За якими проектами сумують наші читачі?
У березні редакція та автори «Детектора медіа» розповіли, за якими газетами, журналами, теле- чи радіопрограмами, інтернет-виданнями минулого ми сумуємо й чому. Це, зокрема, програми «Післямова», «Територія А», «LG-Еврика», серіал «Шоу Довгоносиків», журнал «ПіК».
У квітні відомі медійники – Марина Сингаївська, Юрій Макаров, Ольга Герасим’юк, Андрій Куликов, Інна Кузнецова та Сергій Тихий – також відповіли на це запитання, згадавши журнал «Республіка», ранні «версії» газет «Дзеркало тижня» та «День», перше «Громадське радіо», програми «Параграф», «Нічна драматургія» та інші.
Ці дві публікації «Детектора медіа» викликали відгук у наших читачів – у Facebook та на сайті ДМ вони писали, за якими проектами сумують і чого бракує. З’ясувалося, що це здебільшого телепрограми.
У продовження теми публікуємо ці коментарі в матеріалі, який завершує серію nostalgie-опитувань.
Артур Валерко: «1+1» 90-х: «Без табу», чудові проекти Герасим'юк, «Не всі вдома» Грубича та Лозинської, «Про спорт» Полховського. ТЕТ і «Сіті» середини нульових були дуже цікаві — згадати оці їхні цікаві передачі: «Дивись!» та міські проекти.
Для мене особисто величезне розчарування, що так мало стало спорту (на багатьох каналах його навіть немає вже у випусках новин). А раніше було відразу 5-6 шикарних спортивних редакцій на ТБ. Й ексклюзиви, від яких нині залишається тільки захват у пам'яті. Дякую, цікавий цикл.
Никита Рыбка: Я скучаю по временам, когда в воскресенье вечером, перед школой, можно было смотреть крутые фильмы по «1+1». Я бы даже не про фильмы говорил, а про поколение актеров из тех фильмов: Кетрин Зета-Джонс, Том Хенкс, Джулия Робертс, Дуен Джонсон, Бред Питт, Швайгер. А еще вспомнил любимые сериалы «Комиссар Рекс» и «Буремний шлях». А «Баффи»! «Всі жінки відьми». Эпоха!
Дарія Орлова: Я сумую за ICTV кінця 1990-х. Там стільки було серіалів, деякі — абсолютно crazy, типу «Зелених гектарів», але деякі суперські (той самий «Альф»). Реально почуваюся частково сформованою на денному контенті ICTV (приходиш після школи, обідаєш і вмикаєш ICTV).
Олеся Анастасьева: Скучаю по людям, которые ушли в мир иной. По фильмам или программам — нет. Очень хорошо, что были «Альф», «Друзья», «Территория А», которые остались в нашей памяти на десятилетия как образцы. Очень жаль, что большой пласт современного контента — такое откровенное говно. Очень жаль, что практически нет альтернативы.
Анна Король: Якщо говорити про історичні речі — «Територія А».
Гліб Гаскевич: «Шоу довгоносиків». Чудові були хлопці.
Любомир Крупницький:
Отже, «за чим сумуємо і чого бракує».
«Післямова» та «Свіжий погляд на історію» по УТ-2, яку вів Вадим Скуратівський. «1+1» раннього періоду (зокрема, «Телеманія», й особливо історико-краєзнавчі сюжети «Ucrania» Олексія Зотикова). Вечірні розмовні програми — «Остання барикада» (модерував Михайло Бриних на «1+1») та «Доброї ночі, Україно!» (Сергій Набока, УТ-1/ТРК «Ера»). Класним був ранній К1, особливо їхні репортажі, рівня документальних фільмів, ыз різних куточків України (здається, «Один репортаж» це називалося). «Галопом по Європах» та інші телепроекти Ігоря Пелиха.
