Богдан Кутєпов: «Я махнув шашкою, вуха полетіли, а голови лишилися цілими»

Богдан Кутєпов пішов із СТБ та з ТВі зі скандалами, тому що не може змовчати, як сам каже, коли помічає несправедливість. От я і уявила собі, як у нього в жилах замість крові тече червона паста для кулькових ручок, що в разі чого змушує Кутєпова реагувати зауваженнями й виправляти чиїсь помилки. Він каже, що по-іншому робити не буде, така вже в нього натура. Ці слова прозвучали, коли він розповідав мені на звукозаписувальній студії, як живе без телебачення і чи вважає виправданими свої вчинки.

- Розкажи, як ти зараз поживаєш, де працюєш...

- Я поки що в музиці. Найближчим часом із телебаченням зв'язуватися не хочеться. Багато чого на телебаченні я почав сприймати по-іншому, зрозумів, що там багато гнилі. Таке враження, що повертається 2004 рік. Та й я можу знову дрова наламати.

 

- Чому ти так думаєш?

- Я завжди дрова ламаю. (Сміється.) Переходжу з каналу на канал й бачу, що всюди одне й те ж саме. Два варіанти: або це система така, або я такий.

 

- У твоєму журналістському житті було два великих скандали: коли ти пішов із СТБ, і з ТВі. Що тоді відбулося? Що на каналах тебе не влаштовувало?

- Така в мене натура. (Сміється.) Коли я бачу порушення прав і свобод, то починаю про це кричати і калатати у всі дзвони.

На СТБ сидить дядько-цар. Тобто одна людина, в якої купа заступників, і всі вони їй до ж*пи. Раз на тиждень усі проекти, які є на каналі, цар особисто передивляється. З точки зору господарника, може, це і правильно. Адже у нього багато вільного часу, бо немає особистого життя. Він може в неділю приїхати на роботу, ще й підлеглих змусити. Але для чого мати заступників і заступників заступників, потім ‑ головних редакторів, далі ‑ шеф-редакторів? Це цілі п'ять ланок, які працюють на те, щоби змонтувати сюжет так, щоб він сподобався дядькові-царю. Ти робиш матеріал, вкладаєш у нього всього себе. Один редактор тебе переписує, перечитує. Ти дознімаєш те, що потрібно. Інший редактор знову дивиться. Далі ‑ все монтуєш, редактор знову продивляється. Потім заходиш до царя, і починається: «Что это такое?! Ничего в эфир не идет. Я даже не знаю, как это все переделать. Этого не может просто быть». Хоча до царя цей сюжет продивився Олексій Мустафін, якого він поважає. Якщо ти довіряєш своїм людям, то дай їм право пускати в ефір те, що вони вважають правильним. Ні, все має пройти через дядька-царя.

Два варіанти: або це система така, або я такий

На ТВі зовсім інша ситуація. Там до недавнього часу керувала московська команда. Нам давали волю - робіть все, що хочете, експериментуйте. Було дуже комфортно працювати. Але з'явився виконавчий директор, і почалися проблеми з організаційної точки зору: оператори і журналісти мали працювати ще й водіями, і т. д. Почалися розмови типу: «Чого ви з відрядження не привезли ще 28 сюжетів?». Було багато різних нюансів, через які наша робота ставала просто неможливою. Один із них - ставлення до співробітників. Наприклад, відзначали рік від створення ТВі. Керівництво святкує в ресторані «Царь», а своїм журналістам ‑ нічого. Щоб людям корпоратив якийсь зробити чи хоча би на природу вивезти - про це й мови не було. «Хай працюють, їм і так нормально тут платять», ‑ от така була позиція. Той конкретний випадок із «міні-ремонтом», про який писали ЗМІ, збігся в часі з тиском на співробітників каналу. Одного разу я розговорився з працівником ТВі, який причетний до ведення господарства. І в курилці ця людина мені розказала всю ситуацію: ціни і т.д. ЗМІ писали про те, що в холі ТВі поклали 100 кв. м профнастилу, а не 1000 кв. м. Я власними очима бачив, як заносили купу цього матеріалу. Просто на ТВі припинили перестилати підлогу, й все. Профнастил клали за такою ціною, що явно його за такі гроші не купували. Маю такі підозри, що інвестори - Гусинський, Кагаловський ‑ просто не знали, що робиться за їхніми спинами. Бюджет же є на цілий рік. А керівництво, мабуть, подумало: «Хто знає, скільки проіснує канал: рік чи півроку. Криза ж. Треба зараз гроші по кишенях розпихати».

