На відкритті фестивалю Docudays UА провели акцію на підтримку Максима Буткевича
Церемонія відкриття Docudays UА почалася аж занадто формально, як для цього фестивалю. Ведучі Максим Щербина та Ангеліна Карякіна, із серйозними виразами облич та не відриваючись від папірців, зачитали дивний текст: «Пані та панове! Посестри, побратими та покоління майбутнього! Сьогодні ми відкриваємо грандіозний мегаліт кіноіндустрій. Апогей творчості та освіченості, а саме — міжнародний кінофестиваль документального кіно про права людини Docudays UА… Крім великої гри технологій, українці мають більшу битву, яку нам треба виграти — битву з чорною руснею. З чорною душею, мається на увазі».
Здогадки найрозумніших глядачів виявилися правильними: початок промови написав чат GPT. Щербина розповів, що «згодував чатові трохи інформації про фестиваль» і попросив згенерувати три промови: одну — у патетичному стилі, другу — у веселому, а третю так, наче її написав Тарас Шевченко. А потім усе це поєднали. Повністю цей чудовий вступ можна послухати ось тут. Як і всю церемонію відкриття.
До речі, різні культурні церемонії відкриття-закриття-нагородження в нас усе ще віддають страшним офіціозом, а на жарти взагалі, здається, накладено якийсь мораторій. Тому Docudays завжди на цьому тлі вирізнявся значно креативнішим підходом.
Ще до початку церемонії можна було здогадатися, що буде акція, присвячена Максиму Буткевичу — правозахиснику та журналісту, який співпрацював із фестивалем, а нині перебуває в російському полоні (на кожному кріслі лежав аркуш із написом FreeMaksymButkevych).
Його засудили за «військові злочини» на 13 років. Усі, хто був знайомий із його правозахисною роботою та переконаннями, можуть описати цей вирок як неймовірно абсурдний. Прикметно, що раніше Буткевич активно виступав за звільнення інших військовополонених, ось він у футболці з написом FreeSentsovKolchenko.
Ведучі попросили всіх у залі встати та підняти аркуші, щоби зробити світлини, які потім будуть розповсюджувати. Є дві досить різні думки про те, як ефективніше боротися за звільнення наших людей з полону: мовчати або голосно говорити. Організатори Docudays UА, як і колись сам Максим Буткевич, обрали друге та просять долучитися всіх, хто вважає таку стратегію дієвою.
Звісно, на відкритті фестивалю не могли не згадати про Віктора Ониська, одного з найкращих українських режисерів монтажу, який загинув у грудні минулого року під час виконання бойового завдання біля Соледару. Серед його робіт — «Черкаси», «Рози. Фільм-Кабаре», «Захар Беркут», «Віддана», «Ленінопад». А ще — трейлери до програм Docudays UА.
Його дружина, культурна менеджерка Ольга Бірзул, підготувала на честь Віктора та його роботи програму на фестивалі — «Монтажний перехід». У ній вона зібрала фільми з різним типом монтажу в найширшому сенсі. Напевне, найочікуванішою стрічкою цієї програми є «Похід на Рим», у якій режисер Марк Казінс зокрема показує, як італійські фашисти маніпулювали європейцями саме за допомогою монтажу.
Фільмом-відкриттям фестивалю став «Ми не згаснемо» Аліси Коваленко, який розповідає про п’ятьох підлітків, що живуть у прифронтовій зоні. Стрічка фільмувалася кілька років тому. Кожен з героїв, попри жахливу реальність, міг будувати плани на життя та мріяти. Ба більше — втілювати свої мрії. На жаль, двоє хлопців лишилися під російською окупацією після повномасштабного вторгнення — до цього часу з ними немає зв’язку.
З усією програмою фестивалю можна ознайомитися на сайті. Нагадаємо також, що організатори запланували багато дискусій та обговорень. Зокрема про те, як налагоджувати комунікацію зі світовими мистецькими подіями та відстоювати свою позицію, а ще кінематографісти говоритимуть про майбутнє нашого кіно. Цікаво, скільки разів там згадають незлим тихим Держкіно. До речі, голову відомства Марину Кудерчук ані на церемонії відкриття, ані на дискусіях поки не помічено.
Фото: Максим Поліщук, телеканал Freedom, фейсбук Olga Birzul
