Ответочка для иностранных агентов
Второго ноября в Раду был подан законопроект № 5318, само появление которого, не говоря о содержании, вызвало массу нареканий. Автором законопроекта является внефракционный депутат Юрий Деревянко, воглавляющий сейчас подкомитет по вопросам контроля за соблюдением законодательства в области противодействия коррупции.
Как выяснилось из поданной депутатом декларации, Деревянко, помимо всего прочего, – счастливый обладатель полутора миллионов наличных евро, почти трех миллионов долларов; приблизительно такие же суммы хранит в их доме супруга Деревянко, а еще 10 миллионов долларов депутат одолжил папе. В общем, семья не бедствует.
Специалист по соблюдению законодательства практически тайно, как считает Егор Соболев, подал законопроект, обязывающий публично декларировать свои доходы не только депутатов, но и общественников, членов наблюдательных советов, глав ГО и других организаций, которые работают в области расследования и противодействия коррупции.
Глава Центра продиводействия коррупции Виталий Шабунин обрушился с критикой на законопроект, посчитав его местью депутатов за то, что их вынудили показывать свои доходы. И даже привязал его к российскому закону «Об иностранных агентах», хотя в законопроекте Деревянко речь не идет исключительно об организациях, финансируемых иностранными донорами, – а обо всех людях, которые имеют отношение к противокоррупционным механизмам в Украине. Кстати, в законопроекте указано, что формировать список тех, кто обязан, по задумке Деревянко, декларировать свои доходы, будет в единоличном порядке НАЗК.
«Yuriy Derevyanko / Юрій Дерев'янко, ви прямо зараз можете відкликати свій законопроект про "іноземних агентів" згідно ст.104 Регламенту ВРУ: "Законопроект може бути відкликаний суб'єктом права законодавчої ініціативи, який його вніс, до включення такого законопроекту до порядку денного сесії Верховної Ради.
Прямо зараз пишете заяву про відкликання, кладете на стіл Спікеру і питання закрито», – написал в фейсбуке Шабунин.
Вопрос о том, как связан российский закон «Об иностранных агентах» и законопроект Деревянко, задал в ФБ Шабунину журналист Сергей Щербина. Как выяснилось из их публичной переписки, Шабунин не имел в виду, что в законопроекте Деревянко есть требования, сходные с требованиями российского закона: там финансируемые из-за рубежа НКО должны регистрироваться в качестве иностранных агентов и указывать этот статус при публикациях в СМИ или в интернете. Тем не менее, в законопроекте Деревянко есть отдельный пункт, который описывает, кого будет касаться новый закон, если его примут:
«Фізичних осіб, які отримують кошти, майно в рамках реалізації в Україні програм (проектів) міжнародної технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції або виконують роботи, надають послуги, фінансування (оплата) яких здійснюється за рахунок такої допомоги». Собственно, об этом пункте и писал Шабунин в своем посте, и именно в такой интерпретации подали затем в украинских СМИ весь законопроект.
Спустя сутки после поста Шабунина депутат Деревянко написал, что обсудил его с Шабуниным и законопроект учтет все поправки критиков:
«Сьогодні з Vitaliy Shabunin під час круглого столу обговорили законопроект #5318, яким пропонується зобов’язати подавати електронні декларації не тільки співробітників органів виконавчої влади типу НКРЕКП, але й громадських активістів, які борються з корупцією.
Плануємо продовжити спільну роботу у вівторок.
Наразі хочу ще раз закликати припинити дискредитацію ідеї законопроекту 5318 в інформаційному просторі.
За останні два дні в публічну сферу спеціально запустили дуже некоректні та викривлені тези, щоб дискредитувати саму ідею такого е-декларування. Яка, до речі, в цілому підтримується представниками громадських організацій, що борються з корупцією.
Ні в тексті, ні в суті законопроекту 5318 немає ні слова про "іноземних агентів", як це подають ЗМІ. Це навіть образливо по відношенню до наших громадських активістів.
У публічній площині також почали прив'язувати цей законопроект до російського законодавства – аби сформувати думку, що законопроект нібито може перешкоджати діяльності громадських організацій.
Шановні громадські активісти, цей законопроект жодним чином не може ускладнити оперативну діяльність організацій!
У законопроекті мова йде про фізичних осіб, які є експертами і ведуть роботу саме у сфері боротьби з корупцією. Це не ті фізичні особи, які є підприємцями та, скажімо, організовують чай чи каву під час різноманітних антикорупційних заходів.
