Розинская пишет книги и спасает людей от бедности
У каждого журналиста, и у меня в том числе, есть свои любимцы, писать о которых одно удовольствие. Вот Наташа Розинская тоже из таких людей. Видишь ее, и сразу настроение поднимается, хочется радоваться жизни и даже напевать под нос любимые песенки. Мало того что красавица, так еще и активистка, Розинская недавно подарила парламентской библиотеке 100 своих книг и даже выступила с речью на конференции.
Розита в сопровождении пиар-менеджера готовится посетить Храм Слова
Верный PR-спутник Натальи - Алексей Прищепа...
...в стильных кедах...
...был галантен, как обычно
Проснувшись в 7 утра, злая и заспанная, в сопровождении Муси, я тоже пошла в библиотеку. Чтоб услышать прекрасную речь Розинской, я битый час сидела с людьми преклонного возраста и вникала в актуальные проблемы библиотечного дела. А потом Наташа произнесла речь и объяснила всем цель своего прихода:
«Сьогодні, на жаль, такий час, коли я щодня бачу людей, у яких не вистачає коштів на марку, щоб відправити листа в мою програму і розповісти про свою проблему. Тому я дуже пишаюсь і передаю 100 екземплярів книг, які я писала сама. Знаєте, я розкажу вам все з погляду журналіста. Мені Бог подарував таке щастя побувати на Кубі, я написала книгу «Куба Forever» українською мовою. Мені вдалося відвідати В''єтнам, я написала книгу «В Сайгоне дождь» російською мовою. Для того, щоб ті люди, які не можуть дозволити собі купити книгу, бо вони зараз дорогі, не мають змоги мандрувати закордон, прийшли в бібліотеку і з радістю прочитали мою книгу та дізнались про інші країни».
Розинская: "...я щодня бачу людей, у яких не вистачає коштів на марку..."
Вот глупая я! Никогда в голову не приходило, что людям, у которых нет денег на почтовую марку, можно помочь, написав книгу об отпуске на Кубе или в Сайгоне:
«На обкладинці книги «В Сайгоне дождь» в''єтнамська дівчина. Хоча насправді це українська дівчинка. Ми просто зробили їй темнішу шкіру, темніше волосся, а розріз очей у неї такий, що можна подумати, що то в''єтнамська дівчинка. Цим я хотіла підкреслити, що діти у всіх країнах світу однакові».
Конечно, одинаковые. Нынче вообще не отличишь мальчика из Украины от девочки из Камбоджи. Интересно, почему Розинская, побывав в Сайгоне, не сфотографировала там девочку на обложку своей книги?! Уверена, там колоритных персонажей немало. Кстати, Наташа пишет еще одну книгу с шикарнейшим названием «В объятиях Ганга, или глаз неизбежного», которая порадует нас уже летом:
«Я отримала підтримку одного дуже великого видавництва, яке зацікавилось цілою серією моїх книг».
Спустя час-другой потрясающих выступлений, диаграмм и статистик о библиотеках Украины, мне удалось выманить Наташу на пару минут в коридор и пообщаться с ней на интересующие меня темы. А именно о Первом национальном, перемены, новое руководство и успехи самой Розинской, которая поведала такое:
«У нас на каналі є шість об''єднань, зміни поки що відбулись у музичному. В нашому об''єднанні громадсько-політичних програм поки змін немає. Я покладаю надію на нове керівництво, бо я знаю, що таке школа «Інтера». Я пройшла серйозну закалку, коли працювала кореспондентом на «Інтері». І якщо так буде на нашому каналі, то я думаю, що це позитивно».
На вопрос о том, боится ли Наташа, что ее проект могут закрыть, наша героиня ответила:
«Можна боятись чи не боятись, коли ти дивишся фільм жахів. А коли ти серйозний журналіст, у тебе є багато відзнак, у тому числі і міжнародних нагород, ти впевнений у своїх силах. У мене дві вищі освіти, одинадцять років стаж на телебаченні, у мене 300 випусків соціальних проектів, я можу вести дискусію з 50 людьми одночасно. Я чітко впевнена у своїх силах, якщо будуть зміни у проекті - це чудово. Я хочу цих змін. Тому боятися нема чого».
Еще оказалось, что обладающая всевозможными талантами Розинская очень даже тепло относится к новому руководству Первого национального:
«Помірковані нормальні люди прийшли і очолили наш канал. Які розуміють, що журналіст не повинен відповідати за політичну ситуацію у країні. Соціальний журналіст має просто займатися своєю роботою... Я бачила роботу Бенкендорфа. Думаю, якщо він щось придумає, то це буде бомба».
О личной жизни Розинская говорить отказалась. То ли устала после долгих тирад о книгах, то ли рассказать нечего. Безусловно, я наслышана об ее бурном романе с неким бароном или майором, но когда состоится свадьба - неизвестно. А жаль, встретила ж я Розинскую на Wedding deluxe show в «Перемьер Палас». Думала, она себе платье выбирает и к свадьбе, наконец, готовится. Грустно отведя взгляд, на вопрос: «Ты все еще невеста?», Наташа ответила: «Це зі сфери духовного життя, це дуже тонко».
Эх, Наташенька, это не из сферы духовной жизни, это вполне реально. Просто, может, ты еще не встретила своего принца на белом коне?! А книги замечательные, честно. Особенно задумка с вьетнамской девочкой. Успехов тебе!
Цем. Дуся
Фото Павла Старостенко
