Срач і вічність. Квитки на виставу з «цензурованим Зеленським» розкупили на два місяці вперед
Були часи, коли на українську культуру майже всім було плювати. Не так уже давно це й було — ще два роки тому більшість скандалів лишалися в невеличкій бульбашці поціновувачів прекрасного і не дуже. Так, траплялося, що сварки виходили далі, і це були благословенні моменти, коли хоч у такий спосіб, але українці масово дізнавалися імена визначних і не дуже митців.
А на телебаченні можна було зробити сюжети на цю тему, і вони отримували трохи вищий статус, ніж традиційні «бантики» в кінці випуску разом із пандочкою, яка народила панденятко.
Після повномасштабного вторгнення справи суттєво змінилися, і в нас прокинувся неабиякий інтерес до того, що раніше не цікавило. Зокрема, до історії та культури. А отже, до срачів суспільно-політичних доєдналися і культурні. І я геть не розумію людей, які навколо цього бідкаються. Тема з маргінальної перейшла в категорію важливих і цікавих.
Тим паче, що срачами часто називають справді важливі обговорення, як-то серіальний пітчинг від Мінкульту чи прийнятність/неприйнятність діалогів з «хорошими росіянами» на іноземних майданчиках. Саме через срачі багато публічних людей, які відмовлялися перейти на українську, це зрештою зробили. Часто ці скандали закінчуються доволі фаховими роз'ясненнями і люди дізнаються те, чого не знали про цю сферу раніше. Згадайте хоча б ґвалт навколо того самого театру на Подолі та його начебто страшний вигляд крематорію. Хоча, безумовно, рівень токсичності реакцій нерідко доходить до чогось небаченого, коли коментатори переходять вже на прямі образи не творів, а самих авторів.
Днями, нагадаю, розгорілася колотнеча навколо вистави «Хазяїн» театру на Подолі. В оригінальній п’єсі Карпенка-Карого є персонаж із прізвищем Зеленський. Він не відіграє особливої ролі в сюжеті, але примудрився стати причиною масового невдоволення. Справа в тім, що його прізвище змінили на «Залуський». Один з глядачів, головред «Главкому» Микола Підвезяний, це зауважив у Фейсбуку — і понеслося:
Одні обурилися і сприйняли це як цензуру, самоцензуру чи взагалі лакейство. Інші зауважили, що нове прізвище персонажа — Залуський — нагадує прізвище Головнокомандувача ЗСУ. А зважаючи на те, що вже якийсь час страшно несеться тема про протистояння політичного та військового керівництва, багатьох це неабияк тригернуло і породило різні теорії змов. Тим паче, режисер вистави Іван Уривський родом з Кривого Рогу, а це, самі розумієте, одразу породжує страшнючі підозри.
Також багато людей, особливо з театральної та загалом мистецької сфери, стало на бік театру та режисера. Вони найчастіше пишуть, що ця бурхлива реакція не вартує, як казав Ілля Кива, виєдєнного ліца і люди геть здуріли з усіма цими постійними наїздами. Адже митці мають право на будь-які прочитання класичних творів та переінакшувати їх, як їм бачиться. Ось що пише директорка «Дикого театру» Ярослава Кравченко:
На місці ж авторів «Хазяїна» і театру на Подолі загалом я би не засмучувалася, а навпаки — раділа такій оказії. Бо квитки на цю виставу розкупили на два місяці вперед. Хоча активні поціновувачі театру зауважують, що це могло статися і до скандалу, бо вистави Івана Уривського зазвичай доволі популярні і глядачі охоче їх дивляться. Тому додатковий чорний піар його поставновкам не потрібен.
Я змогла знайти всього два місця аж на 24 січня і не думаю, що вони там досі лишилися. Раніше вважалося, що квитки неможливо купити на «Конотопську відьму» та «Кайдашеву сім'ю» в театрі Франка, але «Хазяїн», схоже, побив усі ці рекорди.
