«Українська родина на тимчасово окупованих територіях»: автори «Дизель шоу» знову зашкварилися з недоречними жартами
В описі до випуску зазначено: «Складений з премʼєрних номерів 137 випуск дивуватиме вас найновішими історіями!». І тут важко не погодитися. Жартом про українські родини на тимчасово окупованих територіях здивували так здивували! У поганому сенсі.
У номері бачимо українську родину: чоловік (Євген Гашенко), дружина (Вікторія Булітко) та їхній син. Між ними відбувається діалог:
— Ну шо ти знову оці новини дивишся?
— Та по їх зомбоящику нічого іншого не крутять.
— Та отож. Дивись, бо промиють тобі мозок. І будеш як зомбі. Потім ще підеш рускій паспорт получать.
— Я піду рускій паспорт отримувать, тільки якщо у нас туалетний папір закінчиться.
Зал регоче. А от користувачам соцмереж, серед яких є ті, хто виїхав з окупації, пережив деокупацію або досі має родичів та близьких на окупованих територіях, не до сміху. Бо там, на відміну від сценаристів та акторів «Дизель шоу», знають, що насправді роблять російські окупанти, і те, як вони проводять паспортизацію.
«Дизель шоу» подає історію з отриманням російського паспорта так, наче в українців на ТОТ є якийсь вибір: хочу беру, хочу не беру (або ж візьму замість туалетного паперу). Чим це погано? Це створює враження, що українці, які отримали російський паспорт, самі того бажали. Насправді ж це метод упокорення. Пенсіонерам без російського паспорта відмовляють у пенсії — єдиному джерелі доходу, українців можуть кинути на підвал (не взяв російський паспорт — «ждун», який чекає Україну), відмовити в медичному обслуговуванні чи навіть убити.
У серпні аналітичний центр «Детектор медіа» проводив дослідження дезінформації про людей з окупованих і звільнених територій у соціальних мережах. Там ішлося про те, що незаконна паспортизація є одним із провідних елементів російської м’якої сили та гібридної війни на пострадянському просторі.
У дослідженні писали, зокрема, про те, що українцям на ТОТ, «хто відмовлявся брати російські паспорти, пропагандисти погрожували», «водночас українців, які отримали російський паспорт, пропагандисти сприймали з недовірою і продовжували вважати "ідейними українцями"». Згідно з цим дослідженням, проукраїнські користувачі соцмереж діляться на дві групи: хто вважає зрадниками майже всіх, хто взяв паспорт, і хто їм співчуває. Нумо про все це пожартуємо. Це ж дуже смішно.
Повернімося до випуску «Дизель шоу». Дружина прикрашає ялинку, чоловік із сином сидять перед телевізором. Як раптом у двері хтось стукає. Чоловік каже: «Блін, знову ці чмоні прийшли гроші на горілку просити». І тут заходять не російські окупанти, — спойлер: вони далі таки прийдуть, — а святий Миколай. Між ним та господарями відбувається діалог. Святий Миколай каже, що ЗСУ вже працюють над деокупацією.
— Але ж ви і так вільні люди, — каже святий Миколай.
— Але ж ми в окупації, — заперечує малий.
— Запам'ятай, онучку: поки ви живете на території України, ви всі — вільні люди.
Безліч людей чекають українських військових на тимчасово окупованих територіях. Але це більше заганяє у смуток, адже наразі мешканці ТОТ щосекунди перебувають у небезпеці та під гнітом російських загарбників. Вільні люди — це пафосні слова, не більше.
Святий Миколай додає: «Я 70 років при Союзі був в окупації. Нічого, все минає». Далі він додає, що в нього «задача привітати усіх українців (...) усіх українців на території України в межах кордонів 1991-го року». Зал у захваті. Ще трохи — й своїми оплесками проб'ють дірки в долонях. Хоча, ймовірно, «Дизель шоу» під час монтажу додає ці звуки.
Після цієї розмови двоє російських окупантів (Євген Сморигін та Олександр Бережок у формі російської армії) таки приходять і стукають у двері. Тим часом святий Миколай відправляє сім'ю та хоче із загарбниками розібратися сам на сам. Далі між ними відбуваються розмови, танці й навіть стрілянина. Росіян показують як тупих п'яничок-ваньок.
— Опа-опа.
— Ваня, хє, ето чьо за дєд?
— Я не дід, я святий Миколай.
— Чьо? Ніколаєв? Возьмьом і Ніколаєв, і Одєсу.
У святого Миколая намагаються стріляти, він б'є посохом по голові окупанта та всіляко застосовує магію. Один із загарбників хоче вистрілити у святого з автомата, робить попереджувальний постріл у повітря, натомість замість куль вилітає конфеті (якби так було у справжньому житті, ех). А коли вже стріляє собі в око, то ніби вилітає справжня куля. «Вань, прікінь, пуля на вилєт прошла, а мозг нє задєла», — каже другий Ваня (інших імен у Росії немає).
