«Оля, іди нах*єн. Ти — коза». Чим новий сезон «Супермами» відрізняється від попередніх?
Але ні. Жодного примирення чи емпатійного ставлення учасниць одна до одної ми не побачимо. Нагадаю, формат передбачає змагання жінок за звання супермами. Щотижня за нього борються чотири учасниці, які ходять по черзі одна до одної в гості, а потім виставляють оцінки за самореалізацію, виховання дітей та хазяйновитість. Усе це супроводжується постійним додовбуванням до дрібниць, осудом, сварками та скандалами.
«Супермама» — чудовий приклад внутрішньої мізогінії, коли дівчата нещадно критикують одна одну за недостатньо прибрану квартиру, користування послугами клінінгу (бо жінка сама повинна прибирати), няні (бо жінка сама повинна виховувати дитину), доставкою їжі (бо жінка сама має готувати), не таку вагу, не таку шкіру і так далі. Ти отримаєш на горіхи за те, що є домогосподаркою, але й за те, що занадто активно будуєш кар’єру. Причому жінки сварять конкуренток дуже часто за те, що роблять і самі.
Справедливості заради, своя порція чорноротості дістається й чоловікам учасниць. За те, що мало заробляють (не мужик), занадто часто погоджуються з дружинами (підкаблучник, не мужик) чи беруть на себе хатні обов’язки та піклування про дитину, поки партнерка на роботі (не мужик!). Більше про принципи цього шоу можна прочитати ось тут. Але коротко скажу, що великою мірою воно тримається на осуді. Учасниці засуджують конкуренток, ведучий та глядачки — учасниць. Зазвичай це дуже приємно робити, бо в такий спосіб легко вивищитися над усіма цими нездарами.
Нині ж я хочу поговорити про те, що змінилося в цьому шоу, а що лишилося старого. Справа в тім, що зараз стартував перший сезон, знятий після початку повномасштабного вторгнення, і ми дуже часто спостерігаємо, як трансформувався телеконтент унаслідок глобальних змін у суспільстві, яке більше не толерує російських акторів чи російської мови. У «Супермамі» особисто я побачила одразу дві великі зміни.
По-перше, мова. Раніше складалося враження, що автори навмисне робили цей проєкт російськомовним. Учасниць обирали переважно з Києва, Дніпра, Одеси, Запоріжжя чи Харкова, де більшість населення розмовляли російською. Західні регіони чомусь продюсерів не приваблювали. Понад те — перед великою війною вони все ж вирішили зробити програму у Львові, але навіть там лише одна учасниця з чотирьох розмовляла українською.
Українськомовні дівчата й раніше брали участь у шоу, але їх було дуже мало й нерідко це був образ або «потєшной хохлушкі», або олдскульної дами з дуже застарілими поглядами, яка вкрай непривабливо позиціонує українську культуру та постійно думає про Тараса Григоровича Шевченка.
В ефірі поки було дві четвірки, і жодна жінка не говорила російською. Мабуть, щось таки трапилося. З одного боку, неприємно, що це ми спостерігаємо лише зараз, з іншого — таки спостерігаємо і це дуже добре. У більшості учасниць, виявляється, чудова українська. У кого трішки не така чудова — стараються і, попри помилки, говорять далі. Таких людей завжди хочеться підтримати. Не думаю, що жінки категорично відмовлялися б від такої практики та участі у програмі й раніше. Якби ж їм автори ставили ці умови. Єдине — діти супермам таки майже всі розмовляли російською, і їх мусили озвучити.
По-друге, у проєкті з’явилася війна. До цього всі роки «Супермама» цнотливо замовчувала це питання. Можна було сяк-так зрозуміти, якби воно взагалі не згадувалося — проєкт розважальний, легкий, війна туди не вписувалася. Хоча з цим теж багато хто може посперечатися. Утім глобальні події на те і є глобальними, що від них не сховаєшся. Серед учасниць були переселенки, жінки, які ще у 2014–2015 роках пережили те, що нині переживає вся країна. Але їхні слова звучали дуже обережно та завуальовано. Саме так, як зараз подає це Ані Лорак та інші, — «случилось то, что случилось».