Ситуацію, зрештою, прокоментував і сам режисер, пояснивши причину зміни прізвища персонажа:
«Хазяїн. День другий. Приходьте і робіть висновки самі. Маленьке попередження! У виставі деякі персонажі об’єднані в один, відповідно деякі прізвища змінені, бо не хотілось використовувати дешевий прийом і спекуляції на відомому прізвищі, щоб потішити глядача, та і в структурі вистави це виглядало б недоречно.
Деякі персонажі взагалі відсутні, навіть жінки виконують чоловічі ролі. Немає елементів національних костюмів. Пʼєса сильно скорочена. Всі персонажі (особливо прізвища) пʼєси та вистави є вигаданими та не відповідають реальності і дійсності, не мають на меті когось образити чи скомпрометувати. А центральним персонажем є вівці, тому приходьте і робіть висновки самі!».
Пан Іван, звичайно, троляка ще той. «Приходьте і робіть висновки самі» — залюбки, якщо зробите купу додаткових показів і всі охочі таки зможуть придбати квитки. Хоча і не факт. Проте, він абсолютно правий у тому, що висновки, особливо у категоричній формі, варто робити лиш тоді, коли ви ознайомитеся із предметом. Звісно, дуже легко начитатися емоційних коментарів у соцмережах і, знову ж, на емоціях почати висловлювати своє «фе», не розуміючи взагалі про що мова. Особисто я виставу, на жаль, не дивилася і не подивлюся у найближчі місяці, тому і від радикалізму утримаюся.
Хоча згідна з усіма аргументами людей, які пишуть про творчу свободу і зміну оригінального твору згідно з баченням режисера чи драматурга. Особливо, якщо йдеться про класику, яку вже переінакшували до невпізнанності сотні разів.
Але ось ця зміна саме цього персонажа з прізвищем президента все ж відрізняється від звичних трансформацій. Тим паче, що герой доволі негативний і слизький. Отже, зовсім не дивно, що цей випадок немало людей сприйняли не як авторський погляд, експеримент чи нове прочитання, а як позицію «як би чого не вийшло». Усе ж, ситуація із цензурою у нас нині все більше насторожує.
Тим паче, що це ж було вже. Минулого червня ми робили огляд на серіал «Хазяїн», який вийшов на «1+1». Нині його можна подивитися ще й на Netflix. Від творців «Юрика», до речі. Терентія Пузиря там зіграв Богдан Бенюк. Так ось, героя із прізвищем Зеленський там узагалі немає. Сюжет від цього зовсім не постраждав, проте це дає нам можливість уже говорити про певну тенденцію. А не лише про творчі експерименти. Тенденція ця не конче мусить означати самоцензуру, автори й справді могли керуватися бажанням просто викинути з твору дражливий момент, який теж частиною аудиторії міг би сприйнятися негативно.
Ми зверталися за коментарем до Богдана Бенюка, який нині є художнім керівником театру на Подолі, він пообіцяв усе пояснити, але згодом не відповідав на дзвінки. Проте вдалося поговорити з режисером серіалу «Хазяїн» Тарасом Ткаченком і ось що він сказав:
«У серіалі є моменти, які не збереглися тому, що вони просто не мали значення. У нас була дуже конкретна історія, пов'язана зокрема з тим, що ми повинні були говорити про аграрну реформу. Це була умова USAID [Агентство США з міжнародного розвитку] за гроші якого великою мірою знімався цей серіал. Ми свідомо міняли лінію, наприклад, не вбивали нашого героя, на відміну від оригінальної історії. Оригінальна історія написана як така досить жорстка і треба сказати злободенна політична сатира на той час. Де бралися конкретні типажі того часу і вони висміювалися».
