Телеведучі, напружтеся. Оля Полякова запустила кулінарне ютуб-шоу
В описі до першого випуску шоу написано, що «це проєкт, де талановиті кухарі, які зараз служать у Збройних силах України, можуть продемонструвати свої здібності, гарно провести час та розвантажитися».
Розвантажуватися Оля пропонує їм під час приготування їжі в польових умовах. Дві команди, кожна з трьох військових, мають готувати дві різних страви, потім їхні побратими куштують і таємним голосуванням визначають, чия страва краща.
В процесі Полякова створює атмосферу: проводить вікторину, розпитує про рішення учасників шоу мобілізуватися, фонтанує інтонаціями, притаманними телеведучим у великих студійних шоу.
В першому випуску Полякова з командою завітала до 93-ї ОМБР «Холодний Яр». В одному з рилзів вона розказала, що вони самі запропонували їй приїхати на їхні позиції і зняти з ними новий проєкт.
Прекрасна ідея — показувати українських бійців у побутових умовах, послухати їхні байки і паралельно спостерігати, як вони готують у польових умовах вишукані страви.
І наче все так, але відчуття, що щось недопиляно в ідеї, все одно не полишає.
Колись мій колега, редагуючи новинні сюжети молодих тележурналістів, часто використовував визначення «мухи, мед, гімно і цвяхи». Це означало, що репортер у своїй історії натикав всього, про що почув на зйомці, незважаючи на те, що факти в сюжеті між собою не пов'язані, автор не розкриває тему, а намагається рандомно переповісти все підряд. І «отам іще й бурячків посадити» (с).
Десь те саме відчуття і тут.
З одного боку — бадьорі телевізійні репліки та метушливі інтонації ведучої. З іншого — одразу після цього задушевні розмови в дусі Ольги Герасим'юк, як ви вирішили мобілізуватися, як провели 24 лютого 2022 року. З третього — присмак «Майстер-шефа» через те, що на самому початку команди мають на швидкість розібрати продукти, з яких готуватимуть. Це додає динаміки, азарту, учасники розмітають інгредієнти, радіють, що щось вдалося вхопити. Але проходить п'ять секунд — і виявляється, що все це було лише заради одного кадру, де «люди бігають, суєтяться». А по факту, якщо комусь чогось до страви не вистачає, то можна обмінятися із суперниками здобиччю. А це за п'ять секунд, що можна просто поділитися і взагалі віддати те, що непотрібно. Питання: то нашо ото було бігать? Чисто щоб зігрітися?
До речі, в описі до відео зазначено, що готувати команди мають одну й ту саму страву, просто різні варіанти. У відео ж ми дізнаємося, що команда «Незламні» готуватиме плов із морепродуктами (так і хочеться назвати це різото), а команда «Нескорені» — суп том-ям із тими ж таки морепродуктами.
В цілому кожна окрема складова шоу і цікава, і професійно зроблена. Але зібране до купи – з присмаком еклектики. Тут або правила змагання структурувати і починати концентруватися на красивих кадрах їжі та фану, який отримують від такого змагання учасники. Або вже «вспокоїтись», припинити говорити духопідйомними інтонаціями, неначе не перед двадцятьма бійцями в лісі виступаєш, а як мінімум у Палаці спорту. І зосередитись на байках та історіях бійців, поки вони щось готують. Обидва варіанти працюють.
Потішило, що Полякова не зраджує своєму образу стереотипної білявки. ВПК — військово-польову кухню вона назвала ВЛК (військова лікарська комісія). Виправити її військовим так і не вдалося, тому що «лікарська» у неї все одно перетворилася в лікувальну. Тож якщо там комусь треба щось полікувати — ВЛК до ваших послуг.
Але при всьому вище описаному я повторюся, що сама ідея шоу — прекрасна. Учасники, розповідають і про армійський побут, і про те, ким вони були до того, як пішли воювати. При цьому навіть страшні епізоди, про які вони згадують, не драматизуються ними. Було цікаво.