Жили ж нормально! «Настоящее время» розповіло, як у Латвії відсторонюють російськомовних тренерів від роботи
Чудовий момент для всіх любителів побідкатися, що радянські практики живі і скрізь — самі доноси та наклепи. Нагадаю, лиш у вересні в Латвії здійнявся страшний ґвалт — росіян почали змушувати складати іспит з державної мови. Йшлося про рівень А2, тобто це скіли всього лиш для елементарного спілкування штибу покупок у магазині. Але росіяни, які жили там ще за СРСР і після розпаду вирішили не їхати на Батьківщину (але взяли російське громадянство), обурилися та засмутилися.
«Настоящее время» тоді теж робили сюжет про те, як згорьовані літні люди мусять страждати, готуватися до іспитів або просто їх ігнорувати (до речі, саме так більшість і зробила). Адже держава поставила перед ними завдання, яке неможливо виконати. Дехто навіть плакав.
Автор сюжету Андрій Лешкевич навіть не згадував про те, чому ж ці люди за 30 років так і не спромоглися оволодіти державною мовою бодай на елементарному рівні. Натомість у його тексті є таке: «Правозахисники не вважають, що вимога обов’язково знати мову відповідає європейським цінностям, яких дотримується Латвія».
Правозахисниця, у якої автор взяв коментар, називає повномасштабне вторгнення Росії в Україну «зовнішніми політичними явищами»: «В Латвії 25 років існував порядок, що колишнім негромадянам давали автоматом постійну посвідку на проживання. І нічого від них не вимагали і не перевіряли. Люди покладалися на цей статус, взяли його, і раптом через зовнішні політичні явища, події у них його забирають».
І ось настав час для нових історій про ущємлєніє російськомовних. На часі — спортивні тренери. З ними держава Латвія вирішила вчинити ще більш по-свинськи, ніж із пенсіонерами. А саме — вимагає вільного володіння латиською. Бо вони, бачте, педагоги і працюють у школах.
Паніка. Істерика. Розпач. Але журналісти «Настоящего времени» знову біжать на допомогу. Їхня історія — про місто Даугавпілс і трагедію тренерки з фехтування Юлії Вансович. Автор Євгеній Павлов наголошує на її здобутках у професії: «учасниця Олімпійських ігор, восьмикратна чемпіонка Латвії». Тепер вона до спортзали може приходили хіба як волонтерка — консультувати молодих колег. Пані Юлія розповідає, що її відсторонили від роботи з умовою, що вона три місяці буде готуватися до іспиту, щоб його скласти.
Але тренерка не хоче навіть спробувати і каже, що нічого не вийде. Вона не зможе вивчити мову в такі рекордні терміни. Тому вирішила звільнитися:
«Мої вихованці здебільшого російськомовні. І ті діти, які навіть навчаються у латиських школах, в залі розмовляють російською».
Усього в цій школі після перевірки через недостатнє володіння державною мовою відсторонили п’ятьох людей, каже автор. Їм запропонували те саме, що і Юлії Вансович — три місяці на підготовку до іспиту. Дев’ятеро їхніх колег подивилися на цей акт знелюднення і вирішили звільнитися.
Проте ось коментар директора спортивної школи, Еріка Шевченка. Автор сюжету переказує його слова: тренери мали документи про відповідний рівень знань у потрібній категорії. «Але в Центр державної мови надійшли анонімні скарги на те, що деякі спортивні педагоги начебто не володіють латиською у потрібному обсязі». Щоправда, ще 40 секунд тому ми чули, як тренерка сама зізнається, що настільки погано знає мову, що не зможе підготуватися навіть за три місяці. Звідки тоді в неї документи про достатнє володіння нею?
До фехтувальниці приєднується і волейболіст — тренер Борис Чолокян. Він каже таке:
«Я об’єктивно розумію, що доволі посередньо володію державною мовою. Я розумію політику держави. Але сказати, що я у захваті, — не можу. В команді у нас були і латвійці, і росіяни — ніколи проблем не було».
Ніколи не було — і ось зараз зненацька ці проблеми з’явилися. Пан Борис вирішив звільнитися навіть до перевірки. Автор сюжету стверджує, що частина батьків та вихованців спортшколи теж не в захваті. Про іншу частину — не каже нічого.
Висновок матеріалу — ця мовна політика не принесе нічого, крім занепаду спорту. Як і у вересневому сюжеті, автор не прагне продемонструвати позицію людей, які вважають, що вимога на державній роботі спілкуватися державною мовою — цілком адекватна. І що тренерам дають можливість поновитися і достатньо часу на підготовку до іспиту. Але вони самі відмовляються його складати. А винні в усьому прокляті стукачі і жорстока державна політика.
Нагадаю, «Настоящее время» — це медіапроєкт «Голосу Америки» та «Радіо Свободи». Редакція базується у Празі і складається з журналістів із різних країн.
Фото: ютуб-канал «Настоящее время»