Отже, в «Супермамі» «эти события» якщо і згадувалися, то дуже стримано. До того ж жінки, бувало, розповідали про те, як жили в Росії вже після початку війни. Або їздили надовго в Крим. І це не супроводжувалося жодними коментарями про специфічність таких поїздок. Політичних питань просто не існувало, і це явно робилося навмисне. Нині ж усе це з’явилося: і війна, і обстріли, і навіть Росія вказується як агресор. Фантастика.
А ось решта обов’язкових компонентів лишилися стабільними. Хоча дещо теж із моментами. Ведучий Дмитро Карпачов записує свої коментарі та спілкується з учасницями онлайн. Що впало в очі багатьом глядачкам та навіть Володимиру Дантесу, який публічно поставив питання: а де ж Карпачов?
Нині він точно в Києві, це очевидно з інстаграму. Але під час запису програм він явно не міг забезпечити свою присутність на зйомках. Ну а зі стабільного — Карпачова досі позиціонують як психолога. Звісно, в хитрий спосіб — автори програми офіційно називають його лише ведучим, проте постійно наголошують, що він дає професійні поради щодо виховання дітей, ставлення до себе, формування здорових стосунків у родині тощо. Чому просто ведучий бере на себе таку функцію?
«Психологом» Карпачова називають саме учасниці, за що, звісно, автори не несуть відповідальності. Нагадаю, що Дмитро Карпачов — такий самий психолог, як і Спартак Суббота. Але навіть гучні скандали на його репутацію ніяк не вплинули. Він продовжує вести тренінги і заробляти на довірливих жіночках. Щоправда, різні блогери все частіше піднімають тему його персони і, можливо, колись це приведе до якогось результату.
А поки пан Дмитро продовжує продукувати дичину у стилі «ви не мати, а гівно». Наприклад, прошу дуже, ось такий діалог:
«— Що ви скажете, я строга мама чи не дуже строга?
— Чесно? Ви — жорстока мама. Ви — некомпетентна мама. Ви у вихованні не користуєтеся принципами дитячої вікової психології».
Також Карпачов зауважив, що донька героїні почала закривати вуха і «це відбулося саме тоді, коли ви почали верещати, наче вас ріжуть». Отака психологія. Раніше він одній з учасниць заявив, що це вона винна в тому, що її постійно б'ють партнери. Не тих обирає.
Ну а щодо стосунків між самими учасницями, то там усе теж по-старому. Одну з них звинуватили, бо вона «покинула дитину в окупації», іншу — в тому, що займається волонтерством, їздить у небезпечні зони та «забила» на власних дітей. Переселенці з Харкова закидають, що вона приїхала до Києва, живе в не дуже класній квартирі та ніде не працює. Хтось погано натер каструлі, хтось недотер витяжку. Глядачі чують нескінченні приниження дітей, що особливо огидно: той хлопчик погано говорить, та дівчинка «недорозвинута».
Одна з героїнь каже, що зустріла свого чоловіка у 16 років і він у неї єдиний. Інша не вірить, і ось її аргумент: «Та у неї на лобі написано, що четвертий». Учасниця, яка твердить, що їй 43 роки, весь час отримує коментарі штибу «от у твоєму віці»: «43 роки, а ти цицьки виставила!». Адже 43 — це вже час придивлятися місце на цвинтарі, а не нову білизну. А ви питаєте, для кого пишуть усі ці статті із заголовками «Чого не можна носити жінкам після 35». До речі, цій же дівчині (вона юристка) не вірять, що вона сама заробила на будинок.
Підсумую. «Супермама» як була, так і лишилася одним із найтоксичніших шоу на нашому телебаченні. На радість глядачам. Випуски збирають більше мільйона переглядів на ютубі. Треба віддати належне творцям — свою роботу вони роблять майстерно. Починаючи з маніпуляцій учасницями та закінчуючи зйомками, сценарієм та монтажем. Аби оцінити просто технічну якість, можна порівняти з майже аналогічним шоу на «Плюсах» — «Супержінка». З хорошого — учасниці накидають лайна одна на одну тепер більш патріотично. Українською та зі згадками про війну. З чим я нас усіх і вітаю.
Фото: кадри з шоу «Супермама», інстаграм volodymyrdantes
