Пропагандист Борис Корчевніков і його хіти ненависті до українців. За що СБУ оголосила йому підозру
Як це часто буває, коли в інфопросторі з'являється ім'я чергового російського пропагандиста, далеко не всі в курсі, чим же саме уславив себе видатний діяч словесної діареї.
Так, днями ми побачили новину, що СБУ заочно оголосила підозру російському журналісту та керівнику православного телеканалу «Спас» Борису Корчевнікову.
У повідомленні йдеться, що «за даними СБУ, у численних ефірах Корчевніков закликав до захоплення всієї території України та фізичного знищення її громадян. Крім того, він особисто відвідував тимчасово окуповані території, де відкрито підтримував збройну агресію РФ та пропагував ідеї Кремля».
За інформацією ж гуглу й численних відео у відкритому доступі, ця підозра запізнилася років на два з половиною. Ваша Антоніна знов кинулася на амбразуру й два дні слухала про те, як Бог любить Росію та як правильно заряджати російську гаубицю, не випускаючи з іншої руки Євангеліє. Мало не увірувала, чесне слово! Ніякого спасу не було від «Спасу». Дякувати богам Критичному Мисленню та Скепсису, атеїстичні скрєпи перемогли.
Ми дослідили «творчий шлях» персонажа і як він тягнувся від улесливого хлопчика до істеричного дядька, який несамовито верещить в ефірах.
Але почнімо з початку. З того моменту, коли більшість міленіалів уперше дізналася про Корчевнікова і запам'ятала. Із серіалу «Кадетство».
Перший сезон знімали у 2006 році. Історія розповідала про декількох суворовців, про те, як почесно і привабливо бути російським військовим. Бажано з дитинства. Автор ідеї серіалу — продюсер В'ячеслав Муругов — за цей підлітковий хіт згодом отримав від Міноборони Росії звання майора. А на той момент генпродюсер каналу СТС Олександр Роднянський — шалені рейтинги.
Наш «герой» знімався в одній із головних ролей. На той момент йому вже було 24, а грав він 15-річного хлопця Іллю. У нього вже тоді була журналістська освіта МДУ й досвід роботи на НТВ в команді Леоніда Парфьонова.
Скажімо так, Корчевніков подавав надії затятого пропагандиста іще як «Ілля Сініцин». Про «вбивати й умирати» з його рота вилітало вже тоді. І з такими ж невинно-блаженними очима.
Іноді складається враження, що Корчевніков занадто добре запам'ятав текст своїх реплік із «Кадетства». Бо вони йому дуже знадобилися згодом. Особливо коли доводилося відповідати на запитання, що російські війська роблять поза межами Росії.
Треба додати, що коли ми говоримо про пропагандистську суть цього підліткового серіалу, ми пам'ятаємо зазвичай лише загальний флер «тинейджери, дружба, закоханість, бешкетування і дисципліна». Ну бо хто у тверезому розумі буде передивлятися «Кадетство» через майже 20 років? Відповідаємо. Антоніна, хто ж іще.
Нате вам парочку мантр «майбутнім російським офіцерам» від сценаристів «невинного шоу для підлітків».
Уже на момент зйомок у серіалі Борю Корчевнікова попаяло на православ'ї. І замість проєктів у парфьоновському «Намедни», юний фанат ікон, вівтарів і батюшок уже тоді мав інші творчі плани.
Далі творчий шлях пропагандиста пролягав через канал «Россия 1».
У різних варіаціях назв («Доля людини», «Життя і доля») він роками вів токшоу — інтерв'ю в стилі ранньої Ольги Герасим'юк («А він вам шо? А ви йому шо?»). Різниця тільки в тому, що пані Ольга — це веселі спогади про наше раннє ТБ і спільний мем про її «Без табу» в українській медіатусовці, а шоу Корчевнікова покликані допомогти глядачеві викликати нудоту від надмірної «задушевності» ведучого.
Хоча така реакція на його манеру інтерв'ю в Росії, очевидно, не стала масовою. Навпаки, стабільно непогані рейтинги його стражденного обличчя й облизування гостей тримали його в кадрі більш як десять років. Зокрема після того, як він переніс операцію на мозку, втратив слух, його мовлення було явно порушене.
