З погляду Фафіка
Пишуть мені різні типи. Буває, що й дауни. Але цей лист узяв мене за живе:
"Привіт, Юрік! Тобто гав-гав дуюду. Пише тобі розумний песик Фафік. В той час, як тисячі моїх колег нишпорять по задвірках і сміттярках у пошуках гнилої ковбаси, я люблю дивитися телевізор. Особливо політичні шоу. Ми, собаки, теж влаштовуємо свої ток-шоу і, якби дали нам свободу слова, то хтозна чи ви б нас переспорили.
Відразу хочу попередити, шо я не розділяю твоїх поглядів і симпатизую тільки біло-блакитним. Та й хазяїн мій регіонал кінчений, а я ніколи не забуваю, з чиїх рук кістку дістав. У нас, собак, із цим строго. Не то шо у людей, точніше у демократів: хто від кого залежить, на того й гавкає.
Помаранчеві взагалі мене дуже дивують. Їм усім шось постійно заважає. Спікеру заважає Президент, Президентові заважає прем’єр, прем’єрові – голова президентської адміністрації, а голові адміністрації заважають яйця. Був би я президентом я б давно вже з тих яєць гоголь-моголь сколотив.
Або от Юрій Луценко. Йому заважає генеральний прокурор. Якби не він, то Луценко уже б пів парламенту посадив, а чиновників усіляких – неміряно. Звичайно, генпрокурор у вигляді яєць, які заважають, поваги не викликає. Тим більше, шо яйця ж наші, біло-голубі. Але Президентові подобається. Це, каже, ніякі не яйця, а трипільські писанки.
Нє, ну це справа Президента, чиї яйця в своїх штанах носити. Але не треба нас дурить, шо ви не наш. Так і хазяїн мій каже: „Наш пацан! Порожняк гоне без проблєм”.
А я люблю шоб було усе ясно. От наші регіонали – усі зубасті, як на підбір. Пальця в рот не клади – враз відкусять.
Візьмімо Ганну Герман. Та її ж ніхто не переспорить! Ше такий не вродився. Просто залізна... нє, залізобетонна леді. От за ким прем’єрське крісло плаче. Любого подавить як не масою, то інтелектом.
У нас на вулиці теж є одна така леді... тобто сучка. Ти їй слово, а вона тобі – два. Ти їй шо-небудь по ділу, а вона: „Та як ви посміли! Я сучка, я мать! Я вивела 18 породистих цуценят! Ви образили даму! Прошу негайно вибачитися!” І поки свого не доб’ється, поки той не вибачиться, не відчепиться. А з вигляду нічого особливого – фарбований пудель. Чортішо і збоку бантик. А які тільки бульдоги перед нею не пасували! Які сенбернари на задні лапи не ставали!
Недалеко від неї відбіг і Олесь Довгий. Це наш космічний метеорит і наш НЛО. Такому тільки дай слово, то він його, як ту кістку, з зубів не випустить. От у кого хватка – позаздриш. Викапаний фокстер’єр. З таким хоч на кабана, хоч на ведмедя йди. Савік, хоч і який шустрий, а ради не дасть, коли Марс атакує.
Одна моя знайома дворняжка, з якою у мене чисто ділові стосунки, теж талант в галузі дискусії. Любого передзявкає. Треба буде – Олеся без проблем замінить.
Від Симоненка просто балдію. Ну, Ціцерон! Таке враження, шо у нього ззаду, там, де хвостик, замаскований спеціальний ключик. Перед кожним виступом його хтось накручує, бо слова ллються, як вода в унітаз. Конкретний відрізок часу. А потім пшшшш! і – довга пауза. От мого кумира Льоню Черновецького ніхто не накручує, а тому паузи дуже часті. Та якби я так гавкав – „гав... е-е-е... гав... е-е-е... гав” – то мене б хазяїн уже давно вигнав. Але у Льоні хазяїн добрий. От тільки ключика пожалів.
А коли Петя промову штовхає і починає її зі слів тіпа „Ми, камуністи...”, я відразу згадую сусідського Тузика. Той теж любив стати в позу і: „Ми, пекінеси...” На жаль, його спіткала доля Му-му. Але Петя нам на радість не втоне. Бо до ключика ше й мотузочка прикріплена.
А Інна Богословська! Ну, Венера, ну, богиня, ну, антилопа гну! Ніколи не забуду, як вона в ток-шоу на „1+1”, де й ти, Юрік, був, заявила: „Я хараша в сєксє!” У мене відразу встав хвіст пістолетом. Ну, хто ше з нашого політикуму міг би подібне сказати? Нє, шо сучок і кобелів у парламенті хватає, то це ж відомо. Але шоб перед усім народом взяти і заявити, шо вона чи він у сексі профі? Ха! І ше ніжку отак на ніжку закинула, спинку отак-о вигнула і всіх одною фразою накрила. А чому? Тому, шо секс і політика два чоботи пара. Одні дають, другі беруть, треті кінчають. А залітає чомусь народ.
А ше згадалося, як Інна примчала на „Свободу слова”, де гостями були Євтушенко, Коротич, Яворівський та інші аморальні авторитети і сказала: „Я толька-што паєла сєльодачкі с лучьком, но кагда увідєла ка-а-акіє тут люді сабралісь, нє удєржалась і прієхала”. З тих пір цибуля для мене улюблена страва. І який дурень придумав приказку „любить, як собака цибулю”. Відразу видно, шо Інни він не чув. Тепер портрет її у моїй буді на видному місці. Так шо і прокидаюся, і лягаю разом з нею. А коли якась сучка натякає мені, мовляв, „давай заскакуй, я тіпа не проти”, я її вмить на місце ставлю: „А ти хараша в сєксє?”
(фото 123rf.com)
