600 годин серіалів за рахунок держави. Українські кінематографісти просять Кабмін не затверджувати Стратегію розвитку кіно

Щодо прохання звільнити пані Марину, то я вже, чесно кажучи, збилася, яке воно за ліком. Проте нині кіноспільнота, схоже, налаштована вже зовсім рішуче. Черговою останньою краплею стала Стратегія розвитку кіно до 2027 року. У п’ятницю, 3 листопада, її мають розглядати на Кабміні. 

У двох словах нагадую, що з нею не так і чому знову люди кіно незадоволені. Цей документ розроблявся Держкіно і мав би визначати шлях, яким розвиватиметься вітчизняна кіногалузь, враховуючи війну, роль кіно в цих обставинах, співпрацю з іноземними партнерами, фінансово-економічні моменти, реакцію на російські інформаційно-культурні впливи і все таке інше. 

Про цю Стратегію вперше спільнота почула у квітні, але не через офіційне повідомлення від Держкіно, а просто тому, що хтось «злив» про неї інформацію. Саме відомство відмовилося показувати текст, посилаючись на його страшну секретність. Зокрема, вони відмовили і «Детектору медіа».

Текст, звісно, теж «злили», спільнота з ним ознайомилась і виступила рішуче проти, адже знайшла в ньому багато суперечливих моментів і не побачила, власне, стратегії розвитку як такої. Ну і крім цього знову йшлося про скандальну «оптимізацію» Довженко-Центру, яку колектив називає «ліквідацією». 

Питання ще й у тому, що за законом про кінематографію Держкіно має писати такі документи після обов’язкових обговорень із представниками галузі, чого, звісно, зроблено не було. Звісно — бо це відомство за теперішньої очільниці стало справжнім раєм для інтровертів, які хочуть позакривати всі двері та ні з ким не спілкуватися. Після скандалу Стратегію подали на опрацювання, а Держкіно зробило подобу обговорення: попросило свої пропозиції та зауваги надсилати на пошту. 

І ось нині спільнота дізнається, що документ знову подають на розгляд у Кабмін. Текст майже не змінили, а пропозиції та зауваги не врахували. «Оптимізацію» Довженко-Центру лишили. Оскільки в наших із вами реаліях працюють лише розголос і срач, то ось вам розголос і срач. Діячі кіно написали відкритого листа прем’єр-міністру Денисові Шмигалю з проханням не затверджувати Стратегію. Прохання, між іншим, межує з вимогою. 

Якщо коротко, то ось основні прохання-вимоги кінематографістів:

1. Відкликати «Проєкт Стратегії розвитку кіно в Україні до 2027 року».

2. Звільнити керівництво Держкіно, чиї дії руйнують кіногалузь та завдають репутаційної шкоди на міжнародному рівні.

3. Забезпечити проведення прозорого конкурсу на нового очільника Держкіно під контролем громадськості.

4. Розробити у прозорому процесі новий проєкт Стратегії за участі громадськості.

Крім цього кінематографісти наголошують, що Держкіно у своїй Стратегії більше переймається розвитком телевізійних серіалів, ніж кіно. Адже в ній вказано, що на рік має бути знято не менше 600 годин такого контенту. За рахунок платників податків, звісно. А ось авторських повнометражних стрічок — не більше 7 на рік. Ігрових для широкої аудиторії — не більше 20 на рік. 

Погляньмо, що ж пишуть представники спільноти у фейсбуках.

Режисерка Марина Степанська прогнозує серіальний конвеєр. А це означає, що якість наших теперішніх телемувіків (а вона іноді просто страхітлива) у майбутньому дивуватиме нас іще більше:

«1 сезон =10 серій/по годині = 10 годин

Тобто на рік в нас мають коштом держави запустити НЕ МЕНШЕ 60 серіалів / чи сезонів.

Ви знаєте, що таке зібрати групу на виробництво серіалу хоча б середнього рівня на цілий сезон?

Я знаю.

Це і до війни було непросто, а топові серіали (типу “Нюхача”) так і взагалі вироблялись в основному фрилансерами з кіно.

Зараз, коли значна частина кіноспільноти, особливо з тої ланки, яка спеціалісти департаментів, на фронті, частина (жінки) виїхала, це завдання практично неможливе до виконання.

Бо серіали — це не артхаус: “навалились талановиті і зняли за 2 місяці”. На одному таланті не виїдеш. Виробництво якісних серіалів потребує сталої і розвиненої індустрії.

Якої в нас вже практично нема.

Тому тут і ставка на кількість годин, не на якість.

Це означає повернення в ті часи, коли серіали типу “Вовчиця” знімав водій продюсера, друг водія продюсера, подруга друга водія продюсера. Ну ви зрозуміли, хто тут в профіті. І це гроші, які продюсерові не треба повертати, тут немає навіть мінімального “якісного відбору”, типу фестивальної селекції. Просто прогнав весь сезон за день десь на ICTV, і все, бюджет освоєний».

Дистриб’ютор Денис Іванов стверджує, що представники Держкіно говорять неправду, коли кажуть, що текст Стратегії пройшов обговорення:

«Це та сама "стратегія", де прописані 600 годин телесеріалів на рік і чергова спроба знищення Довженко-Центру. 

