Забудьте, нарешті, ці два слова! «Від кутюр» як приклад колоніального мислення українських медіа

Таємничий Відкутюр роками живе в українській мові. Хто він такий — мало хто знає. Особливо з тих, хто про нього згадує. Йому постійно вдається переконати у власному існуванні журналістів, випускових редакторів, літературних редакторів та ведучих. А отже, Відкутюр підступно прослизає в медіа з кінця 90-х. Глядачі теж не знають, хто такий Відкутюр, але слово таке чули. Це щось пов’язане з одягом, думають вони. Але навіть не здогадуються, що все це ілюзія, адже ніякого Відкутюра не існує та ніколи не існувало. 

У якийсь період мені здалося, що в нашому інформаційному просторі цей самий «від кутюр» остаточно зник. Але, на жаль, ні. Журналісти, спікери, різні експерти та навіть перекладачі продовжують його тулити у свої тексти і промови. Хоча такого терміна не існує у природі, але звідки він взявся — цілком зрозуміло. З російського інформаційного простору, через який багато українців усе ще дивляться на світ. 

Вчергове я його почула там, де не чекала, — у фільмі «Абатство Даунтон. Нова епоха», який напередодні вийшов на Netflix. Я захотіла оцінити наш дубляж, і загалом він мене цілком влаштував. Крім епізоду, у якому одна з героїнь промовляє фразу: «Обережніше з лахами. Воно все від кутюр». Я навіть субтитри ввімкнула, щоби переконатися, що не почулося. І все це навело на думку, що переклад робився не з оригіналу, а з російськомовної версії стрічки. Така практика, до речі, завжди в нас була доволі поширеною. На таких штуках читачі нерідко ловили українських видавців. 

Отже, у чому ж проблема? Є такий французький термін — Haute couture. Перекладається він як «високе пошиття». Що воно означає — розберемося за хвилинку (бо із цим теж великі проблеми). Вимовляється «от кутюр». Так би ці слова і звучали у нас, якби ті, хто їх вживає, не дивилися російських фешн-програм і не читали їхніх гламурних сайтів. Росіяни вимовляють це абсолютно правильно, але ми, наслухавшись їх і не маючи жодного поняття про оригінал і значення, починаємо перекладати з російської. Думаючи, що «от» — це не Haute, а «від». 

Що є якийсь Кутюр, він щось там робить, це щось нам демонструють і кажуть: «Дивіться, це зробив Кутюр, лахи від самого Кутюра». 

Це проблема не лише медіа чи блогерів. Ну ось, фільм із Кейт Вінслет «The Dressmaker». У нас його з якогось дива переклали «Кравчиня. Помста від кутюр».

А може, і не з дива — просто переклали з російської.

У гурту «Скрябін» у пісні «Гламур» є слова: 

Мур, мур, мур, ми любим гламур,

Напшикаєм духами і зробим педікюр.

Мур, мур, мур, ми любим гламур,

Всьо гниле сховаєм під майку від кутюр.

Спасіння від цієї біди, схоже, не існує. І вона ніколи не приходить сама. 

Адже, оскільки медійники чи перекладачі не знають, як воно вимовляється, то і не розуміють, що це взагалі таке. А отже, у текстах та ефірах постійно з’являються так звані «українські кутюр’є». Тому поспішаю вас розчарувати — їх також не існує і не існувало, як і Відкутюра. 

У Франції існує Fédération française de la couture — федерація, яка сертифікує модні бренди і надає їм статус кутюрних. Він юридичний, і отримати його можна лише за певних умов, яких є достобіса. Його отримали всього до 20 домів моди у світі. І одна з умов — штаб-квартира повинна розміщуватись у Парижі (Balmain, Chanel, Christian Dior, Christian Lacroix, Emanuel Ungaro, Givenchy). Достойники з інших міст теж можуть потрапити до списку обраних, лиш називатимуться членами-кореспондентами (Valentino, Elie Saab, Giorgio Armani). 

Несертифікованим брендам чи домам моди заборонено називати свої колекції кутюрними. Навіть якщо вони, з точки зору авторів, геніальні. У нас так робив дизайнер Сергій Єрмаков. Він стверджував, що може називатися «кутюр’є», адже шиє одяг за всіма правилами. Серед іншого це ручна робота, одиничний примірник, терміни демонстрації колекції, визначена кількість людей у команді та принципи їхньої роботи. Словом — ціла купа умов. Проте це була лише фантазія дизайнера, безумовно талановитого, але, звичайно, ніякого не кутюр’є. Бо це теж звання, яке ще потрібно отримати. 

Не тішу себе ілюзіями, що Відкутюр таки нас покине. Можливо, це станеться, але в далекому майбутньому вже з нашими дітьми та онуками, які не дивитимуться російського контенту загалом і їхніх фешн-блогерів зокрема.