На запитання, чому із серіалу взагалі зник персонаж Зеленський, він відповів: «Сказати, що ми спеціально когось видаляли — ні. Ми навпаки, наприклад, любовну лінію Калиновича і Соні, якої немає в класичній історії — її просто не існує, зробили великою і значимою, тому що розуміли, що глядачеві хочеться бачити лавсторі. Залишили одного шахрая, а в другому просто не було сенсу». Тарас Ткаченко зазначає, що сюжетні лінії та акценти змінили, адже це кіноадаптація, а не екранізація, немає діалогів із класичної п’єси, а деякі лінії, менш значимі, довелося вирізати.
Він прокоментував і обурення глядачів та користувачів Фейсбуку зміною прізвища Зеленського у виставі «Хазяїн» Івана Уривського в Театрі на Подолі: «Я не розумію цих нападок на театр, якщо чесно. Я не був ніколи симпатиком Зеленського, ніколи за нього не голосував, і мене тут всі порохоботом вважають (...) А там ще знайшли співвідношення з Залужним. Це називається “параноя”. А що було б, якби там був Порошенко? Просто черговий скандал, який роздувається з нічого».
Він додав: «Не думаю, що це була цензура. Це — самоцензура, їхнє внутрішнє рішення. Не через те, що вони чогось бояться. Не думаю, що Театр на Подолі — це організація, якій можна погрожувати (...) Якби у виставі зіграли Зеленського, то говорили б, що розхитують країну. А не зіграли, замінили — кажуть, що вони бояться Зеленського. Яким би той Зеленський не був, а грати зараз шахрая Зеленського — це був би досить дешевий самопіар».
До речі, про Порошенка. У головному героєві «Скаженого весілля» Василеві Сердюку частина глядачів побачила натяки на президента. Хтось зауважив, що актор Назар Задніпровський зовні на нього дуже подібний, а хтось знайшов паралелі у характері.
А скандалу навколо «зниклого Зеленського» в серіалі не було. Можливо, на п’ятому місяці повномасштабного вторгнення ніхто цьому особливо не обурився. А ще досвід показує, що часто каталізатором грандіозних розбірок стає просто правильно і вчасно написаний допис у соцмережах. І це я не натякаю на якісь навмисні дії.
Просто так буває: тема в інформаційному просторі присутня, але до якогось часу на неї не звертають уваги. А потім хтось щось напише — і бум! Маємо вибух. Так було зі скандалом навколо фільму «Заборонений» і вирізанням звідти Медведчука. Я сама робила про це ефір на «Еспресо», як і колеги з «Радіо Свобода». Але бомбити всіх почало саме після допису актора Геннадія Попенка. Ось так медіа доводиться ділитися статусом «четвертої влади» із соцмережами. А часто навіть і програвати їм.
Як висновок. Нам усім треба вчитися обговорювати дражливі та резонансні теми. Передусім відкидати емоції та намагатися вникнути у суть, перш ніж щось писати. Тим паче, якщо йдеться про культуру, про яку ми так довго не говорили і тому суспільство може не знати багатьох моментів. Варто прислухатися до експертів, професіоналів, які можуть більш фахово пояснити ситуацію. Наведу приклад. Музичні критики ще влітку 2021 року почали звертати увагу на занадто активну спекуляцію виконавців темою швидкої перемоги, «ваньок у пакетах» і трансформацію «шароварщини» у «байрактарщину». Тоді їхні слова багатьох обурювали, але нині ми добре бачимо результати – люди, налаштовані на концерти в Ялті, страшенно розчаровані та впали в апатію.
Митці ж мусять зрозуміти, що на їхню сферу, нарешті звернути увагу, і навчитися відрізняти неприємну критику від хейту, бо це справді різні речі, які у нас нерідко плутають. Пропоную також постежити за британським срачем навколо серіалу «Корона». Там несеться дуже страшне навколо усіх шістьох сезонів. Особливо навколо останнього.
Фото: кадри з вистави «Хазяїн» (авторка @ira_marconi), кадри із серіалу «Хазяїн», «Фокус»
