Цукренко проти УКФ, або Що аморальніше: шкарпетки на інтимних місцях чи російська пропаганда?
Така світла думка прийшла в голову тимчасовому в.о. голови Наглядової ради Юрію Артеменку. Про це Цукренко розповідає в коментарі виданню «Слух»:
«Рішення про те, чи залишаються експерти в експертній раді, приймає експертний відділ на основі рейтингів. Вони ставлять оцінки усім експертам. Я був угорі списку експертів експертного відділу: до мене не було ні претензій з боку експертного відділу, ні скарг від заявників.
Далі список виноситься на підписання Наглядової ради. Наглядова рада має його просто затвердити, вона має представницькі функції у цьому аспекті. Але Юрій Артеменко побачив десь мої концертні фотографії й на підставі них сказав, що мене потрібно виключити через “порушення нормальних норм”».
Цукренко стверджує, що Наглядова рада не має повноважень давати моральну оцінку кандидатам, а Артеменко в такий спосіб ще й перевищив посадові обов’язки. В результаті суд не виявив фактів порушення Цукренком положень УКФ і не знайшов конфлікту інтересів у його діяльності. А рішення Наглядової ради УКФ визнав незаконним і безпідставним.
Якщо хтось не знайомий із творчістю «ХЗВ», то ось вам кілька фото з їхніх виступів. Напевне, саме вони (а ще — тексти з матюками) так боляче вразили поважного пана Артеменка.
Здавалося б, питання аморалки ми закрили ще у 2015 році, коли Нацкомісія з питань моралі успішно віддала богові душу. Нагадаю, тамтешні працівники на чолі з Василем Костицьким постійно хотіли щось заборонити: пісню «Скрябіна», мультик «Сімпсони», книги Олеся Ульяненка. Панству скрізь бачилася розпуста, порнографія та гріх. Опоненти ж твердили, що певні «червоні лінії» у поведінці має окреслювати саме суспільство шляхом дискусій, а не купка чиновників.
Та й щодо людей, які постійно говорять про мораль, погодьтеся, постійно виникають якісь підозри. Напевне, найкраще це сформулював популярний інста-персонаж пан Роман, відомий борець з розпустою.
Переглянути цей допис в Instagram
Тепер місце борця за моральну чистоту номер один у країні, напевне, посідає мер Івано-Франківська Руслан Марцінків. Усе через тих самих «хамерманів». У 2018 році Альберт Цукренко та Володимир Пахолюк виступили на фестивалі Porto Franko у шкарпетках на членах і більш ні в чому.
Пан мер це побачив, не зміг терпіти такої зневаги і заявив, що ініціює освячення Палацу Потоцьких, де відбувалося це непристойне дійство. Цього так і не відбулося, але мер Франківська до цього часу не може позбутися картикатурного іміджу.
Ось що він тоді наговорив в ефірі телеканалу «Курс»:
«Тут навіть не мова про те, що я — міський голова, я є в першу чергу християнин. Я в першу чергу є людина, яка має реагувати на такі речі, які відбулися в Івано-Франківську. Я не вважаю це жодним мистецтвом, я не вважаю це якоюсь свободою. Тому що тут межі свободи. Завтра, перепрошую, хтось стане біля білого будинку, зніме штани — і це будуть трактувати як мистецтво. Я не вважаю, що це допустимо у нашому християнському місті».
А далі пан Руслан пояснював телеглядачам, чому такі речі вкрай небезпечні. Адже він читав книжку про Іспанію в 30-ті роки і зробив висновок, що саме з такого, як витворяли «ХЗВ», почалася громадянська війна. «Коли почали роздягатися біля церков і показувати оголене тіло як протест релігії. Коли почали, даруйте, мистецтво так зване… тоді ж теж було під поняттям сучасного. До чого це довело? Довело до того, що суспільство розкололось і розпочалася громадянська війна».
Отже, сказав Марцінків, цього толерувати ми ніяк не можемо. Як і «оцих всіх парадів, які відбуваються у Києві». Бо це все дуже підозріло: сьогодні — збочені музиканти зі шкарпетками у Франківську, а вже на наступний день — парад ЛГБТ у столиці. «Я думаю, що це не з проста було зроблено в Івано-Франківську. Івано-Франківськ визначений, ви знаєте, найбільш християнським містом по останньому опитуванню. Тому це було спеціально вибрана ця точка, було профінансовано не українцями».
Вважаю, що цей виступ Руслана Марцінківа точно є мистецтвом, щоправда, не можу визначитися з жанром.
Але повернімося до УКФ. Ця інституція з’явилася у 2017 році і дуже швидко отримала імідж однієї з найбільш ефективних та прозорих в Україні. Її основною функцією було фінансувати культурні проєкти на конкурсній основі. Проте з 2020 року почали відбуватися процеси, які фактично зупинили діяльність фонду. Виконавча директорка Юлія Федів планувала піти на другий термін, але зняла свою кандидатуру з конкурсу за загадкових обставин.
Ходили чутки, що її змусили це зробити. Члени нової Наглядової ради (це вже йдеться про ту, де на чолі Юрій Артеменко) викликали у представників мистецької спільноти багато питань, зокрема сумнівів у компетентності та розумінні сучасних процесів у культурі. До того ж рада втрапила у скандал, бо в травні 2021 року втрутилася у конкурс і ухвалила рішення дати гранти конкурсантам, які отримали нижчі бали, і відсіяти тих, хто набрав більше.
Можна багато розповідати про нинішню діяльність УКФ, але нам із вами йдеться саме про принципи високої моралі та праведності, які мусять бути в експертів фонду, а вже тим паче у членів Наглядової ради, які самі собі встановили такі стандарти. Ось що постить в себе у фейсбуці один з членів Наглядової ради Олександр Сусленський. Якщо Цукренко паплюжить моральний образ УКФ, то Сусленський — інтелектуальний.
Також серед членів Наглядової ради маємо російського режисера Олексія Кірющенка, який колись рвався бути головою Держкіно, але злетів з конкурсу через незнання мови та відсутність громадянства. Його ви можете знати за роллю Кірюхи в серіалах «Свати» та «Байки Мітяя».
Також саме він колись явив світові серіал «Моя прекрасна няня», який є одим із найяскравіших зразків російської антиукраїнської пропаганди.
Нагадаю, йшлося в ньому про заможну московську сім’ю, яка наймає на роботу напівграмотну, нахабну, хабалисту, але таку «забавную хохлушку» з Маріуполя. Але це, звісно, взагалі не впливає на репутацію інституції. Тому немає нічого поганого, що Кірющенко перебуває у списку людей, які мають серйозний вплив на українську культуру.
Ми готові надати наш майданчик усім фігурантам цього матеріалу, якщо вони виявлять бажання висловитися.
