«Це найбільша війна на знищення з 1945 року». Оксана Забужко нагадала про Україну на закритті Берлінського кінофестивалю

Цьогоріч пані Оксану запросили до складу журі основної конкурсної програми. Не було жодних сумнівів, що цю можливість вона вповні використає для культурної дипломатії та розповідей про війну. Раніше вона вже писала про свої дослідження щодо режисера Сергія Лозниці, якого теж запросили на кінофестиваль. 

«Виявляється, всі ці 30 років Лозниця працював для міжнародної кінотусовки "голосом України" — розповідаючи в кулуарах кінофестивалів, зокрема, таким, як Альберт Серра, що його, Лозниці, місія — врятувати в буцімто рідній йому, Лозниці, Україні російську культуру, бо українська культура, мовляв, надто "маленька й провінційна" (с) для окремої країни, і без російської Україна вкінець здичавіє (можете починати пригадувати, від кого ви це чули, у цієї методички не один спікер!)», — писала Забужко. 

Ну і ось, на церемонії закриття вона теж вибила собі право зі сцени оголосити не лише ім'я переможця.

Письменниця вручала нагороду за найкращий сценарій — її отримав німецький сценарист Матіас Глазнер за стрічку «Помирати», в якій виступив також і режисером. До речі, це не було несподіванкою, бо під час трансляції режисери вже надто акцентували на цьому увагу. Як бачите, чоловік добряче хвилювався.

Вже на наступний день Забужко написала у фейсбуку про те, що вирішила у своїй невеличкій промові вжити слово, якого в Німеччині, на її переконання, бояться:

«...окремо мені залежало на тому, щоб в усіх німецьких ефірах прозвучало, що це extermination war (війна на знищення). Справа в тому, що німецькі медіа цього терміна — Vernichtungskrieg — щодо російської війни в Україні не вживають, бояться, він їм видається “надто сильним” (принаймні так мені пояснювали редактори, які викреслювали його з моїх статей і виступів): так говорять про нацизм у Другій світовій, про Голокост і зачистку “лебенсрауму” на Сході, а сказати, що 24.02.2022 Росія почала проти України Vernichtungskrieg — це й досі табу, через яке німцям важко переступити, бо як же ж “ніколи знову”? Тож я вирішила, що це слушна нагода їм допомогти: коли людина чує таке в суботній вечір по ZDF зі сцени Berlinale Palast, воно прекрасно засвоюється! ». 

Письменниця запитала у своїх підписників, хто дивився церемонію і знає німецьку, чи коректно переклали це слово в трансляції. Вона нині доступна до перегляду лише в Німеччині, Австрії та Швейцарії, але немає нічого неможливого. Також мені не завадило незнання німецької — абсолютно очевидно, що перекладачка все передала правильно. До слова, про війну в Україні на цій події говорила не лише пані Оксана, перед нею були згадки від артдиректора фестивалю Карло Шатріана та виконавчої директорки Маріетти Ріссенбек.

Ось що сказала Забужко:

«Як українка я не можу злегковажити цією можливістю подякувати Карло та Маріетт за нагадування, що сьогодні — другі роковини російського повномасштабного вторгнення в Україну. Яке позначило початок найбільшої та найжахливішої війни на знищення в Європі з 1945 року. Війна триває. Україна бореться за життя».

У синхронному перекладі слово Vernichtungskrieg (війна на знищення) абсолютно точно було. 

Також у своєму дописі Оксана Забужко ось так описала свій досвід роботи на кінофестивалі:

«Прощавай, Берлінале-2024; ти було не конче втішним, але збіса повчальним, за одним заходом давши за 10 днів нажити собі і нових друзів, і нових ворогів…»

Фото: John Macdougall / Getty Images