У законопроект потрібно внести відповідні правки, щоб ні в кого не виникало ніяких різночитань та спекуляцій – і ці правки, погоджені з антикорупційними громадськими організаціями, будуть внесені», – написал депутат на своей странице.
Зато глава Комитета по борьбе с коррупцией Егор Соболев высказался довольно резко:
«Законопроект "Хай Шабунін, Дрік, Юрчишин, Седлецька, Гнап, Шалайський – всі активісти кляті – теж декларують свої статки" – це перекладання з хворої голови на здорову.
Зараз час народним депутатам, урядовцям, Президенту доводити громадянам та Антикорупційному бюро законність своїх статків.
Через це топ-клептократи засмучені і розгублені. Я з Майдану їх не бачив такими.
І пропозиція поширити е-декларування на громадських активістів, які використовують гроші американських та європейських платників податків, – це наслідок цього важкого психологічного стану. Насправді така собі дрібна помста.
Закон з'явився по-шахрайськи. Ми в нашому парламентському комітеті з протидії корупції вже не перший місяць просимо усіх депутатів не ініціювати жодних змін в законодавстві про е-декларації. Хай воно запрацює, а після лютого оцінимо, що варто змінювати. Раптом п'ять днів тому Юрій Дерев'янко реєструє законопроект про такі зміни. Щоб приховати його від нас, готувати законопроект до розгляду Парламентом просять комітет Андрія Кожемякіна, хоча саме ми відповідальні за розробку антикорупційного законодавства. Вчора ввечері комітет Кожемякіна рекомендує Парламенту приймати ініціативу (не погодився лише Павло Костенко). І вже сьогодні законопроект прагнуть включити до порядку денного.
Одразу як дізнався про цю оборудку, я зв'язався зі спікером Андрій Парубій і сказав йому, що Парламент втягують в чергову ганьбу. Андрій поділяє цю позицію. Сьогодні в обід він повідомив, що не буде ставити законопроект на голосування, якщо Президент не визначить його як невідкладний.
Думаю, найкращим виходом є відкликання законопроекту Дерев'янком.
Світові медіа пишуть зараз про штабеля готівки, яка виявилася в українських топ-посадовців. На Заході такі гроші зберігає лише мафія. Єдиний правильний вихід з цієї ганьби - звільнення та засудження тих посадовців, що не зможуть довести законність своїх статків. А не ініціативи на кшталт путінського законодавства "про іноземних агентів», – написал Соболев в Фейсбуке, фактически обвинив Деревянко в том, что тот мстит активистам и журналистам, занимающимся антикоррупционной деятельностью.
«Детектор медиа» обратился к журналистам и активистам с просьбой прокомментировать законопроект Деревянко: видят ли они в нем проблемные моменты и считают ли оправданной его привязку к российскому закону «Об иностранных агентах». А также ответить на два вопроса: нужно ли Украине всеобщее е-декларирование и готовы ли они сами уже сейчас добровольно декларировать свои доходы.
Севгиль Мусаева, главред «Украинской правды»:
– Я не вижу проблем в том, чтобы подать декларацию добровольно. Кроме того, я это уже делала как член Общественного совета по люстрации при Минюсте. Но только не такие нардепы, как Деревянко, должны выступать с подобными инициативами.
Что касается всеобщего декларирования, – давайте сначала разберемся с нашей политической элитой. Эти инициативы пока что преждевременны.
Олег Рыбачук, глава общественной организации «Центр. UA»:
– Я и так декларирую свои доходы добровольно, после отставки с государственной должности я раз в году приношу свою декларацию в Шевченковскую налоговую, где показываю все свои доходы, в том числе от валютных контрактов. Я делаю так много лет, и меня там хорошо знают. Правда, я бумажную декларацию заполняю, но готов и электронную.
Что же касается законопроекта Деревянко, то мне кажется, это преждевременная инициатива, возникшая с целью смешать все в кучу и отвлечь внимание от того, что мы увидели в декларациях наших госчиновников и депутатов.
Нужна, мне кажется, определенная последовательность: сначала, как сказал Президент, «поотрывать руки коррупционерам наверху», побороть системную коррупцию, – и только потом говорить о том, чтобы бороться с коррупцией этажами ниже. Сейчас этим законопроектом просто переключают внимание на журналистов, активистов, потому что те, кто уже показал свои доходы, часто не могут объяснить происхождение своих денег. Конечно, это довольно странно – предлагать проверять тех, кто не имеет отношения к государственным бюджетам, а следовательно, не может красть государственные деньги. Хотя, как мы знаем, часть журналистов получает деньги в конвертах и вряд ли смогут полностью подтвердить их происхождение – но это не коррупция, а, скорее, моральный выбор. Так что мне кажется, наоборот, сейчас наши депутаты, такие как Ляшко или Тимошенко, радетели за судьбы народа, должны сами, по собственной инициативе, попросить НАБУ, например, проверить источники их доходов – ведь не можем же мы предположить, что у них какие-то сомнительные деньги? Значит, они должны показать пример готовности сотрудничать с антикоррупционными органами. А уж затем, где-то через год, оценив, как работает наша система борьбы с коррупцией, можно будет обсуждать и другие декларирования.
