Арестович пішов від Латиніної до Субботи. Чи надовго ці стосунки?
Хоча, хто зна? Якщо вам здавалося, що Юлія Латиніна дивиться на нашого воєнного льотчика закоханими очима,
то ви просто не бачили, як під чарами Арестовича поплив Суббота.
Думаю, що Спартак зміг дати Олексієві так багато вже призабутого захоплення, що ці їхні зустрічі неодмінно продовжаться. Навіть без глядачів, бо на них, схоже, особливо розраховувати не варто.
Сама новина, що ці двоє артістів робитимуть спільний ефір, звісно, викликала резонанс — на те і був розрахунок, Арестович навіть називає цей їхній новий дует «вибуховим поєднанням». Бо вони «два вузли, які безпосередньо впливають на реальність». Обкладинку з ютуб-трансляції почали шерити в соцмережах з різними кпинами, але значних переглядів це не принесло.
За два дні відео набрало всього 13 тисяч переглядів, і це було передбачувано.
Бо, даруйте за цинізм, але тут ситуація штибу «помер Максим, та і х*й з ним». Нікому вже особливо не інтересно, про що там розповідають ці люди, бо вони остаточно перейшли у статус маргінальних. Тільки Суббота вилетів на узбіччя життя мов куля, а ось Арестовичу вдавалося дурити людей роками.
Нині обидва кажуть, що, мовляв, а не треба було нам вірити, дурачки. Тут навіть гріх не погодитися. Пригадаймо, скільки часу та ж таки Юлія Латиніна вважалась у нас поважною експерткою, хоча просто треба було вивчити її біографію, аби і близько не підпускати цю консерву до українських ефірів.
Проте є чому і порадіти — все ж поняття репутації в нашій країні сяк-так існує. Ну а також на замітку любителям популярності на дешевому хайпі — найімовірніше, їхати на ньому ви будете недовго. Але погана новина в тім, що публіка обов’язково знайде нових інфошахраїв, знову поведеться на їхні теревені, аби невдовзі розчаруватися й бідкатися.
Дивитися спільне відео Субботи і польового розвідника я вам не раджу навіть заради сміху, бо це 1 година 43 хвилини абсолютного занудства, яке може нам бути цікавим лише через окремі моменти, котрі ваша Антоніна вам швиденько перекаже.
По-перше, викликати довіру аудиторії обидва намагаються вже давно випробуваним методом «а подивіться, які я знаю умні слова». Зазвичай так роблять або молоді науковці, які ще не навчилися пояснювати думку (або вона є дуже тривіальною) «своїми словами», тому вивалюють на вас купу термінології та посилань типу «як говорив Аарон Бек, на відміну від Альберта Елліса...», або ось такі інфошахраї, для яких важливо зібрати паству і здатися такими розумними, шо аж страшно.
Із самого початку належить зафіксувати ієрархію: старший лейтенант Головного управління розвідки із Субботою на «ти», Суббота зі старшим лейтенантом Головного управління розвідки на «ви». Спартак одразу каже, що говоритимуть вони на «домогосподарській мові», аби все ж трішки спуститися до своєї аудиторії. Сама ж розмова ведеться, як ми вже зрозуміли з обкладинки, про гіперреальність і про те, що з точки зору епістемічної раціональності належить бути епістемічно скромним. А в наступному ефірі пообіцяли навчити своїх глядачів та глядачок бути агентними.
Дуже швидко стає зрозумілим, до чого тут узагалі ця гіперреальність — психолог і гранатометник дуже довго пояснюють, чому люди плутають штучно сконструйований світ з реальним, наводять усілякі банальні приклади, аби вчергове спробувати відбілитися. От, мовляв, вам із кожної праски твердять, що Арестович — негідник, а це ж вам просто конструюють реальність. А ви й ведетеся на цю евристику доступності. Або намагаються вас переконати, що Суббота — псевдопсихіатр. А ви подумали, навіщо це роблять? Чому не розповідають про його хороші вчинки? Думайте.
Але водночас панове твердять і зовсім інше: «Наша з тобою біографія — це прямий доказ того, що хибна реальність породжує прямий наслідок». Чоловік з 33 бойовими виходами за лінію фронта, бл*дь, зізнається, що «перемога через два-три тижні» — це був триндьож. Як і багато чого іншого ним сказаного. Але проблема, каже він, не в цьому, а в безапеляційності подачі. Ми, каже, з тобою подавали свою думку як істину в останній інстанції, а люди це так і сприймали. А хто ж їм лікар? Перевіряти треба інформацію, взагалі-то, — нагадує нам сапер-ендокринолог.
А Суббота киває і додає, що нормальна людина з мізками ніколи не встидається свою думку змінити під впливом нової інформації. От, каже, я колись на лекціях казав, що «жайворонків» та «сов» не існує, а потім з’явилися дослідження, що існують.
Все це добре, звісно, але у своєму епічному розслідуванні, яке і зламало нашого героя повністю, психотерапевт Ілля Полудьонний наводить купу прикладів некомпетентності Субботи щодо досліджень, які не змінювалися. Понад те, демонструє нам, що в інтерв’ю Спартак говорить те, що діаметрально відрізняється від написаного в його ж науковій роботі.
Ну а ще обидва погодилися, що репутація — то фігня. Але це давнішня тема, Спартак Суббота в цьому колись переконував і Наталію Мосейчук, коли приходив відбілитися ще й там. З другим не вдалося, а от стосовно першого, мабуть, переконав.
Сорі, у мене сьогодні якась розповідь про те, хто на кого дивиться з більшим обожнюванням. Здається, пані Наталія однозначно виграє. Також після скандалу в надії щось виправити Спартак приходив і до Слави Дьоміна, де говорив, що «репутація — це влада більшості бидла». Взагалі, я думаю, що найкращим показником некомпетентності Субботи як психолога є його абсолютно бездарна кризова комунікація у стилі «дайте лопату, я сам себе закопаю».
Власне, ото і все. Ну, майже. Бо я дізналася, що в Субботи є свій ютуб-канал, де він, знайшовши у себе в Барселоні якогось чувака, влаштував жалюгідну пародію на «Подкаст терапію».
Перегляди відповідні — 6-7 тисяч. Нічого без Яновича не може, без сліз не глянеш. Хоча, з іншого боку, це ж теж аудиторія — думаю, приблизно та, в яку нині ціляться Потап, Каменських, Полякова, Лобода і Брежнєва.
А щодо фармацевта-шпигуна, то він знайшов собі ще одного дружочка — досить відомого російського іноагента Олексія Пивоварова — та сходив до нього на інтерв’ю.
Яке, між тим, не стало в Україні якось подією, на відміну від його походу до Ксенії Собчак, який розлетівся на меми.
Власне, обидва наші сьогоднішні герої і перетворилися на меми, але вже давнішні. Проте не розслабляємося — нові кумири вже на порозі або вже безпосередньо в наших серцях. Будьте уважні та обережні.
