Нові карколомні версії про те, хто стоїть за «плівками Міндіча»
А ще у всьому винуватий Володимир Кудрицький! А все тому, що він сильно красівий. Як вам таке? Я не брешу. Але про це пізніше. Маю, до речі, коментар його дружини стосовно б’юті-рутини колишнього очільника «Укренерго».
Так ось, змусили вашу Антоніну знову моніторити позитивних усяких блогерів. Чи, бува, не з’явилися в них нові методички. Нагадаю попередні: у всьому винні американці та у всьому винні росіяни. І ще трохи Коломойський.
Ну, нічого не змінилося. Можливо, додали трохи більше фіксації на Ярославові Железняку — одному з основних ньюзмейкерів цього «срачу», як цю гігантську кризу вчора у зверненні окреслив Володимир Зеленський.
Ось вам Петров-Іванов:
Телеграм-помийка «Труха» обходиться без такої експресії, але там витягли на світ божий Дмитра Корчинського.
Сергій Лещенко теж завдає удару у відповідь Железняку, але з дисклеймером. Щоб люди не подумали, що він йому цікавий. Сподіваюся, Сергій буде це приписувати в кожному дописі про Ярослава, як російські іноагенти.
Цікавіше було в новому шоу Наталії Мосейчук у четвер. Ну, як цікавіше? Якщо чесно, то особисто ваша авторка воліла б дивитися краще «Ісландію», бо там хоч якісь цікаві ідеї та перформанси. А в студії у Мосейчук — якийсь радіоактивний пєпєл та ізлучєнія, їй-богу. У мене після двох з половиною годин перегляду аж голова розболілася.
Гості — стандартний набір: політолог Тарас Загородній, нардеп від «Батьківщини» Олексій Кучеренко, заступник генпрокурора у 2015–2016 роках Юрій Севрук. Щодо Кучеренка, то попередньою яскравою його появою в медіа на тему НАБУ і САП для мене був ефір «Радіо Свобода» у розпал липневого скандалу. Народний обранець настільки запалився спічем про зовнішнє управління, що дійшов аж до медведчуківських приколів про «соросятню». Послухайте:
Ну і де тепер йому виступати, як не у Мосейчук? Так ось, якщо у Петрова-Іванова фіксація на Железняку, то в Кучеренка — на Кудрицькому. Бо:
«...Бо я бачу, яка боротьба розгорається за українську енергосистему. Я бачу бажання неприкрите заграбати. І я прізвище можу назвати, нікого не боячись. Усі ці горлопани, вони націлилися, вони розуміють, що для цього їм потрібний міністр так званий. І вони його проштовхують. Зараз який канал не відкриєте — там суперменеджер сучасності Володимир Кудрицький! Це кандидат на міністра, розумієте?».
Тарас Загородній на це киває і каже «угу». В якийсь момент Кучеренко використовує один з улюблених прийомів своєї шефині: бере підготовлені папірці і починає ними вимахувати. Прийом у тому, що ніхто все одно не знає, що то за документи, а враження серйозної, підготовленої до розмови людини можна справити.
Трясе, значить, пан депутат папірцями і каже: «Всім горлопанам раджу: читайте уважно текст. Не треба рефлексувати, показувати фейси красиві, набріолінені». Класична школа Юлії Володимирівни працює. На цьому не можна не згадати її легендарні слова: «І коли ця напомажена істота, з манікюром, педикюром і з бріоліном на волоссі, пан Хорошковський, прямо з салону краси вийшов на трибуну Верховної Ради...»
Ой, ваша Антоніна запідозрила пана Олексія в заздрощах. Щоб ви не гуглили Кудрицького (справді, багато людей, попри гучну справу проти нього, уявлення не мають, хто то), кидаю вам фотокарточку:
Тепер ясно? Але в коментарі вашій Антоніні дружина Володимира Кудрицького та менеджерка в енергетичній сфері Олександра Ястремська звинувачення Кучеренка про бріолін повністю спростувала.
Далі Кучеренко згадував Кудрицького ще кілька разів. І так, і сяк. Але, зрештою, досягнув стадії прийняття і сказав, що вже не проти нього на посаді міністра, «якщо його кимось посилити, справжнім енергетиком».
Ну добре, тим паче, що вибір енергетиків у країні достатній.
Що ж до Тараса Загороднього, то він стверджував, що Росія прямує до економічної катастрофи, страждає від наших обстрілів та різноманітних санкцій, тому все норм. Але підлі американці можуть їх врятувати!
«Я вважаю, що це остання спроба якось врятувати Росію. Тому що американці 150 років рятували Росію. Це робив і Байден активно, і всі», — каже пан Тарас.
Ну а Юрій Севрук каже прямо. От як є. Без оцих усіх. Що ця вся катавасія з «плівками» — це все не просто так! І всі ці записи й розмови на них — дитячий садок, а не розслідування:
«На мою думку, відбулася інформаційна операція, яка готувалась з липня місяця з метою, дійсно, скоріше всього, послухавши вас (Кучеренка. — Ред.), я думаю, із захоплення української енергетики. Впливу на президента, щоб його до цього примусити».
