Секс, чорний гумор та подолання ніяковості. Як тревел-шоу «Відвал ніг, або All інклюзив» розповідає про людей з інвалідністю
Наразі на ютубі вийшло два випуски: зі стендап-коміком Василем Байдаком та ведучою Машою Єфросиніною, а в нових випусках ми побачимо Володимира Дантеса, Сашу Заріцьку (гурт Kazka) та блогера Влада Хільченка («Однією Правою»).
Продюсерка проєкту — стендап-комікеса та ведуча Наталія Гаріпова. Ще до виходу шоу вона писала у своєму інстаграмі, що це перший проєкт, де все робить так, як відчуває та бачить. І справді помітно, що команда, яка працює над шоу, як то кажуть, всю душу вклала.
До речі, у шоу є перекладачка жестовою мовою — Анфіса Худашова. Ми її бачимо в кожному випуску, і щоразу це не просто механічний переклад, а наповнений емоціями.
Олександр Терен із гостями вже протестували Вінницю та Львів на безбар'єрність — і Василь, і Маша сіли в крісла та на власній шкурі (і не тільки на ній, особливо коли їздили по бруківці) відчули всю незручність і непристосованість доріг, міського транспорту та закладів для людей з інвалідністю.
У першому випуску про Вінницю, подолавши, як сказав Терен, один із найпростіших бар'єрів, з якими люди на колісних кріслах стикаються щодня, Вася зробив висновок, що міста дуже потребують того, щоб їх робили інклюзивними. Він знав, що це важко, але не усвідомлював цього вповні. Сам же Терен сказав: «З першим досвідом інклюзивності у Вінниці вийшло, як із сексом: скільки не готуйся, але виходить нервово і незграбно».
Судячи з розкладу, інклюзивний трамвай у Вінниці працює п’ять днів на тиждень. Всередину героям потрапити не вдалося, бо ні до кнопки виклику не під'їдеш, ні ширина проходу не відповідає нормам — а вона має бути два метри. До речі, в шоу нам якраз розповідають про те, який саме простір вважається безбар’єрним і чому люди з інвалідністю часто злі. Бо як ти не будеш злим, якщо елементарні речі перетворюються на постійні випробування.
Терен питає: «А ця кнопочка червона — це для чого?». Вася жартує: «Катапультувати. Якщо тобі заважають люди, ти натискаєш, їх викидає». Діалоги та коментарі в шоу заслуговують на окрему похвалу. Тут багато гумору, жартів та легкості, попри те, що тема справді дуже складна. Але до цього ще повернемось.
Олександр пояснює, що є певна непроговореність у питанні допомоги людям на кріслах. Дуже часто від них можна почути, що оточення поводиться доволі нав'язливо. Наприклад, вас можуть без попередження схопити за крісло і почати кудись тягти. З цієї причини і ще з багатьох інших люди починають від допомоги відмовлятися, дратуватися, але й це не завжди правильно: «Головне, знаєш, не відмовлятись від цієї допомоги, коли ти дійсно її потребуєш. Бо зачасту люди такі всі незалежні: хочу сам, а потім отак проїде 30 метрів на візку по таких перешкодах, по всьому, і дійсно ти фактично дуже втомлюєшся». Але Олександр наголошує на тому, що пропонування допомоги має бути ненав'язливим.
Ведучий додає: «Найкоректніше, це коли дійсно до тебе просто, як тут, підійшов чоловік, запитав: "Вам потрібна допомога?", і ти розумієш, що це гарно, це приємно, що про тебе турбуються, але не нав'язуються». У цьому шоу нам дають багато підказок: як правильно говорити про людей з інвалідністю (якщо хтось помиляється в дефініціях, у правому куті з'являється плашка з тим, як правильно), як запропонувати допомогу, щоб це нікого не ображало. А також як правильно говорити: «під'їдь» чи «підійди» людині на колісному кріслі. Я, наприклад, навіть не замислювалася над останнім питанням, але це важливо, і нам дають відповідь.
