«Брехуни та маніпулятори». Володимир Кара-Мурза про критику на свою адресу
Взагалі ваша Антоніна врай рідко моніторить російський інфопростір. Бо якщо на наші серіали і треш-шоу ще нервів вистачає, то розбір сусідської пропаганди різного рівня попаяності вже поза межами моєї витримки.
Утім через перипетії на Курщині таки довелося туди зазирнути, як і більшості українців. І ось, увімкнула я на ютубі канал «Дождь». Про його «опозиційність» ми писали мільйон разів, почитайте тут, тут, тут чи тут.
Особливо Антоніну зачепило за живе інтерв'ю з російським військовим, який був на Херсонщині, а потім звідти вшився за станом здоров'я і написав сенсаційну книжку про «всю правду». Журналісти «Дождя» йому вірили та всіляко співчували, аж поки не з'ясувалося, що цей Павєл — жалюгідне брехло і всіх обкрутив навколо пальця.
Зрозуміло, що червоною стрічечкою в ефірах каналу простягається співчуття до простих росіян і педалювання тези про те, що у війні винен лише Путін. Ну і його оточення. Хоча самі ж постійно показують матеріали, в яких представники народу не приховують своєї підтримки «СВО», а частина з них має рідних серед «захисників» Донбасу.
Ясна річ, після того, як у Курській області случилось то, что случилось, «Дождь» продовжив заступатися за росіян. І не приховувати, що дії українських військових позитивно не оцінюють. В контексті цього всього вони випускають інтерв'ю зі щойно обміняним політиком Володимиром Кара-Мурзою та його дружиною Євгенією. Звісно, в якийсь момент доходять до того, що Володимира почали критикувати за його слова на пресконференції після обміну.
Він заявив, що санкції повинні бути спрямовані на політичне керівництво Росії, а не на простий народ, бо це несправедливо та контрпродуктивно.
Звісно, велика частина українців (і не тільки) на це відреагувала, м'яко кажучи, розчаруванням. Проте дехто був лояльнішим і казав, що людина довго пробула у в'язниці, не розібралася з контекстом, давайте дамо йому час, бо він взагалі притомний і може бути нам корисним.
Так ось, час минув, але Кара-Мурза думки своєї не змінив. Сюрпрайз-сюрпрайз.
Ведуча Катерина Котрікадзе запитує гостя про цю ситуацію з поправками, що вона таких наїздів, збав боже, не підтримує, але хоче знову почути його позицію.
Володимир відповідає, що до суперечок у соцмережах ставиться спокійно, хоча вони для нього дуже незвичні, адже у в'язниці із гаджетів мав у найкращому випадку ручку та папірець. Та й взагалі після одиночної камери ці всі срачі йому здаються абсурдними та безглуздими. Критика ж, на думку політика, була базована на пересмикуваннях та брехні. Що, мовляв, він виступає взагалі за зняття санкцій.
І повторює, що лишається зі своєю думкою: «Санкції повинні бути направленими на тих, хто веде цю війну. Санкції повинні бути направлені проти воєнної машини путінського режиму. Санкції повинні бути направлені проти тих секторів, тих сфер, які дозволяють цю війну продовжувати і забезпечують її економічну базу зокрема».
І потім додає: «Те, що я прочитав вже після нашої пресконференції, мене лише утвердило в цій думці. Бо, розумієте, коли я читаю про те, що в російській ракеті, яка вдарила по дитячій лікарні в Києві 8 липня, були чипи західного виробництва. А при цьому чудова Марія Ейсмонт, яка була адвокаткою у мене, в Іллі Яшина, в якої купа підзахисних українських військовополонених, заради яких вона постійно мотається до Ростова, не знаю взагалі, коли вона бачить своїх дітей... Її недавно зовсім покликали на конференцію в балтійські країни, і вона не змогла туди поїхати, бо там санкції для всіх із російським паспортом без розбору».
І також нагадує, що він уже багато років займається тим, щоб на Росію накладали санкції, але «лише на тих, хто цього заслуговує і несе відповідальність». А те, що «нині пишуть у твітері, чи як він там зараз називається», йому однаково.
Що ж, бажаємо Володимиру Кара-Мурзі потихеньку приходити до тями і дивитися той же «Дождь», на якому прості мешканці Курщини не розуміють, чому війна прийшла до них, адже вони так підтримували «СВО». Можливо, він задумається, чи не є дійсно несправедлива ситуація із правозахисницею Ейсмонт радше винятком, ніж правилом.
Усе ж Антоніна краєм вуха чула, що дехто з українських колег політика збирається почати з ним співпрацю і схиляти на свій бік. В чому таки є сенс, бо Кара-Мурза — людина, до якої на Заході справді дослухаються. Тому хотілося б бачити в ньому того самого корисного росіянина, які в невеликих кількостях, але таки мають існувати.
