Бодишеймінг — це огидно. Медійники висловилися щодо некоректних закидів на адресу Лесі Гасиджак
Так сталося з виконувачкою обов’язків директора музею Голодомору Лесею Гасиджак. Нагадаю, скандал навколо нього почався після того, як стало відомо, що на його добудову виділять 573 мільйони гривень. Це був один із факторів, який спричинив ще більш глобальну дискусію про те, чи варто нині фінансувати будь-що, крім потреб військових. Щоправда, не надто зрозуміло, як тоді взагалі існувати, якщо все до копійки йтиме «на дрони». Про важливість добудови музею Голодомору пані Леся розповіла в інтерв’ю «УП Культура»:
«Через місяць ми будемо святкувати 32-у річницю здобуття незалежності України. Всі ці роки культура фінансувалася за залишковим принципом. Витрачалися гроші на що завгодно, бо в першу чергу люди хочуть наїстися. І оця "ковбасна психологія" у більшості українців збереглася. І, на жаль, навіть обстріли російськими ракетами не змінюють психологію українців. Ось нещодавній ролик з молодим чоловіком у Харкові, який іде і слухає російську музику, говорить російською і каже, що йому байдуже. І те, що половини Харкова вже нема, він розбомблений російськими ракетами, на нього не впливає. Така людина буде завжди говорити про те, що краще б зробили щось інше, але не вкладали гроші в культуру».
Катавасія на цю тему триває досі, і схоже, дехто в ній направду пустився берега. У соцмережах з’явилося кілька дописів, автори яких наголошували на вазі Лесі Гасиджак із дикими аргументами, що директорка музею Голодомору повинна мати скромніші параметри. Таких дописів і коментарів було доволі багато, проте найбільше відзначився Клим Братківський. Іронічно, що він — юрист. Буквально годину тому Клим закрив свій профіль. Але стосовно Лесі Гасиджак він зробив кілька дописів, які подарували йому момент слави, адже раніше профіль Братківського практично нікого не цікавив. Нині ж на нього звалилася ціла лавина обурення за ось ці рефлексії:
Особисто моя стрічка у фейсбуці сьогодні на відсотків 90 складається з постів на підтримку Гасиджак. Часто колеги-медійники діляться і своїм неприємним досвідом. Наприклад, Данило Мокрик розповідає, що сам стикався зі схожими коментарями з приводу ваги:
Журналістка та медіаконсультантка Марина Данилюк-Ярмолаєва отримує коментарі на тему ваги регулярно. У стилі «чого це ти така худа?»:
«Коли я періодично читаю коментарі під своїми відео, там є поради "треба поправитись хоча би кілограм на 10". Коментарі знавців (насправді ні) типажів жіночої краси у Україні: "Хіба ж ви справжня українська жінка, у вас нема повної пазухи!". Жарти на рівні 95 Кварталу: "треба їсти більше борщу із салом" і "Богдан забрав їжу у Марини". Із недавніх порад: "Треба пофарбуватися у брюнетку — скинете 5-7 років". Хоча що там скидати від молодого віку і нащо — я не розумію».
Комунікаційниця Тетяна Власова нагадала всім кілька простих правил:
Комунікаційниця Наталка Макогон припустила, що причиною такого бодишеймінгу може бути діяльність Гасиджак. Сподіваюся, СБУ тут ні до чого — занадто високий рівень трешу.
Шефредакторка «Громадського радіо» Тетяна Трощинська зауважила, що крім самого бодишеймінгу побачила в цій ситуації ще кілька неприємних моментів:
Від себе додам, що випадки, коли людей критикують за їхню зовнішність, а не за вчинки або професійні якості, у нас доволі поширені. Як і в усьому світі. І це чудово, що це викликає такий шквал обурення. Нагадаю, зовсім недавно співачка Оля Полякова погрожувала подати до суду на видання «Главред», автор якого написав матеріал із заголовком «Полякова показала сильно розповнілу доньку і змусила її тренуватися». Згодом матеріал прибрали. Це була стаття про відео, яке Полякова запостила в інстаграмі. І їй довелося записувати ціле гнівне звернення не лише до журналістів, а й до коментаторів, які у величезній кількості прийшли повідомити, що у Маші Полякової «щось не так із ногами». Хоча особисто я не зрозуміла, що саме не так.
Те саме стосується, наприклад, Євгена Кошового та Олександра Пікалова, які нині ведуть програму «Байрактар News». Я написала на цей «високошедевральний» проєкт кілька оглядів і вважаю, що це дуже, дуже погано зроблено. Проте щоразу в коментарях з'являлися люди, які насміхалися із «наїджених пачок» ведучих. Наче вони є ознакою нечесного життя і що ж це робиться під час війни. Найголовніше, що коментарі про зовнішність з'являються тоді, коли людина нічого розумнішого написати не може. Це стосується одягу, зачісок, макіяжу і ще багато чого. Нагадаю, недавно я писала про поради, які дають українським жінкам редактори деяких «модних» рубрик: що і в якому віці не можна носити. Хочеться вірити, що ми від цієї маячні будемо відходити все далі і далі.