А розвивалося все так:
«Починалась вона не дуже так, як їм хотілося, бо реакція була не зовсім така. Так, зібрався "картонний майдан", але на "картонному майдані" постала одна тема: ефективність діяльності антикорупційних органів. Що вони в найближчі місяці повинні щось показати. І тоді було б зрозуміло, для чого люди вийшли. Я все чекав з липня, так де ж ефективність, коли появиться?».
Ваша авторка ходила на той «картонковий майдан» як на роботу і щось не пригадує, аби там аж так руба поставала тема ефективності НАБУ і САП. І щоб люди масово обговорювали: а що ж, що ж вони покажуть найближчі місяці? У цих словах Севрука — весь принцип отаких посиденьок у Наталії Мосейчук. Глядачам навалюють купу якоїсь інформації, мотиви людей замінюються якимись іншими, бо, нагадаю, в липні українці протестували проти позбавлення антикорупційних органів незалежності та вимагали, щоб депутати скасували правки до законопроєкту, який це передбачав.
У результаті вони не без ганьби це зробили. А як послухати Севрука, то мітинги стосувалися взагалі іншого. І ось так дві з половиною години нас із вами максимально віддаляють від реальних проблем, причинно-наслідкових зв’язків, утрамбовують у голову якийсь потік казна-чого. Часто це якісь юридичні деталі, в яких неправники навряд чи зможуть упевнено орієнтуватися і побачити маніпуляцію. Слава богу, хоч у словах самої ведучої це дуже добре проглядається.
Але Севрук продовжує:
«Коли я вперше почув про "плівки Міндіча" і як він виїхав з країни, то навіть подзвонив своєму знайомому прокурору, який ще працює, і спитав: "Ану скажи свою думку, хочу себе перевірити". І він сказав те, що я думав. Його не випустили з країни, його випхали з країни. Бо перебування його тут призведе до того, що їм доведеться підтверджувати ці плівки і цю інформацію. В суді, під час проведення слідчих дій, перед адвокатом. А там нічого немає».
«Випхали емоційним тиском?» — уточнює Мосейчук.
«Так», — відповідає Севрук.
«Ну чекайте, ну якщо б нічого не було, то Міндіч би не виїжджав. Ну, немає диму без вогню», — бідкається пані Наталія. І отримує таку відповідь:
«Почекайте, а якби НАБУ хотіло розслідувати, він би ніяким чином не виїхав. Його б не випустили. Знаєте, коли Володимир Маркович Бойко ставить питання: "А за скільки грошей випустили Міндіча? 5 млн? 4-3-2?». Я сміюсь, бо там не було грошей, на мою думку. А те, що це зробили спеціально, бо він тут не потрібен. Бо він розвалює справу. Його наявність тут розвалює справу. Тому він і не оголошений в розшук на даний момент, ні в міжнародний, ні в Україні».
Коротше, спеціально прив’язали високопосадовця, щоб хоч якось обґрунтувати підслідність НАБУ, — таким був хитрий план. Десь тут Мосейчук та Кучеренко не витримують і кажуть, що вони щось уже попливли від такої інформації. Ба більше, нардеп несподівано для вашої авторки, але, здається, абсолютно легко для себе зізнається, що «плівок Міндіча» взагалі не слухав. І навіть не знає, де їх записували. Чим одразу нагадав мені людей, які пишуть у коментах, що ніколи не дивилися «Гру престолів».
Ну і, звісно, у панів є претензії до Ярослава Железняка. Наприклад, чому його не притягнули до відповідальності за розголошення таємниці слідства. Або те, що він як член Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики «замість того, щоб зайнятися тютюном, порнографією чи аптеками, 90 відсотків виступів його в ВР — це одне: Галущенко-Галущенко, Гринчук-Гринчук, Міненерго-Міненерго, Галущенко-Галущенко».
І одразу саркастично додає: «А от Кудрицький — це ікона стилю, який має, щоб ви не робили, очолити Міністерство енергетики після цих гадів».
А взагалі, оце все гучне розслідування НАБУ і САП — то піар. І в те, щоб ми з вами говорили про «плівки Міндіча», вкладаються великі гроші.
Після перегляду цієї програми в мене не просто розболілася голова — я пригадала, як колись у Рівненському парку атракціонів годину каталася із сестрою на всіляких «ромашках» та «ланцюжках» десь 1960-х років випуску. Ось такий прибацаний стан і після шоу нашої з вами Наталії.
Тому я вирішила якось збалансуватися і ввімкнула «Новий відлік» на Суспільному. Що і вам раджу зробити. Огляд цього шоу вже написав наш Олександр Морський — почитайте. Я з ним згідна, що це була справді доросла розмова — без голослівних звинувачень, маніпуляцій і з метою прорахувати наслідки різних дій. Запросили нардепа від «Голосу» Андрія Осадчука, ветерана та голову громадської антикорупційної ради при Міноборони Юрія Гудименка, експерта з питань інформаційних воєн Дмитра Золотухіна та нардепа від «Слуги народу» Микиту Потураєва.