Серед факторів, на які треба зважати в нормальній стратегії, відсутня, наприклад, ВІЙНА: виклики, які з нею пов’язані, наслідки для кіноспільноти і розуміння м’якої сили культури для нашої боротьби з агресором.

Це та сама "стратегія", яку не надавали на прямі звернення медіа і ховали від громадськості. Кіноспільнота дізналась про існування цього документа від джерел, а не від Держкіно, і відреагувала листами протесту з конструктивною критикою».

Режисерка Жанна Максименко-Довгич детально розписала і пояснила суть претензій до документа. Серед усього — ігнорування Держкіно війни та існування кінопроцесу в її контексті. Упс, забули таку дрібничку врахувати. 

«Окремо хочу додати, що проєкт Стратегії реалії військового часу не відображає взагалі ніяк. Жодним чином в ньому не йдеться про те, що галузь, фактично, не функціонує. Що чимало її представників перебувають у лавах ЗСУ і багато хто в перспективі до 2027 року ще до війська приєднається; що актори, оператори, режисери монтажу, режисери, звукорежисери, художники й інші кінолюди гинуть на фронті, як і інші оборонці незалежності України; що відбувся величезний відтік фахівців за кордон, і це ще не фінал; що переважна більшість кінематографістів, які поки не приєдналися до війська, наразі або безробітні, або шукають заробітки в інших сферах.

Про який взагалі розвиток мова, коли в країні війна? Україна наразі виживає за рахунок західних грошей, і витрачати їх на якусь ахінею точно не час. Підхід до державних грантів має докорінно відрізнятися від нашвидкуруч проведеного Мінкультом конкурсу "патріотичних" серіалів, але це окрема розмова.

Головна моя емоція зараз — гидливість і злість.

Сподіваюся, Кабмін не прийме “оце”, яке видають за Стратегію. 

І головне:

Треба, нарешті, щоб недолугі “рєшали” пішли у відставку.

Закликаю Марину Кудерчук і Ко скласти свої повноваження добровільно».

 

Продюсерка Юлія Сінькевич теж доводить до відома представників Кабміну, що з кінематографістами Стратегію не обговорювали.

«Мало ганьби і сорому від Держкіно України, вони ще й брешуть в офіційних документах і фальсифікують проведення обговорення громадськістю стратегії розвитку кіногалузі, яку сьогодні має голосувати Кабінет Міністрів України Сподіваюсь, там ще є притомні люди, які звернуть на це увагу!».

Продюсерка Ольга Бесхмельниціна нагадує, що спільнота вимагає не просто переписати Стратегію. А звільнити керівництво Держкіно, провести прозорий конкурс і аж затим переписати Стратегію: 

«Кабінет Міністрів України має скасувати ухвалення стратегії з розвитку кіно та повністю перезавантажити Держкіно України».

У соцмережах Довженко-Центру теж з’явився допис і позицією інституції:

«Запропонований документ навіть формально не є “стратегією”, радше “переліком справ”, без обґрунтувань і конкретики. Утім, у цьому переліку справ Держкіно до 2027 міститься цілком прагматичний розділ, що містить загрозу знищення Національного центру Олександра Довженка.

У “стратегію” знову протягують “реорганізацію” Довженко-Центру, замаскувавши її під слово “оптимізація”. Хоча план скандального наказу Держкіно “Про реорганізацію”, який у судовому порядку був визнаний незаконним, усе ще залишається в силі».

 

Як же на весь цей ґвалт реагують у Держкіно? А ось так. У коментарі «Суспільному Культура» Марина Кудерчук сказала так:

«Якщо ви подивитеся наш тариф, то там є і об’явлення, і збиралася громадська рада при Держкіно, і ми отримували листи від громадськості — звичайно, все процедурно було зроблено... Їм дуже хочеться зради і дуже хочеться сидіти у фейсбуках і писати якусь гидоту про когось замість того, щоб щось робити».

Перестороги щодо Довженко-Центру пані Марина прокоментувала так:

«Оптимізація — це не ліквідація. Хочу наголосити, що нам потрібен повноцінний фонд фільмів, який прописано в законі. На сьогодні Довженко-Центр не є повноцінним фондом фільмів, в них не узгоджені до кінця вся їхня діяльність і всі заходи, які вони роблять. Потрібно, щоб фонд фільмів був повноцінною установою, на сьогодні це підприємство, яке живе на дотації. Оптимізація — це перехід до установи, а не те, що всі намагаються кричати про те, що це ліквідація».

Ну і, нарешті, ось що очільниця Держкіно думає стосовно тих, хто критикує рішення фінансувати з держбюджету не менше 600 годин телесеріалів:

«Ті, хто сидить і пише дописи у фейсбуці, навряд чи читали саму стратегію і володіють цифрами».

Ну що ж, цей серіал продовжує захоплювати нашу увагу. Тепер чекаємо на наступний епізод, у якому дізнаємося про реакцію Кабміну. 

Фото: Довженко-Центр, Максим Поліщук