«Це не скриншот, це акт уніженія рєжисьора»: Скільки коштують речі з «Люксембурга, Люксембурга» та чому фільм про фільм виявився смішнішим
Уже з 14 червня стрічка буде доступною на Netflix, а на Takflix невдовзі з'явиться фільм про фільм. Його вже показали людям, які готові викласти 500 гривень за квиток, на благодійному сеансі в кінотеатрі «Жовтень». Відбулося це з величезним успіхом та аукціоном, на якому продавали речі з хіта за скажені гроші.
Замість тисячі слів, ось вам аргумент, що цю документальну роботу точно треба дивитися. Діалог між глядачем і режисером «Люксембурга, Люксембурга» Антоніо Лукічем на обговоренні:
Глядач: Дякую за цей фільм про фільм. У мене, мабуть, більше якихось емоцій, і вражень, і сміху було, ніж під час самого фільму.
Лукіч: Це приємно чути.
Варто, напевне, написати, що режисером фільму про фільм був не він, а Олександр Миколаєнко. І це кіно справді дуже смішне, небанально зняте і змонтоване. Не чекайте, що «балакучі голови» із серйозним виглядом розповідатимуть цікавинки зі зйомок, нахвалюватимуть одне одного і все це розбавлятиметься кадрами зі зйомок. Чекайте на добре продуману драматургію, різні та несподівані режисерські підходи та дуже багато підколів. Деякі з цих історій ви вже могли почитати в інтерв’ю, але далеко не в такому вигляді. Те, що ця розповідь про залаштунки багатьом видалася смішнішою, — абсолютно нормально. «Люксембург, Люксембург» усе ж комедія доволі сумна, а ось те, що лишилося за кадром, викликає однозначні емоції, тому в залі стояв постійний регіт.
Одна з найвідоміших історій, пов’язаних із фільмом, це пропозиція в ньому знятися, надіслана Лукічем Рамілю Насірову у фейсбук-месенджер. Що одразу налаштувало обох братів на те, що режисер цей досить мутний.
«Тут прийшло повідомлення, ви не повірите де. В месенджері в фейсбукє. Я не знаю, які люди пишуть в месенжерє в фейсбукє. Чувачки в коричневих туфлях».
Особиста зустріч ці відчуття лише посилила.
«Лібо він нічого не заработав са сваго фільма першого. Лібо це у нього такий стиль, ходе і дєла вигляд, шо він режисьор. На жаль, у нього такий стиль».
Ці слова братів Насірових перемежовуються поясненнями Лукіча, мовляв, у фейсбуці в мене хоч трохи є підписників, аби показати хоч якийсь статус. І все це хлопці роблять із дуже серйозними виразами облич, так що стає ще смішніше. Загалом, це одна із найбільших особливостей стрічок Лукіча. Одна з його перших короткометражок називається «Хто підставив Кіма Кузіна?», це мок’юментарі, в якому інтригуюче і тривожно розповідається про Кіма Кузіна. Чотиримільярдного мешканця Землі, який народився в радянській Україні і згодом загадково зник. На архівних фотографіях у головному герої можна впізнати Леонардо Дікапріо.
Фільм про фільм «Люксембург, Люксембург» (крута назва, нічого не скажеш) розповідає, як Аміль мусив «відіграти» ногу Раміля, як можна примудритися ногами «переграти» сцену в супермаркеті, описує радість від кейтерінгу, чому вирізали «сцену з казой», скільки коштує використати у фільми пісні Стінга і Radiohead та що не так зі сценою на ковзанці.
Все, більше не буду нічого спойлерити, бо вам буде нецікаво дивитися. Оце останнє — цитата Аміля, яка змушує усвідомити, що український шоубіз виходить на новий рівень.
«Прикол в тому, шо Антоніо все время думав, шо ми якісь знамениті чуваки, шо ми живем жизнь таких крутих репєрав. Тачки, тусовки. Антоніо падзванив і каже: "А ти можеш для фільма в маршрутках паїздить?" І він так сказав, кагбудта це для мене уніженіє. А я в це время, коли з ним по тєлєфону разгаварівал, і так в маршруткє їхав. Єдінствєнне, шо я поміняв, це почав сідать в маршруткє не ззаді, а спереді біля водітєля. Шоб просто подивиться, як він себе веде».