Денис Бигус, автор проекта «Гроші»:
– Насколько я понимаю, основная проблема законопроекта заключается в необходимости деклараций от любого подрядчика ГО или получавшего от ГО финансирование. Не представляю себе, как я заставлю декларироваться того предпринимателя, у которого закупаю канцелярию, например. Или дизайнера, которые нам иногда рисует картинки. ГО-шки, в деятельность которых входит, например, провести конференцию, – вообще окажутся парализованы напрочь. В общем, в этом плане совсем дрянь закон. О самой концепции декларирования членами ГО (кстати, не всех, я так понимаю, а только антикоррупционных, по мнению самого НАЗК) мне сложно что-то однозначное сказать. Логики в том, чтобы люди, не получающие деньги из бюджета, отчитывались перед налогоплательщиками, не очень много, мне кажется. И обоснование сторонников законопроекта Деревянко звучит как «а вам чо, слабо?».
С другой стороны, если мы говорим о декларировании руководства ГО, а не всех, у кого ГО хоть что-то заказывало (короче, о декларировании, не блокирующем собственно деятельность ГО), то вряд ли сами руководители посчитает это проблемой. Ни ЦПК, ни Transparency International так не считают, насколько мне известно. В общем «нет, не слабо».
У меня в комментах – самый популярный вопрос: «А сам расскажешь, что у тебя есть?». Я на него столько раз ответил, что проще было точно на сайте что-то вывесить и просто линк кидать. И, конечно, я заполнял декларацию, когда шел в общественный совет НАБУ. Существенно ничего не изменилось. Живу там же, машина та же (это бы, кстати, офигенно прозвучало, если б у меня был «бентли»).
Наконец, о всеобщем декларировании. Для начала надо понять, нужна ли Украине эта система вообще? Потому что там столько факторов, что я однозначно не готов решить. Например, как в принципе можно будет отследить тех, кто в декларации солгал? Потому что без контроля такая система – это фикция.
Константин Квурт, глава правления «Интерньюз-Украина»:
– Я вважаю законопроект Юрій Дерев'янка дрібною помстою за той страх, який відчувають нечесні чиновники, і їхнє бажання знищити або спробувати знищити можливу собі альтернативу.
Люди зрозуміли, що є купа корумпованих чиновників, що вони не мають бути на посадах. І те, що сказано в законопроекті Дерев'янка, – намагання сказати: «ви подивіться на самих себе», розповісти людям, що ті, хто з владою бореться, такі ж нечесні.
Це, звісно, нечесна гра.
Загальне декларування є звичайною європейською, американською практикою. Так, воно необхідне. Але з чогось треба починати. Власне, з того, з чого починає країна тепер – із державних чиновників, посадовців.
Ця система має користуватися довірою громадян. А для того, щоби громадяни почали довіряти як системі е-декларування, так і системі новостворених антикорупційних органів, мають сісти в тюрму якісь яскраві корупціонери. У ситуації, коли Рінат Ахметов перебуває на свободі, як і багато інших яскравих персонажів, це несправедливо. Коли є очевидні перекоси, суспільство багато чого не знає, й вимагати податкову декларацію в учителя чи лікаря в цей час – просто несправедливо.
Наступне питання: яка буде ефективність? Треба ж створити багато різних засобів накопичення цієї інформації, її треба аналізувати. У нас в країні живе 40 мільйонів людей, із яких лише кілька відсотків вважають себе середнім класом, а е-декларування чи просто загальне декларування працює в багатих суспільствах, коли люди мають достатньо грошей, щоби сплачувати податки, й вони хочуть це робити. У суспільстві злиденному це робиться для того, щоби людей залякувати, робити їхнє існування ще менш комфортним, щоби ще більше було страху. Не матиме це громадської підтримки.
Але чиновники мусять звітувати! Я думаю, ніхто би не хотів створювати такі складні системи, якби не було цього очевидного гротеску, цієї очевидної нерівності між суспільством загалом і тими, хто керує цим суспільством. Якби цього гротеску не було, якби до цього не дійшло, тоді й рішення, певно, були би якісь інші.
