Режисер «Собачого серця» Бортко забув випити таблеток і почав знімати кіно про Сталіна
Чесно кажучи, про таблетки цей пан, вочевидь, забув давно, бо фанатом Сталіна, комунізму і всього такого став не вчора і не позавчора. У цьому контексті дуже іронічно звучать постійні цитування «Собачого серця», що їх так люблять ненависники нинішньої «надмірної» українізації, вважаючи цей процес «партсобранієм» та «комсомолом». А опонентів — «швондерами». Або «хунвейбінами». Хоча це вже інша історія.
Коротше, Володимир Бортко, колишній народний артист України, намилився зробити стрічку про «ефективного менеджера» Йосипа Сталіна. Захоплені цитати режисера наведу нижче. Сценарій, написаний ним же, валявся цілих 15 років, і керівництво студії «Триикс Медиа» раптом вирішило його витягти на світ божий. Сам же Бортко не займався режисурою 10 років.
Своїм майбутнім глядачам творці обіцяють масштабну історико-політичну драму, яка розповідатиме про життя диктатора від завершення Другої світової до смерті в 1953 році. Гратиме персонажа ось такий актор — Ігор Міркурбанов.
«Ми знімаємо не зовсім звичайне кіно, — хвалиться Бортко. — За 30 років про Йосипа Віссаріоновича такого наговорили, що ого-го. Не скажу, що він був милим та добрим, але це була людина, яка побудувала нашу країну і спадок якої ми досі "доїдаємо". Хочемо показати не хороше чи погане, а правду».
Зніматимуть цей маразм до середини літа, а коли він вийде — хтозна. «Маразмом» я це кіно даю собі право називати, бо роками була спостерігала за тим, що Володимир Володимирович Бортко мовить про цього радянського повелителя. Спочатку здивувалася, бо як же автор «Собачого серця» може таке казати! Але згодом усе якось зійшлося.
Так ось, у 2018 році російські діячі культури написали лист у Мінкульт із проханням не видавати прокатне посвідчення стрічці шотландця Армандо Януччі «Смерть Сталіна». Режисер відзначається сатиричним поглядом на життя і чорним гумором настільки, що колись на Lviv BookForum навіть зацінив наш розлюднений жарт про акулу. І у відповідь на уточнення ведучих, що акула не їла росіянина, а просто зробила так, аби він не жив далі, запитав: «Так а що, акулі не сподобався його смак?».
Його стрічка «Смерть Сталіна» починається з того, що диктатор загинається і лежить у калюжі власної сечі, а його оточення здіймає над його трупом чвари.
Бортко був одним і перших підписантів листа, який просив про заборону прокату, і в коментарі ВВС аргументував свої дії так: «Як член КПРФ, я тим більше проти цього всього. Тому що мого вождя, Йосипа Віссаріоновича Сталіна, який залишається ним завжди, просто оббрехали. До речі, чи хтось пам'ятає, як Вінстон Черчилль, шановний політичний діяч, приніс меч-подарунок короля Георга Йосипу Віссаріоновичу? Ми це пам’ятаємо, і англійці мають пам’ятати — напишіть це, будь ласка».
До речі, про наші маразматичні скасування прокатних ліцензій читайте ось тут.
Поважає Бортко Сталіна, як самі здогадуєтеся, за міць, індустріалізацію, перемогу у «Вєлікой отєчественной» та в космосі. А ось послухайте, чому режисер вважає, що люди повинні підтримувати комунізм. Якщо коротко, то для того, аби все було безкоштовне.
А ось що і, головне, як він говорить про війну Росії проти України.
Ми все ж пристойне медіа, тому ваша Антоніна буде максимально делікатною й напише, що раціо Володимира Бортко, схоже, трішки дало збій. Але ближче до Сталіна. За стрічку про нього режисер агітував ще у 2016 році в ефірі радіостанції «Говорит Москва»:
«Я написав сценарій вісім років тому на замовлення каналу "Россия". Зі мною разом його писали шість докторів наук. Називається він просто "Сталін". Його оплатили, але він до цього часу не екранізований. Бо об’єктивне розслідування цієї особистості, як пояснили мої друзі, це просто буде зміна в ментальності нашого народу. Тобто це вкрай невигідно багатьом людям у нашій країні. А я не те що хотів, а, напевне, це найголовніша ціль мого життя».
Вочевидь, час ментальних змін у Росії настав. Хоча не розумію, куди вже далі, бо в російських школах підручник, який представляє Сталіна як «ефективного менеджера», з’явився ще у 2008 році. Саме тоді вислів і перетворився на мем. Усе логічно, якраз у цей період Путін і його компанія впровадили поняття «русскій мір» (креатив Суркова) і почали грандіозну кампанію з пропаганди в гуманітарній сфері. Підручник, до речі, хотіли зробити спільним для України та Росії. Але Бог спас.
Бортко як мантру роками повторює, що про Сталіна кажуть неправду, а він бачить своєю місією повідати світові істину. А вона в тім, що «Сталін прийняв країну із сохою, а лишив з атомною бомбою». І ця характеристика, безумовно, яскраво свідчить і про самого Бортка також. Він не заперечував репресій, але виправдовував їх тим, що «індустріалізація — дуже жорстока штука в тих умовах, бо країна була селянська, ніяка, повсюдний занепад».
А ще Сталін зробив СРСР «самой чітающєй страной міра»! Словом, ви зрозуміли. Порядок був. А не те що зараз.
Наостанок нагадаю, що звання народного артиста України Володимир Бортко отримав у 2003 році. За внесок у кінематограф та зміцнення відносин між Україною та Росією. Нині б це назвали «розмиванням кордонів». Та правди ніде діти — свого часу багато українців фанатіли не лише від його (і булгаківського) «Собачого серця», а й від обох частин «Бандитського Петербургу».
Великий успіх також мав його серіал «Майстер і Маргарита», який вийшов у 2005 році і вже отримував не лише позитивні відгуки, але і вкрай негативні. Мовляв, режисер дуже випав із часу та професії. А в 2009 році вийшов його «Тарас Бульба» з Богданом Ступкою в головній ролі. Концентрація «русского міра» у фільмі була настільки високою, що з цього стібалися навіть учасники «Кварталу». Послухайте ось цю промову головного героя:
Утім, Бортко Бортком, але зі стрічки «Сталін» ми, напевне, можемо лише посміятися. Бо вона, вочевидь, стане ще однією кринж-пропагандою на внутрішній російський ринок. Як і кіно про Анну Ярославну із Сергієм Безруковим у ролі Ярослава Мудрого — ваша Антоніна недавно писала про це орейро.
А ось переживати варто про те, що росіяни намагаються впхнути глядачеві іноземному. І роблять це доволі успішно — почитайте ось про ситуацію з фільмом Олів’є Ассаяса «Кремлівський чарівник», це історія про Суркова і Путіна. У головних ролях — Джуд Лоу та Пол Дано. І ще в нас попереду «Оскар», що цілком може стати тріумфом фільму «Містер Ніхто проти Путіна», який ваша авторка вважає справжньою маніпуляцією. Але про це поговоримо в наших майбутніх матеріалах.