Якби ми були такими ж фантастичними жартівниками, як автори «Дизель шоу», то могли би вигадати жарт на кшталт такого: якби сценаристи та актори «Дизель шоу» вистрілили собі в голову, то вони б продовжили виступати, як ні в чому не бувало — бо мозок би не зачепило.
Пістолет другого окупанта стріляє мильними бульбашками. «А це алюзія на вашу країну. Теж так само лопне, як мильна бульбашка», — каже святий Миколай. Другий Ванька стріляє в першого, і куля проходить вдруге йому в одне й те саме око. Замість гранати в одного з них у кишені опиняється мандаринка.
Упродовж номера двічі згадують і про Гейропу. Завдяки чарам святого Миколая один Ванька сідає на руки другому й вони ледь не цілуються. Цей момент супроводжується музикою Поля Моріа, що звучала в барі «Блакитна устриця» у фільмі «Поліцейська академія». І тут такий незручний момент: Ваньки — негативні персонажі, нам буквально показують російських загарбників. Навіщо їх робити ще й геями, висміювати сексуальну орієнтацію та підживлювати погане ставлення до ЛГБТКІА-спільноти — хтозна, але це повністю в стилі «Дизель шоу».
Пригадався скандал кількарічної давнини, коли український блогер і переможець програми «Розсміши коміка» Віктор Вемуна звинуватив «Дизель шоу» в расизмі та гомофобії. Він відмовився зіграти роль Тараса Бульби у сценці, назва якої була «Тарас-Папуас» (скетч був про новий фільм на Netflix, на який платформа виділяє свої кошти та відправляє свого темношкірого актора). За сценарієм, Тараса нібито спалили на багатті, але він не загинув, а «трохи підгорів». Навіть не можу уявити, що відчував Віктор Вемуна в той момент. Його сестра, до речі, теж відмовилася брати участь у сценці.
Також у номері про фільм для Netflix мали бути жарти про сексуальну орієнтацію. Нібито один із героїв повинен бути гомосексуалом, бо фільм буде номінований на премію «Оскар». Цього персонажа ще й повинні вбити. Як бачимо, роки ідуть, а «Дизель шоу», як і їхня гомофобія, — незмінні.
Що ж до цього випуску «Дизель шоу», то тут багато жартів обертається саме довкола російської пропаганди. Окупанти кажуть, що «не нападали», «приїхали звільняти від нациків», згадують і про «громадянську війну», а святого Миколая називають Бандерою. Чарівник за допомогою магії змушує їх то говорити українською, то танцювати під українську народну музику, то повзати на колінах і просити вибачення, то повернути вкрадену в сім'ї пральну машинку, яку окупантові «мама з Саратова надіслала» — точніше повернула ту, яку він спочатку вкрав і відправив їй.
Закінчується все тим, що на сцену виходить український військовослужбовець з автоматом у руках (Єгор Крутоголов) під музику Probass ∆ Hardi «Доброго вечора, ми з України» та забирає окупантів. На репліку святого Миколая: «От і ЗСУ вже всю територію звільнило», — сім'я отримує відповідь: «Ну, поки що не всю, але працюємо над цим». Військовий дякує Миколаю за службу.
І наостанок святий Миколай дарує хлопчикові жовто-блакитний прапор, а він вигукує: «Дякую, я саме про це і мріяв». Ну і далі йде: «Слава Україні! Героям Слава» і на цій щасливій ноті (бо мені більше не доведеться це дивитися — я мріяла про це) номер завершується.
Складається враження, що актори, акторки і сценаристи ніби зовсім не розуміють, про які теми краще не жартувати, а про які можна, але в інший спосіб. Гумор нас справді рятує під час повномасштабного вторгнення. Сидячи в коридорі під звуки сирен ми робимо меми, сміємося та продовжуємо жити попри все. Проте є чутливі теми, як-от мешканці окупованих територій та їх ізоляція.
В інтерв'ю Єгор Крутоголов казав: «Ми розуміємо, про що зараз можна й не можна жартувати, бо переживаємо все те, що і наш народ». Так ось складається враження, що «Дизель шоу» взагалі не відчуває і не з народом.
Ну і наостанок. Звісно, серед росіян повно ваньок — дурних та примітивних. Проте, на жаль, не всі. Подібні жарти та висміювання ведуть нас до недооцінювання ворога та самовпевненості. І як наслідок, невиправданих очікувань, нерозуміння, де швидка перемога, зменшення донатів тощо.
Український гумор багатогранний і справді лікує. Тільки якщо він не б'є по самих українцях.
Фото: скриншоти з випуску «Дизель шоу», інстаграм Віктора Вемуна