Вася та Олександр таки доїхали до автобусної зупинки, й тут виявилося, що чекати на автобус доведеться дві години. З — зручність. Але все ж вони вирішили скористатися таксі, щоб «побачити хоча б щось у цьому місті». Цим «хоча б щось» виявився Національний музей-садиба М. І. Пирогова. З випуску ми дізнаємося, що Байдак отримав там першу дитячу психологічну травму та трішки історії про місце. А також про сходи, які ведуть до забальзамованого вченого. Щоправда, нам замість кадрів зсередини показують уривок стендапу Васі Байдака. Можливо, щоб у нас теж не було психологічної травми.
Терен говорить: «Музейний комплекс не має відповідного рівня інклюзивності. Потрапити в музей мені вдалось лише на протезах». Працівниця ж музею-садиби розповідає, що міська рада перерахувала кошти на пандус, який скоро мають встановити, та наголошує: «Це місце є місцем реабілітації багатьох поранених хлопців, які лікуються у Вінниці. Ми маємо багато людей з інклюзією і сприяємо, щоб такі люди відновлювались у нас духовно».
Потім Терен та Байдак дісталися до центру міста, і ведучий протестував відділення «Ощадбанку» (цей банк разом із Visa є партнерами шоу — нам про це прямо говорять у випуску) на безбар’єрність. Бачимо, що там усе чудово, Олександр дякує за «щільну пропрацьованість відділень у Вінниці», але тут виникає питання: чи кожне відділення у Вінниці та взагалі в Україні інклюзивне? Вочевидь, що ні. У другому випуску шоу Терен уже говорить, що всього по Україні «Ощадбанк» має 25 інклюзивних відділень. І це уточнення важливе.
У випуску вони зустрічаються з Тетяною Рибак, котра нині проводить екскурсії для ветеранів, які перебувають на реабілітації у Вінниці. Вона перелічує інклюзивні заклади та говорить, що люди працюють над тим, щоби місто ставало більш інклюзивним. І також ми дізнаємося історію Вінниці й цікаві факти про центр та кладовище. Тут без спойлерів, краще перегляньте випуск.
Ну а далі герої пішли пити чай в улюбленому кафе Васі «Пан Заваркін», де зібрані колекційні годинники. Там же й обговорили чорний гумор. А Терен поділився, що на презентації своєї книги він часто жартує, щоб витягти людей із сумного стану, проте вони не знають, як реагувати. «Чи їм це складно, чи вони не розуміють цього жарту, чи вони не хочуть сміятися з цієї ситуації, але це смішно. Люди, якщо я сміюся, якщо я це кажу своїм ротом, тоді можна сміятися і підтримувати це», — говорить Олександр. Власне, це є ще однією підказкою: як реагувати на гумор, якщо людина з інвалідністю чорно жартує.
Завершився випуск комедійними розгонами в просторі Cherdak, де зібралося 85 людей. Захід навіть не анонсували, а люди ставили питання якраз ті, на які це шоу і покликане відповісти. Що ще раз доводить: українцям ця тема важлива, вони хочуть скорочувати дистанцію.
Власне, про це свідчить і кількість переглядів на ютубі. Перший випуск набрав майже 190 тисяч переглядів, а другий — 130 тисяч. І я не погоджуюся з думкою Маші Єфросиніної, яка з самого початку заявила, що вона страждає через те, що люди не хочуть дивитися відео на соціальну тему. «От якби ми зараз з тобою посралися, побили одне одного по пиці, потім поцілувалися, потім, розлучилися, а потім ще одне з одним сралися в соцмережах, цей випуск подивилося б набагато більше людей», — каже Маша і вже пропонує Терену поцілуватися.
Мені пригадалась рубрика «Інклюзія» на «Телебаченні Торонто», ведучим якої був Дмитро Щебетюк (блогер, засновник організації «Доступно.UA», який розвінчує міфи про людей з інвалідністю, проводить тренінги і тестує міста на безбар’єрність). У випусках він тестував доступність «Укрзалізниці», вчився танцювати на кріслі та говорив про секс. І це було цікаво, але відео були коротенькі, й рубрика з часом перестала виходити. Нам справді не вистачало подібного шоу.
Та повернімося до «Відвалу ніг». У другому випуску Львів обрали не просто так. Це місто не тільки стало величезним транспортним хабом під час повномасштабного вторгнення, але тут розташовані й найбільші реабілітаційні центри в Україні — Superhumans і Unbroken.
