Минус Пинчук
Виктор Пинчук написал статью для Wall Street Journal, озаглавленную «Украина должны сделать болезненные компромиссы ради мира с Россией», в которой содержатся следующие тезисы:
— Крым не должен быть возвращен Украине — а сам сможет присоединиться, лет через 15-20, когда Украина станет стабильной и процветающей страной;
— выборы в ОРДЛО надо проводить даже при том, что Украина не получит полный контроль над этими территориями и границей;
— Крым не должен встать на пути сделки с Россией, которая приведет к установлению мира;
— чтобы не беспокоить нервных соседей, нужно отложить попытки стать членом ЕС и НАТО в ближайшей или среднесрочной перспективе.
Журналисты и публицисты отреагировали на статью Пинчука, проявив удивительное единодушие, а в соцсетях появился не слишком цензурный хештег #пинчукнах.
Чудесные новогодние праздники. Минус Коломойский. Минус Пинчук.
Ахметов, как всегда, тормозит.
Прочитал колонку Пинчука про компромиссы с Россией. И о том, что мы завоевали свою свободу в борьбе.
Хотел уточнить, а сам Виктор Михайлович на борьбу за свободу хоть копейку выделил? Носки на фронт передал?
Или пи*деть по английски — теперь тоже взнос за свободу?
Я, кстати, так рада за Пинчука, так рада, что не передать словами. А то он как-то затихарился, не отсвечивал, даже его тесть мерзкий, типа, стал голубем мира. Ребята тихо слились с окружающией средой. А меня все муляло, что их мимикрия удалась. Но нет. Спалился, голубь. Молодец!
Я так понимаю, что нас в НАТО и ЕС уже завтра принимают, и только Пинчук этому мешает?
Для меня остается открытым один вопрос: Пинчук заплатил WSJ за размещение этой статьи? Или Пинчуку заплатили, чтобы он поставил под ней свою подпись? (ну, не кэшем, конечно, но это что-то очень дорогое)
Віктор Пінчук надрукував статтю у впливовмоу виданні. Де факто пропонує здачу Криму. Озвучує цілком слушну думку, що Крим не має стати перешкодою для миру на Донбасі. Ми повинні встановити мир, маючи повний контроль над своїми територіями на Днбасі. А Крим, коли років через 15 в нас буде процвітання. сам повернеться. як повернулася Східна Німеччина. Це у продовження інформації по Кісенджеру, який нібито пропонував Трампу залишити Крим за Рашею в обмін на виведення її військ з Донбасу. Це нібито реалполітік така.
Якщо Крим віддадуть Росії, то буде створено прецедент за останні кілька десятків років, коли частину іншої країни можна безкарно відгризти. Заохочення для Путіна до подальших завоювань. А на Путіна рівнятимуться інші хулігани-диктатори на міжнародній арені. Хоча війна за території в 21 століття це така глибока провійційність і ветхість мислення. Ну це якби в центрі Хрещатика поставити хатку під стріхою, в якій народився Шевченко.
Було би переконливіше й для мене особисто зрозуміліше, якби на Painful Compromises ішов сам Віктор Михайлович особисто.
Очень тяжелый компромисс предстоит Украине — послать Пинчука на*уй. Придется нам это как-то пережить. Крепитесь.
Друг Суркова Пінчук написав колонку для The Wall Street Journal про своє бачення майбутнього України, але таке враження, що це написав друг Пінчука Сурков.
Віктор Пінчук написав статтю для Wall Street Journal, в якій запропонував віддати росіянам Крим та легалізувати путінський сценарій на Донбасі, а також, де-факто, відмовитися від євроінтеграції. Вся стаття — це звернення зятя Кучми до американської адміністрації легалізувати цей сценарій.
Стаття пропутінська, але цілком очевидно, що замовили її в США, люди з проросійського лоббі в оточенні Трампа. На це вказує, насамперед, факт публікації на передовиці цього впливового видання. Крім того, меседжі прописані так, аби освятити [ймовірний, прогнозований] проросійський сценарій Трампа, освятити голосом з України, мовляв, не тільки президент США хоче кабального для Києва миру з Путіним, але й самі українці.
За оцінками дипломатів, період підготовки такої публікації приблизно місяць: тиждень планується, потім днів 14 пишеться і погоджується, і ще, зазвичай, тиждень видання бере на підготовку до публікації. Це означає, що «натхнення з Вашингтону» Пінчук отримав одразу після президентських виборів.
Тут виникає інше питання: чи актуальний цей сценарій нині, після того, як Обама зробив декілька радикальних кроків на загострення взаємин з РФ? Адже в разі продовження Трампом своєї солов'їної для ВладимВладимирича риторики, у нього виникнуть серйозні конфлікти з американським істеблішментом.
