не моніторю всі канали та газети. Буває, що одні й ті самі події кочують із одного каналу на інший, але якісь культурні проблеми висвітлюються мало. В нас більше подієве висвітлення новин культури на телеканалах.
- Какой, на ваш взгляд, должна быть рубрика «Культура»?
- Наприклад, ми можемо висвітлювати якісь гламурні вечірки, які з культурою мають мало спільного, просто щоби постібатися над цим і так далі. Я не можу сказати, що такі сюжети вітаються на каналі, але час від часу можуть бути присутніми. Я розумію, що це така розважаловка, яка може бути цікавою глядачу. Але сказати, що вона несла б якусь естетичну користь, то, звичайно, ні. Власне мені цікаве щось таке естетичне, бо часто все зводиться до банального гламуру.
- Есть ли у вас пример для подражания в работе? Кого из украинских коллег вы могли бы выделить?
- Мені подобалися сюжети Лесі Сакади-Островської, коли вона працювала на «Плюсах». Я не можу сказати, що вона для мене кумир чи приклад для наслідування, але ця людина є таким фахівцем, на якого хотілося би бути схожим. Іноді читаю «Дзеркало тижня», «Кореспондент», «Український тиждень», «Фокус» і плюс новини в різних інтернет-виданнях.
- Какое культурное событие за последний год вы считаете самым значительным?
- Дуже велике враження на мене справили концерти світових зірок, які вперше приїздили до України. В плані видовищності дуже прикольні щорічні відкриття «Французької весни у Києві». Щодо літературних новинок, то це нова книга Оксани Забужко.
- Какое мероприятие вы собираетесь посетить в ближайшее время? Что посоветуете читателям «Дуси»?
- Думаю, цікавим має бути відкриття «Французької весни» 9 квітня на Софійській площі. Я, наприклад, зараз осилюю Забужко, і думаю, що скоро осилю. А взагалі то кожен обирає на свій смак.
Сама я збираюся в сімейному колі відсвяткувати Великдень. А тим, хто не в сімейному колі святкуватиме, я можу порадити піти в Пирогово, Мамаєву Слободу і таке інше.
Марьяна Мигаль, журнал «Главред» (5 лет в теме):
- Устраивает ли вас уровень освещения новостей культуры в наших СМИ?
- Якщо брати подієві новини, то нормально висвітлюються. Але якщо говорити про якість і якісь аналітичні статті, то тут можна вже сперечатися. На жаль, у нас погано проводиться межа між культурними подіями і шоу-бізнесом. Вона взагалі стерта.
- Какой, на ваш взгляд, должна быть рубрика «Культура»?
- З новинами, інтерв''ю, аналітичними матеріалами. Такими, що стосуються не лише поточних подій, а глибше - з якимись нюансами, історичними екскурсами, новинками.
- Есть ли у вас пример для подражания в работе? Кого из украинских коллег вы могли бы выделить?
- Здається, немає. Зараз я не пригадаю. Якщо дивитися видання, то трішки там є щось цікаве, трішки ‑ тут. Але якщо брати одне видання, і в ньому була досконало подана ця рубрика, такого я не можу назвати.
- Какое культурное событие за последний год вы считаете самым значительным?
- Було кілька цікавих заходів. Я би виділила «Країну мрій», але вона щось трошки зіпсувалася останнім часом. Тому що там і музичні новинки, і обмін якимись культурними елементами.
- Какое мероприятие вы собираетесь посетить в ближайшее время? Что посоветуете читателям «Дуси»?
- Навіть не знаю. Це настільки індивідуальна справа смаків, що важко щось порадити. Особисто я вважаю, що зараз буде прикута увага до «Французької весни». Вони завжди пропонують щось нове, оригінальне і незвичайне для нашого ока. Тому я збираюся туди піти й відвідати деякі заходи.
Наталья Петринская, журнал «Український тиждень» (5 лет в теме):
- Устраивает ли вас уровень освещения новостей культуры в наших СМИ?
- Ні, не влаштовує.
- Какой, на ваш взгляд, должна быть рубрика «Культура»?
- Культурною. Цікавою і водночас глибокою, живою, не переобтяженою снобізмом і не полегшеною жовтизною, оригінальною і дещо хуліганською.
- Есть ли у вас пример для подражания в работе? Кого из украинских коллег вы могли бы выделить?
- Прикладів для наслідування немає. Виділила би Віру Балдинюк, Вікторію Поліненко, Юрія Рибачука, Олексія Радинського, Ірину Славінську.
- Какое культурное событие за последний год вы считаете самым значительным?
- «ГогольФест», приїзд Девіда Лінча і Пітера Грінуея, Balkan Fest, «Молодість», концерт Prodigy, концерт Боббі МакФерріна, новий альбом Massive Attack, стрічки «9-й округ», «Імаджинаріум доктора Парнаса».
- Какое мероприятие вы собираетесь посетить в ближайшее время? Что посоветуете читателям «Дуси»?
- Найближчим часом збираюся на закриття фестивалю документального кіно Docudays.ua, у театр «Дах», на концерт Мамонова. Раджу насолоджуватися весною і не зважати на поради інших.
Ну, что, дорогие мои, вот и познакомились... Теперь-то вам известно, из чьих тарелок можно почерпнуть пищи для ума. Так что читайте хорошие книги, смотрите яркие выступления, интересные фильмы и слушайте красивую музыку. А главное, помните, что классика вечна!
Всем спасибо за интересные и искренние ответы! Жаль, конечно, что я так и не смогла дозвониться к Юлечке Вебер с ТВі. Если Юля или кто-то еще из коллег решит ответить на мои вопросы, звоните, буду ждать. :)
Мы с Мусей поздравляем всех со светлым праздником Пасхи! Желаем хорошо отдохнуть, отведать вкусненьких пасочек, колбасок и расписных крашеночек. Отличного вам весеннего настроения!
Цемаю всех. Ваша Дуся
Для иллюстрации использована картина Марии Примаченко "Будь проклята війна! Замість квіток ростуть бомби".
Фото Яны Новоселовой, Павла Старостенко, журнал "Публичные люди", личные архивы