Шкода, що обмежилося лише кількома випусками радіо «Апокаліпсис», а також припинила радіомовлення Українська служба Бі-бі-сі. Дуже прикро, що Українське національне радіо так і не знайшло толком свого місця в FM-діапазоні. На «Промені», «Культурі» й Першому каналі (є/були) — маса чудових передач і ніякі інші радіостанції, за великим рахунком, не роблять нічого подібного.
Із газет із приємністю згадується «Без цензури». Шкода, що сумний фінал накрив «Газету по-киевски» (я не був їхнім фанатом чи постійним читачем, але там відчувався великий потенціал). Дитячі журнали, які, як на мене, незаслужено нас покинули, — це «Клас» і «Соняшник». Із дорослих журналів найбільша втрата — безумовно, «ПіК» (під орудою Олександра Кривенка). Із таким же захопленням потім купував і читав хіба що «Український тиждень» (проте лише на початках). Однозначно бракує журналів «Книжник-Review», що видавав Костянтин Родик, та «Київська Русь» (Дмитро Стус). Відчутною є втрата «Сучасності», не вкладається в голові закриття National Geographic. Великим святом свого часу був кожен випуск журналу інтелектуальних забав «Азарт-клуб» (один із проектів «Експресу»). Чудовим зразком українського глянцю, на мій (нефахівця) погляд, був також журнал «Вона».
Кахал Бру (псевдонім коментатора на сайті): Прикро за Insider. Сумую за проектом Юрія Макарова та Ольги Герасим'юк «Імперія кіно», з теплотою згадую кондратюківську «Еврику». Серед газетно-журнальної продукції — «ХЗМ» і Men's Health. Останнього наразі дуже не вистачає.
Дмитро Черній: Якщо про музику — то як підліток 15 років я не пропускав «Хіт Рік». Інтернету не було, й це був перший доступний вісник молодіжної світової музики на той час.
Андрій Осадчий: «Не всі вдома», «1+1» із Сашею Лозинською та Костею Грубичем, той-таки «Сніданок з “1+1”» формату ведучих Безулик та Яневського.
Александр Глущенко: Как зритель, который в 90-х смотрел все и вся, конечно, скучаю по «Территории А»... Отличная была передача, и посыл правильный — популяризация своего. В то время у украинского шоу-биза, назовем его так, была душа, а не поющие трусы.. «БизТВ» неплохо себя вел... Мы скучаем по самобытному ТВ, где была романтика и не было сплошного бизнеса. Где было место идеям, души, самореализации и совершенствованию, а не проектам, которые должны взять долю и рейтинг.
Анжеліка Рудницька: Я не ностальгую, але розумію, що зараз «Територія А» потрібна країні.
Олена Заставна: Я сумую за кількістю україномовних проектів і телепередач. Це й «Територія А», й «Не всі вдома», «Смачна країна» тощо... Їх було набагато більше. Тепер вмикаєш Новий канал чи «1+1» і майже не чутно солов'їної, про «Інтер» я взагалі мовчу... Прикро.
Світлана Жаб’юк: Ніхто не згадав про «Поступ». Я купувала його заради Прохаська.
Володимир Ковальчук: Сумую за телепрограмою «Телеманія». Тільки там уміли показувати справжнє життя невеличких українських містечок і сіл.
Роман Головащенко: Не зможу не згадати про радійні проекти. 1) Ранкові та вечірні блоки радіомовлення Української служби Британської мовної корпорації (ВВС). Наразі радіомовлення немає, Українська служба розміщує новини та інформацію лише на своєму веб-сайті.
2) Другий (інформаційно-музичний) канал Харківського обласного державного радіо («Харків-2»). Мовлення було 8 годин щодня з 1998 року. Одна з головних причин його закриття в травні 2013 року — значне зменшення державного фінансування з початку року.
3) Авторські музичні програми Олександра Васильєва «У стилі ретро» на каналі «Промінь» Українського радіо.
Колаж - ex.ua
