Андрій Білоус поставить п'єсу Дмитра Корчинського. Там є Гітлер, Сталін, Фройд і тістечка
Здається, після церемонії «Золота дзиґа» та вручення нагороди Костянтину Темляку про інститут репутації в Україні говорити якось ніяково. Але ніколи не варто думати, що неможливо кринжонути ще більше.
Тому зустрічайте чергову карколомну новину: Андрій Білоус (звинувачений у сексуальному та емоційному насильстві) вже почав репетиції вистави «Віденська кава», котру колись написав Дмитро Корчинський. Так, любі наші читачі й читачки, у пана Дмитра є ще й такий талант. Про початок роботи він повідомив у своїх соцмережах і пообіцяв, що вистава стане сенсацією.
Матір божа, ваша Антоніна вже чекає. Щоправда, не дуже вірить у сенсаційність цього витвору мистецтва, хіба що її спровокує сама персона Темляка. Ой, сорі, Білоуса. Вже заплуталася, їй-бо.
От ви пам'ятаєте сенсаційні колотнечі навкого кіно за цією ж п'єсою Корчинського? Я теж не пам'ятаю. Але кіно дивилася. Бо ваша авторка мусить стежити у два ока за вітчизняним кінопроцесом, аби не випустити з уваги жодне марожене.
Отже, фільм «Віденська кава» вийшов у 2022 році і режисером був Володимир Сидько. Його ви можете знати за документальною стрічкою «Да Вінчі».
Його ігрова «Віденська кава» – це, звісно, кров з очей. Особливо у питанні гри акторів. Хоча, скажемо відверто, бачили ми й гірше. Між тим, на ютубі фільм набрав аж 163 тисячі переглядів і майже 600 коментарів. Ось, пропоную вам подивитися самим і вкотре переконатися, що фраза «а багатьом сподобалося» часто не має до якості жодного стосунку.
Так що так. За сюжетом Сталін, Гітлер, Фройд і Троцький зустрічаються у віденській кав'ярні, в якій працює Христина з Галичини. Фройд з Гітлером приходять, бо запали на неї, але їм доводяться відволікатися на палку дискусію. Дія відбувається у 1913 році і будується на міфі, що, мовляв, ці четверо (а ще – югославський диктатор Тіто) могли справді тоді десь пересіктися, бо усі жили у Відні. А кав'ярні у той час слугували певними хабами для суспільних обговорень.
У 2007 році з'явилася п'єса «Доктор Фройд готовий прийняти вас, пане Гітлер» Лоуренса Маркса та Моріса Грана, яка також описує цю зустріч. Автори вдаються до прийому альтернативної історії і показують ситуацію, що малого Адольфа Гітлера (який страждав на нічні жахіття і нетримання) батьки таки записують на прийом до психіатра і ним виявляється Зігмунд Фройд.
Про що дискутують герої Корчинського – розповісти виразно я вам не зможу, через певну сумбурність викладу цієї історії, яка доповнюється божественно-геніальною режисурою. І полум'яною грою. Її також можна оцінити і в театрі «Сузір'я», бо там її поставили раніше. Із тими самими акторами. Позиціонується як інтелектуальна комедія, а до глядачів мовиться так:
«“Віденська кава” буде тобі смакувати, якщо ти налаштований на позитивне сприйняття специфічного і далеко не завжди толерантного гумору майстра політичної провокації Дмитра Корчинського. Єдиного українського драматурга, забороненого в Московії».
Гумор там, повірте, ще той. Але поки можете оцінити перуки.
Це – Троцький, коли що.
Фройд, Гітлер, Троцький, Сталін
Але що ж, трішки ультраправого вайбу нам у театрі не завадить. Правда ж? Бо щось відстаємо від Європи та Штатів. Ну і, звісно, сам факт, що Білоус отримав можливість робити вистави – також заслуговує на певні рефлексії. Так, звісно, шлях від очільника національного театру до партнера Дмитра Корчинського – не виглядає мрією усього життя. Але ось яка штука, ваша авторка зовсім не здивується, якщо вистава збере свою публіку.
Усе ж, глядачі радо йшли на вистави Білоуса у «Молодому» під час розпалу скандалу навкого нього і ніц поганого у цьому не бачили. Суд нічого не довів – ось і не треба до людини чіплятися, може всі ті звинувачення – це брехня підлих заздрісників. Ну а дивлячись на кількість захистиків Костянтина Темляка, серед яких багато начебто поважних людей, то запитань виникає ще більше.
Тим часом Корчинський написав інший допис, в якому повідомив, що не знав про звинувачення на адресу Андрія Білоуса. І розстроївся, що не усе так скандально, як він хотів би.
Це, я так розумію, вже заявка на сенсаційність чи ні? У самому театрі Cult у коментарі «Суспільне культура» сказали, що погодилися на співпрацю з Білоусом, бо він «відомий, талановитий режисер» і «дуже технічно і на високому рівні експериментує з драматургією». Ох, божечки. «Ми передовий експериментальний театр, тому ми вирішили співпрацювати з ним», — вважають у «Культі». І додають, що «ми ставимо на перше місце мистецтво і наших глядачів, саме вони вирішують, якою є чи буде репутація нашого театру».
Просто вау. Ну і тут, як завжди, почнуться розмови на тему «Чого ви це піарите? Вони ж самі цього хочуть». Ваша ж авторка вважає, що не варто постійно усе на світі називати піаром. Ось, певні люди і заяви постаждалих дівчат теж миттю записують у піар. Усе ж, як на мене, ми повинні, нарешті, чітко окреслити якісь червоні лінії і те, що варто вважати неприйнятним і чому. Бо ці розмови про інститут репутації остаточно перетворяться на мем.
Фото: театр «Сузір'я», соцмережі Дмитра Корчинського