До речі, після того, як я пішов, на каналі взагалі помінялася купа людей. Кілька журналістів із новин просто видавили. Мені розповідали історії, коли новий ведучий «Знаку оклику» Артем Шевченко починав по-барськи себе вести: говорив, щоб йому принесли чашечку кави...

Артем Шевченко починав по-барськи себе вести: говорив, щоб йому принесли чашечку кави...

- Це він так журналістам казав?

- Людині, яка потім теж постраждала. Тих, хто не міг миритися з таким до себе ставленням, змусили піти. Згодом київська частина ТВі почала потихеньку нарощувати м'язи. І раптом, в один прекрасний момент, я зрозумів, що Євгеній Кисельов на каналі уже нічого не вирішує. Його команда в один момент непомітно для всіх раптом стала гостями з Москви, яким сказано: «Сидіть тут», і вони сидять.
 

І раптом, в один прекрасний момент, я зрозумів, що Євгеній Кисельов на каналі уже нічого не вирішує

- А хто ж там зараз керує?

- Команда Княжицького. Трухманов Олександр, якого «любить» увесь ТВі. Це такий дядько, який економить на всьому. Він ужимав-ужимав-ужимав, а потім почав мітлою мести. Люди пішли до москвичів, а ті кажуть: «А мы что-то и сами не понимаем».


- Важко повірити в те, що Кисельова тихенько зіпхнули.

- Я не знаю, чи його тихенько зіпхнули, чи він мав розмову з Гусинським. Але тут така штука: або цей канал хочуть продати вигідно під вибори, і Кисельова просто поставили до відома, що нема чого рипатися, або Микола Княжицький, який має достатньо цікавий досвід у царині керування каналами, знову став на свою колію і взявся за улюблену справу.

Тих, хто не міг миритися з таким до себе ставленням, змусили піти

- Як записали звільнення у твою трудову книжку?

- Моє звільнення з ТВі відбулося ще 15 грудня «за згодою сторін». Із СТБ мене звільнили «за прогул без поважних причин». Я так тішуся, що приводу шукали цілий місяць. Я приходив на роботу і казав: «Добрый день, Владимир Владимирович». А він скреготав зубами. (Сміється.) Я хотів взяти відпустку, купив квитки. Про те, що він не підписав мою заяву на відпустку, я дізнався чи не в аеропорту. Sorry, але я заслужив на відпочинок, рік відпрацював від дня влаштування. Виявляється, що «Аеросвіт» ‑ теж компанія Пінчука. Керівництво СТБ сказало дістати копії авіаційних квитків. Це нормально? Без санкцій, без прокурора. Юристи каналу показали мені ці квитки. До суду справа не дійшла, бо вони б не змогли доказати, звідки у них інформація про те, літав я кудись чи ні.

Я приходив на роботу і казав: «Добрый день, Владимир Владимирович»

 
- У Бородянського наразі образ добряка...

- Він добрий до того, хто йому лестить, і не любить тих, хто має свою точку зору. В українській журналістиці не можна далеко піднятися кар'єрними сходами, якщо не вмієш прогинатися. Все, як у шоу-бізнесі.

В принципі, я не тримаю зла ані на Княжицького, ані на Бородянського. І де в чому вважаю себе винним. Адже якщо я такий чесний і чемний, то треба було самому піти. Бо в результаті нікого ж не те що не оштрафували, навпаки ‑ для них з'явився ще один привід посміятися. Я просто був не готовий до війни, у яку вв'язався. І що маємо у результаті? Бородянський молодець. Він - тиран-тиранище, але дивіться, де СТБ! Я йому вклоняюся в коліна, тому що він виводить канал у трійку. Але працювати з ним я не можу. (Усміхається.)

 

- Ти казав, що відчуваєш провину. Що мається на увазі?

- Я махнув шашкою, вуха полетіли, а голови лишилися цілими. До того ж, у всіх лишився неприємний осад. У мене була інша мета. Я ж думав, що хоча б щось зміниться.