З початком повномасштабного вторгнення в його бесідах із зірковими гостями про особисте все більше і більше стало обов'язкової компоненти — розмов про лояльність і відданість «політиці партії» Кремля. Штатний «співець величі» Шаман став практично рубрикою в ефірах Корчевнікова. Тричі приходив давати інтерв'ю.
У 2017 році Корчевніков отримав призначення, яке пасувало йому найбільше. Він став керівником православного телеканалу «Спас». І от тут уже його пропагандистська душа розгорнулася на повну.
За декілька місяців до Революції гідності він приїжджав до Києва вести концерт, присвячений черговій річниці Хрещення Русі. А вже в лютому 2014-го його принесло в українську столицю робити репортажі про демонів і бісів на Майдані.
Утім, СБУ не побачила проблеми, адже вже за сім років по тому цей любитель московських попів приїхав почесним гостем на православний кінофестиваль у Києві.
Щойно розпочалося повномасштабне вторгнення, Корчевніков проголосив, що Росія воює з демонами, і став до станка виробництва політичної пропаганди через церкву.
Спочатку з'їздив пообніматися з донеччанами, які приїхали в Ростов з окупованої Росією української області. Згадав, як спілкувався з Кобзоном і як це спілкування переконало його, що «Донеччина — це окрема нація». Щоправда, одночасно з цим він вважає, що люди на Донбасі — це більші росіяни, ніж самі росіяни.
У хіт-параді виступів Корчевнікова в ефірах в інших ведучих однозначно можна виділити його «театр одного актора», коли він ридав і верещав, видаючи свою цінну думку з приводу мобілізації в Росії. Кару небесну він обіцяв усім тим, хто не хоче йти до російської армії.
Але карати, звісно, він хоче не тільки своїх. Україна, на його особливо важливу думку, має бути покарана втратою державності. Причому покарана навіть не російським військом, а ясно що Богом.
Корчевніков регулярно мандрує на Донбас до бойовиків, возить їм дрони, одяг і цілими пачками — прапори з іконами. Там він знімає знову ж таки сердечні бесіди з терористами, де підштовхує всіх до думки, що загинути за Росію (а, відповідно, за Бога) — це врятувати душу. Натомість збереження тіла — то гріх.
А тепер пропоную музичну паузу. Насолодіться піснею «божої людини» — «капелана» терористів. І зацініть текст твору.
Особливе задоволення ми отримали від інтерв'ю персонажа каналу Соловйова в день, коли в Києві демонтували радянський герб із Батьківщини-матері. Той рівень екзальтації, який демонструє Корчевніков, пропонуємо назвати його іменем.
Звісно, що основний хрестовий похід колишнього «кадета» — це захист московських кадебешних попів в Україні. Його заяви — це просто клондайк для СБУ.
Наступну цитату, в принципі, можна навіть не показувати. Те, що воно молиться щодня за Путіна, — навіть не новина. Але хай буде для статистики.
Головний проєкт Корчевнікова на каналі «Спас», який він особисто знімав на Донбасі протягом останніх років, — це 16 серій «Війни і Біблії». 400 хвилин промивання мізків і брехні. Разом із попами «журналіст» переконує свою паству в тому, що Україна — це диявол і йде війна праведників із бісами. Ну і по дорозі трішки розповідає вустами своїх спікерів, наскільки демократія — це погано. Звісно, чого втрачати таку можливість?
Паралельно з телевізійними проповідями насильства Корчевніков устигає також гадити й у телеграмі.
Ми навіть розгубилися, скільки дописів про те, що Україна не має існувати, вам показать.
Наостанок ловіть цитату про те, що обраний російський народ покликаний бути імперією. Покликаний, якщо що, самим Богом.
На цьому, напевно, і завершимо. Бо слухати забагато альтернативно блаженних — шкідливо для здоров'я. Може, через це СБУ так довго збирала докази — ментальне здоров'я берегли?