Спочатку Маша боялася сісти на крісло, а вже всівшись і проїхавши кілька метрів по площі Ринок, співведучі виявили проблему: вони буксують по бруківці. Інклюзивній.
Єфросиніна каже: «Я знаєш, що подумала? Я стільки разів була у Львові...», — Терен її перебиває жартом: «І жодного разу на кріслі». Маша починає сміятися і зупиняється: «В нас серйозна програма чи весела?». Терен закидає ногу на ногу та каже: «Серйозна». Маша продовжує: «чомусь смішно. Це істерика?». Якщо з Васею було просто легко і весело, то з Машею відчувалася ніяковість. Хоча потім вона намагалась-таки жартувати.
До речі, два місяці тому Маша Єфросиніна запрошувала Олександра Терена на свій проєкт «Екзамен. Нова реальність» і так само не знала, як реагувати на жарти. Гумор у шоу «Відвал ніг, або All інклюзив» якраз для того і є, щоби складне і важливе подавати легко й невимушено. І тут велика заслуга самого Терена, який вміє розрядити обстановку та посміятися не тільки над собою. Приміром, на початку першого випуску у традиційному для ютуберів проханні підписатися, поставити лайк і натиснути на дзвіночок, ведучий іронічно додає: «А ще я за вас воював». Також є ось такий кадр.
Мабуть, шоу не набрало би стільки переглядів, якби він два випуски поспіль із серйозним обличчям просто буксував на бруківці та матюкався.
З цього випуску ми дізнаємося, що аби потрапити у Львівську копальню кави, людині з інвалідністю треба пройти цілий квест. І навіть до спеціального дзвінка вона не зможе дотягнутися, а розкладний пандус не відповідає нормам (нам про це вказують на екрані — його нахил має бути не більше 5%). Маша також порушує тему, як Олександр сприймає те, що в місцях, куди він не зможе заїхати сам, четверо чоловіків підійматимуть його разом із кріслом та заноситимуть на руках. Каву пити героям перехотілося.
Побачивши доступний вхід до готелю, Маша та Олександр вирішили зайти всередину. Нам провели навіть румтур, адже готель має спеціальний інклюзивний номер, в якому дотрималися всіх норм.
Пізніше вони зустрілися з архітектором Марком Савицьким, який розробляв Superhumans (центр із протезування, реконструктивної хірургії, реабілітації та психологічної підтримки постраждалих від війни дорослих і дітей). Він сказав, що, як і будь-яке місто в Україні, Львів поки не можна назвати комфортним для людей з інвалідністю. Також він сказав: «Одна з найбільших проблем, яку я бачу як архітектор-реставратор, це великі обмеження в реставрації пам'яток, в їх пристосуванні. Тому що Львів — місто, яке має найбільшу кількість пам'яток. Ми в списку ЮНЕСКО, і законодавство забороняє будь-які зміни, трансформації».
Поговоривши про проблеми (неіронічно: це було дуже цікаво), Олександр поїхав у Центр розвитку туризму Львова, а потім вони вже втрьох з Марком і Машею завітали в Музей митрополита Андрея Шептицького. І він дійсно інклюзивний: інформація доступна шрифтом Брайля, голосовим супроводом, а ще вона розташована на зручній висоті.
Маша та Олександр пішли в безбар’єрний заклад, де є десерти у формі прутнів та розкішниць. І там говорили про секс та інвалідність. Єфросиніна була збентежена і хвилювалась, як вона виглядатиме. А завершився випуск тим, що співведучі приїхали на інклюзивну ковзанку і Терен на протезах став на ковзани.
Шоу не тільки вчить нас правильно спілкуватися та виражати свою турботу про людей з інвалідністю і не тільки вказує на проблеми архітектури міст. Воно ще є життєствердним та має пояснити, що люди без інвалідності інколи дивно поводяться, бо не знають, як правильно реагувати. Це і має стерти кордони.
Як сказав Олександр Терен на початку шоу: «Я подорожую містами України, щоб перевірити, наскільки інфраструктура готова до безбар'єрного існування людей з інвалідністю, а суспільство — до моїх жартів». І це найкраще описує цей проєкт.
Фото: скриншоти з шоу «Відвал ніг, або All інклюзив»