Я віруючий християнин і мав зробити не так: треба було з любов'ю до ближнього десь простити, десь замовчати, десь прийти до Княжицького і сказати: «Микола Леонідович, це неправильно». Він би мене послав, а я б пішов у Податкову і написав, що хлопці працюють як СПД. Але це означало, що півканалу звільнили б. Тому я так не зробив. Треба було вибрати іншу тактику.

Треба було вибрати іншу тактику

Це зараз я можу про це думати, а тоді просто взяв і зробив. Цього ніхто не розуміє. Мої друзі кажуть: «Та що це за піонерство, що це ти на собі сорочку рвеш? Ти що, маленький? Хіба не знаєш, що таке завжди було і буде?». Звісно, було і буде. Але я так не можу. Мене аж давить. Тому я знаю, якщо я піду на наступну роботу, і там буде щось подібне - все закінчиться таким самим чином, як на ТВі. Як ми можемо займатися журналістикою, казати - он там державні розкрадання, а там корупція, якщо в себе під боком таке твориться, а ти мовчиш? Один подібний випадок був у мого брата - Олексія Кутєпова, який працює на ICTV у програмі «Факти тижня». Він робив сюжет про зовнішнє тестування і розкрив дуже чітку схему «вступу» до Інституту журналістики. Що йому сказали його редактори: «Перестань! Яке ти маєш право?». Сюжет так і не вийшов в ефір. Тому що Різун зателефонував Соколовій і попросив не ставити розслідування у випуск новин. Журналіст зробив розслідування. В першу чергу, інститут саме цього його навчив. Робота є робота. Це не ті псевдожурналістські розслідування, які зараз показують на телебаченні.

Це не ті псевдожурналістські розслідування, які зараз показують на телебаченні

Що я маю на увазі під псевдорозслідуваннями. На СТБ є програма «Правила життя». У них тема, наприклад, мобільні телефони. Журналісти перерили весь Інтернет, все, що знайшли про мобільні телефони, те розказали. Це не журналістське розслідування. Або ж, треба показати, що тема така гостра, що знімальній групі б'ють камери. Ти говориш оператору, щоб він не вимикав камеру, і лізеш до людини. Діалог приблизно такий:

- Скажіть, будь ласка...

- Виключи камеру!

- Знімай, Толя, знімай!

Потім у сюжеті виходить: «На журналістську групу напали...» Ця фікція робиться для рейтингів. Це смішно. Наразі всюди інфотейнмент, а не справжня інформація. Але дуже скоро глядачеві це набридне.

Ще мене пригнічує те, що топ-менеджери і програмні редактори взялися за мавпування. Наприклад, піддивилися, що в інших країнах почали давати більше позитиву. Все, на всіх каналах в Україні з'являється щось типу «добрих новин». Наше телебачення, як велика примара. Власники українських каналів не зацікавлені в тому, щоб донести глядачеві реальну правду, вони не зацікавлені в тому, щоб допомогти людям або викоренити в країні, наприклад, безробіття чи корупцію. Власники каналів кидають глядачам шматок м'яса: «Їжте люди! Нате вам видовища, а щодо хліба - ви якось там із державою самі розбирайтесь». Я дивлюся, що з такими дядьками каші не звариш. Вони ж боягузи. Подивись, як вони бояться запустити якийсь новий формат. У мене є знайомий, який із командою однодумців презентував класний проект керівництву одного з каналів. Їм відповіли: «Проект хороший, але подібного ще ніде не було. Тому це ризиковано. Раптом не будуть дивитися». Проходить півроку, і подібне шоу стартує в Росії. І наші купують у росіян цей формат за 200 000 доларів. На фіга?! Ви могли платити 1000 баксів у місяць, наприклад, Петру, і він робив би цю програму й вам ноги цілував. Я таких рішень не розумію. Так, вони відповідають за фінансовий бік справи. Але не треба забувати й про інше: скільки запущено проектів, які гарно пройшли в Росії, у Штатах, але в нас не окупилися. Причина проста - різний менталітет.