Дмитрий Гнап, автор программы «Слідство.Інфо»:
– Великої проблеми в законопроекті не бачу. Не думаю, що влада і сам Дерев'янко сподіваються на його прийняття ВР. Це радше спроба потролити громадянське суспільство, огризнутися після великого роздягання під час е-декларування. Прив'язка до путінського закону про іноземних агентів абсолютно слушна, тому що в законопроекті Дерев'янка практично така саме «кремлівська» норма про «отримувачів коштів міжнародної допомоги у сфері запобігання корупції».
Я сам готовий подати таку декларацію.
Що мається на увазі під системою загального декларування? Вона є. Всі фізичні особи мають подавати декларації про доходи або за місцем роботи, або самостійно. Чи мають бути всі декларації всіх громадян відкритими? Такої практики в світі немає. Це поширюється тільки на держслужбовців та осіб на виборних посадах. Чому влада не особливо переслідує громадян за недекларування чогось? Це неофіційний суспільний договір: ми не чіпаємо вас за приховані доходи, ви не чіпаєте нас за розкрадання бюджету.
Игорь Розкладай, юрист Института медиа права:
– Публічні звіти громадських організацій є нормальною практикою у світі. Ба більше, сама ідея того, що громадськість має знати «а судді хто», не позбавлена глузду. Утім, декларування доходів і статків має дуже просту мету. Перевірити, чи особа, яку ми наділяємо владою, не зловживає своїм становищем. Тобто якщо певний депутат кочує від скликання до скликання, маючи лише депутатську зарплату, і раптом показує «хатинку на березі Женевського озера», то суспільство має запитати «гей, друже, а це звідки?». Тому, власне, існують і «вхідні» декларації, щоби мати знімок доходів на вході й можна було би порівняти на виході. Особи, які навіть входять до громадських рад чи інших інституцій, не отримують дохід із держави, а тому тут може бути лише питання про oblico morale таких людей. Але, вочевидь, якщо виникають питання до певної особи — то це має бути предметом або добровільного показу з боку такої особи, або, якщо є підозра у зловживаннях, — предметом втручання компетентних інституцій. Суто емоційно й іміджево коли депутат-мільонер хоче розкрити доходи й фінанси ГО-шників, це виглядає, м'яко кажучи, дивно. Ще дивніше виглядають положення законопроекту, які показують повне нерозуміння функціонування ГО-сектору.
Наприклад, фраза в законопроекті «фізичні особи, які отримують кошти, майно в рамках реалізації в Україні програм (проектів) міжнародної технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції (як безпосередньо, так і через третіх осіб або будь-яким іншим способом, передбаченим відповідною програмою (проектом) такої допомоги) або виконують роботи, надають послуги, фінансування (оплата) яких здійснюється безпосередньо або через третіх осіб за рахунок такої допомоги», означає, що будь-який веб-дизайнер, постачальник картриджів, сисадмін та ін. має подавати такі декларації.
Ще більш дивним виглядає таке положення: «входять до складу вищого органу управління, інших органів управління громадських об’єднань» — тобто член Наглядової ради ГО, Загальних зборів теж має подавати декларацію. Є питання й до самого розуміння проектів у сфері боротьби з корупцією. Доступ до публічної інформації, якою займається наша організація протягом останніх десяти років, є теж антикорупційною діяльністю. Таким чином, під сферу дії закону можуть потрапити маса інших організацій, ніж малося на меті в законі. Формування реєстру ГО, «що здійснюють діяльність, пов'язану із запобіганням, протидією корупції, та/або беруть участь, залучаються до здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням, протидією корупції» має незрозумілу мету, окрім підготовки зручної цілі політичних спекуляцій на наступних парламентських виборах. Адже незадоволені такою прозорістю політики вже почали атаки на ГО, й ця тенденція лише посилиться.
Чи готовий я подати декларацію — ну якщо пан Дерев’янко буде щасливий побачити мій гараж і купу прочерків у рядках, то я можу задовольнити його цікавість. Я є настороженим щодо повної загальної прозорості. І справа не в прозорості як такій, а в незахищеності людей перед рейдерами і криміналітетом, перед недбалими чиновниками. Допоки право власності в цій країні не буде однією з найвищих цінностей, я буду радше проти такої ініціативи. А достатньо свіжий у родині приклад боротьби з управлінням земресурсів, яке відмовляється виправляти свої ж помилки, показує, що до цього ще далеко.
Фото: unn.com.ua