Найбільш сміливим і прямим, як на мене, був Гудименко, який уже на початку чітко сказав, що на його думку, в нинішній кризі винні президент, Єрмак, депутати, які в липні голосували за позбавлення НАБУ і САП незалежності. Андрій Осадчук погоджувався, хоча був значно більш дипломатичним. Дмитро Золотухін, здається, вирішив свою звичну гостроту поглядів відкласти на потім та говорив небагато й доволі обережно. Але ще більше обережності, як на мене, було у словах Микити Потураєва, який на програму запізнився, бо був на зустрічі Зеленського з фракцією.
Нагадаю, що саме він опублікував на фейсбуку допис-заяву від частини «Слуг народу». У ній ішлося про негайне звільнення фігурантів антикорупційного розслідування, повну підтримку НАБУ і САП, створення коаліції національної стійкості і заклик до єдності в парламенті. З одного боку, на шоу Потураєв твердив, що на зустрічі президент відчував дискомфорт. Але вже потім переконував, що напруги не було, Володимир Зеленський говорив дуже щиро, стримано, і атмосфера була дружня. Однак Осадчук згодом нагадав, що наш президент — хороший актор, якому цілком до снаги зіграти відвертість.
На запитання ведучої Власти Лазур про те, чи знав президент про корупційні схеми, гості відповідали також обережно. Андрій Осадчук прямо сказав, що уникає цієї розмови, бо вона дуже небезпечна. «Чого ми доб’ємося нею зараз?» — ставить він цілком, як на мене, раціональне запитання. Гудименко ж висловлює досить популярну (принаймні, в моєму колі) думку про цугцванг президента: якщо знав, то теж корупціонер, якщо не знав — запитання до його когнітивних здібностей. І додає, що є ще гірша постановка запитання: чи ВІРИВ Зеленський, що корупції в його колі немає?
Ну і до питання «А що ж робити?».
Андрій Осадчук каже, що «президент має визнати, що система, яка є в державі, суперечить конституції та веде нас до краху». Також очистити ОП від свого найближчого оточення (згодом нардеп додасть, що коли Зеленський триматиметься за Єрмака, то це погано закінчиться), яке відповідальне за суперечливу кадрову політику. І взагалі, займатися тим, що передбачено Конституцією: війною та міжнародкою. А уряд повинен бути незалежним, тому попередній має піти у відставку.
І тут Дмитро Золотухін запитує: «А як же ми тоді закон про бюджет на 2026 рік приймем?». А Осадчук відповідає: «А я вам хочу повідомити, що ми його і не приймемо, бо він мав голосуватися цього тижня. Але сьогодні не було навіть планового засідання ВР. Взагалі ніякого. Вони бояться скликати депутатів, бо нема голосів узагалі ні на що. І я говорю не про опозицію — опозиція і не збиралася голосувати за бюджет, це окрема велика дискусія, що там у цьому бюджеті. Але в цьому і суть політичної відповідальності, що коаліція зобов'язана забезпечити голосування за державний бюджет».
Ось вам і парламентська конституційна криза. Ну і щодо ризиків. Микиті Потураєву для формування відповіді не вистачає соціології, але професійне чуття йому каже, що часу в нас небагато. Бо зростає криза довіри до держави і потрібен план її відновлення. Якщо цього не станеться, каже пан Микита, можемо втратити країну. Але хто все це має робити — неясно.
Юрій Гудименко погоджується, що ризики саме такі: «Ми забуваємо, наскільки важливо під час затяжної війни на виснаження, аби суспільство довіряло владі, щоб суспільство вірило, продовжувало допомагати армії, мобілізовувалось... Я думаю, що коли не буде вдалої відповіді на цю кризу, яка буде прийнята суспільством, — а поки що, на мою думку, вона невдала — то, на жаль, наступного разу суспільство буде більш зле. І ось це проблема».
Дмитро Золотухін: «Дуже бентежить той факт, що співпали в часі внутрішні негаразди і масивне інформаційне супроводження, в чому числі від американських колег. Я говорю про публікацію в "Українській правді" блогу Стіва Кортеса, якого називають радником Трампа, хоча достеменно невідомо, яку роль він відіграє в Адміністрації. І він там недвозначно намагався виховувати президента України, дозволив собі якісь вказівки.
Це серйозна ситуація із зовнішнім тиском. І це серйозна ситуація з внутрішнім тиском. Я вважаю, що все одно будь-який внутрішній фокус уваги є для нас оздоровлюючим. Те, що ми нормально спілкуємося і шукаємо вихід навіть в такій ситуації, — це нормально для розвитку демократії. Але мене бентежить, що інтеграція цих двох напрямків послаблює позицію всіх».
І трішки соціології, яку провели на замовлення Суспільного.
У випуску кілька таких опитувань. Ну а наступного дня Володимир Зеленський записав своє звернення до українців. У якому сказав про тиск та можливий складний вибір. І закликав «припинити срачі». Нагадайте, а хто з п’ятьма-шістьма ефективними менеджерами відповідає за комунікацію з народом?