Наше телебачення, як велика примара

Люди несуть концепції. Можна зробити реаліті-шоу, як влаштовуватися на роботу. Завжди є якась жирна вакансія. Взяти хоча б «водій в посольство». Беремо героя і вчимо його в крутій автошколі. Цей проект майже самоокупний, тому що під цю тему можна знайти купу спонсорів. Глядачі би вчилися, запам'ятовували практичні поради. Але, знову ж таки, що скажуть на телеканалі: «Це дорого». Що мене найбільше дістає - те, як керівники каналів хочуть за п'ять копійок цукерку на три гривні. Кажуть: «Зніміть нам такеееее!!! Отаке!» Кажу, тоді дайте нам дві камери, а не одну. Відповідають: «Ні, беріть одну, правда, в неї касета западає і мікрофон не під'єднується. Знімали раніше, то викрутитеся й зараз». Економлять на людях, на якості. Їхнє завдання - найменше витратити на людей, решту залишити для своєї кишені. Це спільна риса всього українського телебачення.

Зараз серед більшості каналів мені найбільше імпонує СТБ. Я би повернувся туди, коли там буде інший топ-менеджер.

 
- Думаєш, на СТБ можлива зміна топ-менеджера?

- Звісно! Життя ж міняється, невідомо, що раніше закінчиться: Кутєпов чи Бородянський. (Сміється.)
 

- Ти зараз живеш на зарплатню дружини?

- Поки що ми живемо на її зарплату (усміхається) і на заощадження, які залишилися з великої московської зарплати на ТВі.
 

- На ТВі платять у доларах чи гривнях?

- У гривнях. Але там зарплати десь у півтора-два рази вищі, ніж на інших каналах. Я не тринькав гроші направо і наліво, не звикав до гарного життя, а заощаджував. Я переживав, коли пішов із ТВі, дружина переживала. Пізніше я сказав ій: «Я буду приносити тобі ось таку мінімальну зарплату в місяць. Як ти думаєш, нашу сім'ю це задовольнить?». Вона сказала, що так. Я відповів: «Не дивуйся, якщо я влаштуюся на роботу, яка до журналістики не матиме жодного стосунку. Наприклад, якимось столяром абощо». Батьки мої, наприклад, не знають про другий скандал. Після звільнення ще місяць не казав, що я не працюю, щоб вони не переживали.

 
- Чим думаєш займатися?

- Я зараз займаюся музикою. Наш гурт «Вперше чую» записує альбом під назвою «СкаСка». Це ж ті самі старі пісні, але записані на класній студії. Вадик, наш менеджер, повставляв усякі фішки ‑ і пісні зазвучали по-іншому. Слухаєш, і наче не ми співаємо. Я думаю, що наша музика комерційно успішна. Але через те вона й успішна, що ми не ставимо за мету її напарить.

Вважаю, що колишніх журналістів не буває. Я планую поновлювати свій блог. Його читає близько тисячі людей. У наш час є технічні можливості зняти матеріал на мобільний телефон і відразу опублікувати його в Інтернеті. Я буду займатися соціальною журналістикою, допомагати людям у конкретних ситуаціях. У мене залишилися зв'язки в багатьох ЗМІ. Я ж людина, не відірвана від реальності. Так, потрібна зарплата. Або ж я виб'ю якийсь грант і буду працювати сам на себе, або ж приєднаюся до друзів із «Диваки продакшн». Це Вагапов, Галя Химич та інші. Вони роблять кілька проектів. Поки що я зосереджений на музиці. Абсолютно радий і щасливий. Більше часу приділяю дружині, тому що раніше був постійно у відрядженнях.

Я абсолютно радий і щасливий

 
- Тобі важлива твоя репутація?

- Я ніколи не замислювався над тим, як будувати свою репутацію. Якби я подумав із точки зору раціональності, то, може, і не робив би тих вчинків на СТБ чи на ТВі. Можливо, з точки зору сучасної людини, це смішно. Виглядає як тимуровство чи піонерство. Типу Павлик Морозов - пішов заклав батька. (Сміється.) Воно так виглядає, але нічого з цим не подієш.

Я трохи сумую за телебаченням, тому певно зайду туди, але через інші двері - на партнерських умовах. Просто запропоную продукт, який канал у мене купить або не купить. Вирішив, що я буду робити свою улюблену справу і отримувати за це гроші.

Вирішив, що я буду робити свою улюблену справу і отримувати за це гроші

Богдан закінчив розмову з загадковим виглядом. І на прощання сказав, що у нього є один шикарний план, але про нього ще зарано говорити ЗМІ.

Щасти тобі, Богдане.

Світлана Лихограй для "Дусі"

Фото - Андрія Скакодуба