Після показу фільму було трохи часу на питання. Звісно, цей процес теж був смішний. Хтось запитав, чому вирізали сцену з Ірмою Вітовською (у фільмі про фільм її частково показали).
Раміль Насіров: «Я думаю, шо там Ірма Вітовська на фоні Раміля зіграла дуже погано. Тому мені довелось вирізати цю сцену, щоби не образити Ірму. Це б я так відповів би».
А якщо серйозно, то сцена просто була занадто емоційною і справляла враження фіналу першого акту, що виявилося поганим для структури стрічки.
Іноді у питаннях є цікаві пропозиції, як, наприклад, зняти в наступному фільмі фронтмена Latexfauna Дмитра Зезюліна.
Антоніо Лукіч: «Вокаліст "Латексфауни" дуже схожий на Робіна Вільямса — я вже до нього приглядаюсь. Можливо, він постаріє, і тоді. Я сподіваюсь, що він постаріє».
Ще більш несподіваний варіант кастингу виник у одного з братів: «Прикинь, шо там іграє нашого батька Горбунов. Четверта колонка! Щас домию і піду "Скажене весілля" знімать. Або рекламу "Космолот"».
Але оскільки Лукіч знімає ліричні комедії, то і спілкування з глядачами також вийшло на цей жанр. Ось відповідь на запитання, чи буде він знімати про війну, бо поки цієї теми він не торкався.
«Завжди був прихильником того, щоб розповідати в кіно тільки про те, що ти дуже добре знаєш. Що прожив на своїй шкурі. Я в принципі зневажаю людей, які знімають щось таке, щоб на чужій трагедії заробити собі трішки репутації та імені. І легким способом викликати у глядачів емоції».
Але наступна стрічка таки буде пов’язана з війною. Режисер уже розповідав, що оскільки його дружина Рита Лукіч із сином живуть за кордоном, то це саме те особисте, про що він може говорити в контексті війни.
«Тепер кожен з нас травмований, — каже режисер. — Персонажі фільму їдуть просто у транспорті. І це прокляття. Стати персонажем кіно — це найгірше, що може статися в житті, я би так навіть сказав. В цьому хорошого нічого нема».
Аміль додає те, що, судячи з дискусії в соцмережах та скандалів, тригерить не лише його:
«Те саме стосується пісень. Я просто чесно скажу, но для мене це наболівша тема, коли наші деякі музиканти пишуть, як вони будуть мститись. А самі сидять х*й зна де. Ніяку участь в цьому не беруть і навіть не знають, якою ціною ця помста буде даватись. Скільки наших героїв загине, коли будуть деокупувати територію України. Зато їм легко співати про це пісні».
Антоніо Лукіч: «Це насправді непросто — поділитися своєю історією. Добре, ти її дофантазуєш, ти її якось намагаєшся перевести на метафору, зробити такою, щоб вона була зрозумілою іншим людям. Але ти не знаєш, що очікувати від публіки, коли ти обираєш, які саме моменти свого життя ти хочеш розкрити. І як воно буде потім».
А ще глядачі дізналися, що Раміль у процесі отримання прав. У фільмі він кермував без них. І на машині з фейковими номерами. У Люксембургу. Антоніо прокоментував це так: «Я насправді молюсь, щоб Раміль на права не здав».
Ну а далі був аукціон. Аміль та Раміль давно їх влаштовують, і не дивно, що мають успіхи. Серед лотів були спортивні костюми героїв («Цей кастюм був у Лубнах і Люксембургє»), їх продали за 50 і 40 тисяч; скриншот із перепискою Антоніо та Раміля («Це не скріншот, це акт уніженія режисьора») — 30 тисяч; частини з «вольво», на якій їздили Вася і Коля; чорна коробка з сюрпризом (годинник «касіо»), що потягла на 60 тисяч, і ще багато дрібниць та бонусів. Також до цієї суми додалися гроші за квитки (вони коштували 500 гривень, і разом назбиралося 200 тисяч) та лімітовані футболки. На них або куплять дрони, або ремонтуватимуть машини. Гроші з переглядів стрічки на Takfliх теж ітимуть на ЗСУ. Тому чекайте на оголошення, дивіться українське кіно і підтримуйте армію.
Фото: Максим Поліщук/«Детектор медіа»
