Скандал зі штучним носом Бредлі Купера. Що робити з незрозумілими, але масовими звинуваченнями?
Скандал зі штучним носом Бредлі Купера. Що робити з незрозумілими, але масовими звинуваченнями?
Є у нас любителі порозповідати, що українці люблять срачі, як ніхто інший у всенькому світі. І що привід для срачу ми знайдемо навіть у порожній кімнаті. Та якщо зазирнути в інфополе інших країн, усвідомлення цієї нашої унікальності дещо розвіюється.
19 Серп 2023
0
1022
В американців, їхніх соцмережах та медіа неймовірно палає через ніс Бредлі Купера. А ніс цей, відповідно, зʼявився у трейлері нового фільму «Маестро» про диригента і композитора Леонарда Бернштайна. Його батьки на початку минулого століття виїхали з Рівного до Нью-Йорка. Я впевнена, що багато українців про нього знати не знали, тому від «носового срачу» для нас велика користь — вивчили нове визначне імʼя, аби пишатися.
Так ось, Купер наліпив собі штучного носа для більшої схожості з героєм. Здавалося б, звична практика, але це була фатальна помилка. Вже четвертий день його звинувачують в експлуатуванні однієї з найбільших візуальних ознак «єврейської зовнішності», яку постійно використовували у пропаганді. Наприклад, ті ж нацисти євреїв зображали з хитрими очима і обовʼязковим довжелезним носом. Або надавали різним тваринам чи предметам таких ознак.
Найчастіше порівнюють цей накладний ніс із «блекфейсом» — практикою, коли білі актори у водевілях, театрі та кіно вимащувалися гуталіном і зображали придуркуватих не**рів, які байдикують на плантаціях бабовни. Активно з цим боротися почали у 60-ті роки минулого століття, і процес цей виявився дуже довгим. Бо люди все не могли втямити, а що тут такого.
До речі, перший темношкірий актор, який зіграв у кіно темношкірого Отелло, — Лоуренс Фішберн. І це сталося лише у 1995 році.
До цього шекспірівського мавра грали розмальовані чорним гримом білі. Зокрема й такі визначні, як Орсон Веллс та Лоуренс Олівʼє.
Повертаючись до Бредлі Купера та його носа. Ще один закид на його адресу — чому він сам зіграв цю роль, а не віддав колезі з єврейським походженням? Наприклад, Джейкові Джилленголу, якого розглядали, але щось не склалося. Ну і ще часто пишуть, що досягати фотографічної схожості з людиною, яку граєш, нині не обовʼязково.
Схожі дискусії у світі кіно трапляються надзвичайно часто, і поки ця тема надзвичайно складна, заплутана та суперечлива. Трансгендерні актори та акторки постійно запевняють, що саме вони повинні грати трансгендерних персонажів. Свого часу через скандал Скарлетт Йоганссон навіть відмовилася грати відомого американського бандита Данте Джилла. Протестувальники заявляли, що їм і так не дають достатньої кількості ролей, а тут цисгендерні колеги забирають і цю можливість.
В артистів з різними особливостями така проблема — одна з найперших. На них зазвичай ставлять штампи і рідко пропонують зіграти щось поза ним. Один із небагатьох, кому вдалося сяк-так вирватися з цього кола, — Пітер Дінклейдж, багато персонажів якого зображаються без акценту на карликовість.
З іншого боку, ми бачимо чітку тенденцію до лібералізації кастингу, коли зовнішня схожість узагалі не має значення. Найяскравіший поки приклад — серіал «Бріджертони», в якому королеву Британії та частину тамтешньої знаті грають актори та акторки африканського походження.
Вочевидь, це один із тих випадків, коли тривалий час несправедливості мусить закінчитися, але перехід відбувається досить болісно. Ми мусимо враховувати історичні контексти, травми тієї чи іншої групи людей та попередню ситуацію в кіноіндустрії. Українці, напевне, як ніхто повинні ставитися до цього з розумінням, повагою і намагатися вивчати контекст, особливо коли на перший погляд справа видається незрозумілою чи навіть абсурдною.
Адже образ українців у мистецтві так часто зображався карикатурно і стереотипово, що й не злічити. Це і крадійкувата, неотесана Петра з серіалу «Емілі в Парижі», тупуваті східноєвропейські бандити, як у «Фарго» та «Операції “Фортуна”».
Не кажучи вже про численні російські розробки: фольклорні українчики з села, агресивні й тупі «бендєровци» чи затуркані, але хитрі пронири.
Іноземцям далеко не завжди зрозуміло, а чому це ми ображаємося на те чи інше зображення. Понад те — ми самі постійно не можемо дійти спільного висновку. Представники діаспори часто люблять різні етнографічні варіанти і намагаються представити українську культуру як сало, вареники, борщ, віночки та різні сентиментальні елементи. Це часто викликає кпини або роздратування.
А ще кращий приклад — численні серіали на нашому телебаченні, штибу «Великих Вуйків». Зазвичай у них доволі хороші рейтинги, але водночас — стабільна критика. Хтось вважає ці зображення образливими і такими, які повторюють російські уявлення про нас. Проте є версія, що то така самоіронія. Гумор, близький до народу. Не сумніваюся, що ця дискусія з нами — на довгі роки.
Але що справді добре, то це те, що американці не знають про наш фільм «Мир вашому дому» за текстами Шолома Алейхема. Думаю, ось ці накладні бороди стали би для них справжнім шоком.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Щодня наша команда готує для вас якісні й актуальні матеріали, які допомагають медіа в Україні ставати кращими. Ми будемо вдячні за будь-яку вашу підтримку. Ваші пожертви – це можливість робити ще більше.
Спільнота ДМ
Інше у цій категорії
«Антоніна»
Здається, що збільшення кількості срачів навколо книгарень свідчить про їхню вагу в суспільстві.
18 Лист 2024 20:22
2 782
«Антоніна»
Більшість коментаторів сходяться на тому, що дідька лисого пішли би працювати до цього чоловіка.
18 Лист 2024 17:30
3 896
«Антоніна»
Чи потрібні нам новини про Лукашенка? А чим відрізняються аноніми з телеграму та анонімні джерела журналістів?
26 Жов 2024 12:39
951
«Антоніна»
Як фанати Влади та Костянтина Ліберових атакували журналістку Камілу Грабчук через анонс до інтерв'ю
Ваша Антоніна просто мріє про таких фанатів! Щоб вони десятками, ба навіть сотнями пішли в атаку на тих, хто скаже чи напише про вашу Антоніну щось не те. Але переходимо до самої історії.
01 Жов 2024 15:30
2 166