І тепер про Пінчука: невже у нього наскільки погана економічна ситуація, що він готовий і маму рідну продати? Адже настільки щедрим у відстоюванні інтересів Кремля не був навіть тоді ще президент Янукович, а тим паче — пінчуківський тесть Кучма.
P.S. Вікторе Михайловичу, а як же дружба з Клінтонами??? Ви такий багатовекторний... Заодно треба погуглити, скільки мільярдів доларів складають ваші борги...
UpD: Позиція Кучми як переговорника по Мінську співпадає з позицією зятя?
Я знаю, що в Пінчука є чимало важелів і можливостей, щоб відбілити будь-якої складності пляму на своїй репутації.
У нього є свій Пінчукартцентр, телеканали, газети, сайти.
Він може привезти нам халявного Елтона Джона і навіть дозволити йому всиновити «циганёнка», якого в силу об'єктивних причин не встиг всиновити Моторола.
Він може купити череп у стразах Swarowski в якогось американського контемпорарі-артіста і дати премію за вклад в актуальне мистецтво провідному київському гіпстеру з виразом обличчя вічно нажаханого єнота.
Він може купувати хоч щотижня цілі шпальти газет WSJ і NYT.
Він може наймати найдорожчих спін-докторів і масажистів на Заході і в Москві.
Зрештою, він може вдатись і до цілком фантастичного способу: піти на свій трубний завод і подути у трубу найбільшого діаметра.
Він може практично все. Нікому — навіть найуспішнішим і найбагатшим з нас — точно такі можливості не снились.
Але я вірю, що сьогоднішній пеніс на симпатичній лисині відтепер стане перманентним елементом його іміджу і явною перешкодою для пересування у просторі та часі, а також доказом того, що українці нарешті навчилися запам'ятовувати та довго пам'ятати.
Yes, We Can.
Прям мода плутати компроміс з капітуляцією, причому капітуляцією, яка загрожує існуванню незалежності краіни. Відмова від Криму в обмін на Донецьк та Луганськ автоматично запускає з боку сусідів дезінтегруючи сценаріі в краіні в цілому. Ще глобальнішу війну. При цьому без европейських амбіцій ми апріорі повертаємося під протекторат зі скрепами. Ті хто закликає до капітуляціі хоч щось зробили для деокупаціі Криму. Борщ на сніданках в Альпах?
Уроки крымскотатарского для Виктора Пинчука
Qır (кыр) − гора
Qırım (кырым) − моя гора
satmaq (сатмак) − продавать
maqale (макале) − статья (в газете или журнале)
ebenin amına (эбенин амына) − в пи…у акушерки
Домашнее задание. Виктор Михайлович, из выше перечисленных слов составьте себе пожелание на Новый финансовый год.
Пока Родину не продашь, о продаже труб и не заикайся!
Подивимося хто відмовиться від участі в так званому українському сніданку олігарха Пінчука при офіційному форумі в Давосі в січні 2017? Президент мав би перший продемонструвати приклад особливо після статті Пінчука
Стаття Пінчука — досконала вправа з викривлення реальності. Вміло маніпулюючи фактами та фактично погрожуючи українцям це більшою кількістю жертв, Пінчук водночас дає надію, яка насправді є обманом — російською пасткою. Пінчук розповідає нам як умилостивити ворога, виконавши його вимоги. І не каже, що треба робити, щоб перемогти ворога. Звідки в нього така впевненість, що якщо Україна відмовиться від європейської та євроатлантичної інтеграції, то війна припиниться? Україна вже оголошувала позаблоковість і хіба це зупинило Москву від втягування України в свою зону впливу? Сьогодні виглядає так, що щоб залишатись нейтральними — нам треба захищатись і не відступати, бо Росія не виконує договори і розуміє тільки силу.
Якщо Пінчук уже говорить про компроміс, то нехай почне з потреби відновлення довіри, що може статися лише за умови виведення Росією своїх військ і повернення Україні контролю над кордоном, в тому числі кримським.
Проведення будь-яких виборів на окупованих територіях так само не є можливим без реалізації вищезгаданих умов.
Ми всі розуміємо справжню мету цієї статті Пінчука. Шлях, який він пропонує — не шлях миру, а дорога до втрати держави.
«Ми підтримуємо наші позиції, що Крим — це Україна і має повернутися. Але Крим не має стати на заваді досягненню угоди, яка закінчить війну на сході на базі справедливості. Пройде 15-20 років, щоб забезпечити достатнє економічне зростання, стабілізувати інфраструктуру, соціальну захищеність і фінансову систему. Тоді всі в Криму захочуть жити в Україні».
Это колонка Виктора Пинчука в WSJ. То есть, филантроп и бизнесмен (так указано в подписи) предлагает от Крыма просто отказаться. Спасибо за советы, Виктор Михайлович, но у крымских татар нет 15 или 20 лет ждать. Это вы можете Родиной торговать, а у нас она одна.
Фото:http://15minut.org/
