Фоззі (ТНМК): «Я починав працювати в журналістиці, паралельно торгуючи на базарі»
Я зловила Фоззі перед презентацією нової книжки оповідань. «Невже він і книжки пише?!» - здивуєтеся ви. Так, пише. А ще, як виявилося, Олександр Сидоренко-Фоззі ‑ наш із вами колега. Причому займатися журналістикою почав ледь не раніше ніж музикою.
Тож я вирішила дізнатися, навіщо Фоззі пише книжки, над чим нині працює, що думає про сучасне телебачення, і чим його програма «Третій тайм» має відрізнятися від усієї іншої футбольної журналістики.
- Фоззі - ведучий футбольної програми. Як це сталося?
- Спочатку це був кастинг на українську версію «ПрожекторПерісХілтон». Але, очевидно, я не дуже добре жартував. Уже потім мені зателефонували з ICTV і запропонували: «Ти казав, що футболом цікавишся. Давай спробуємо тебе в футболі». І одразу взяли як ведучого.
- Мені відомо, що було ледь не сім дублів запису пілоту програми. Чому так багато?
- Я теж здивувався. Зазвичай буває два-три дублі, а це тривало близько півроку. Вони шукали якийсь формат, схожий на Бі-бі-сі. Мені завжди хотілося, щоб у нас був формат італійських шоу, де якась красива силіконова баба розповідає про футбол і орієнтується в ньому. Там іще 40 красивих чоловіків і 50 бабищ, і вони сміються та обговорюють, був пенальті чи ні. Але не все зразу. Італійський формат поки що в нас не катить. Тому «Третій тайм» виглядає як спроба зробити такий локальний футбольний «ПрожекторПерісХілтон», тим більше, що він виходить одразу після цієї програми.
"Мені завжди хотілося, щоб ... якась красива силіконова баба розповідала про футбол"
- Чим відрізняється цей проект від інших?
- Ми хотіли спробувати називати речі своїми іменами. Бо ті спортивні ЗМІ, які існують, це не засоби масової інформації, а «засоби поширення масової інформації» ‑ тої, яка влаштовує тих, хто платить гроші. Я особисто дивлюся «Футбольний уік-енд», мені цікаво. (До речі, ми пісню писали для цієї програми. Майже пишаюся тим, що я вигадав фразу «Я чекаю на уік-енд» і саму мелодію). Але в нас усе політизовано, на жаль, в тому числі й футбол. Одні спортивні ЗМІ працюють, щоб пояснити, що Ахметов - гарний, а Суркіс - поганий, інші ЗМІ розповідають усе навпаки. Ми ж хотіли зробити програму, де речі будуть названі своїми іменами, незалежно від політики.
"В нас усе політизовано, навіть футбол"
- Якими вийшли перші програми?
- Дуже не вистачає різних моментів, відео. Коли говориш про футбол, треба перш за все показувати. Мені поки що не подобається: хочеться, щоби було більше всього. Та й рейтинги ‑ не сказати щоб дуже високі.
- Але ж далі знімати будете?
- Передача орієнтована на чемпіонат світу. Під час чемпіонату вона має виходити ледь не кожен день. Ми хочемо бути незалежними, на відміну від багатьох інших. Схема така: один інсайдер, який зливає інфу, одна людина, яка грає на полі, і я - додік із трибуни.
"Я додік з трибуни"
- Ти людина, яка бачить процес телебачення зсередини. Що найбільше в цьому процесі не подобається?
- Я не тільки ведучий, я ще й за освітою журналіст-телевізійник. Закінчив «Журналістику» в Університеті лінгвістики і права (Зараз - Київський міжнародний університет. - "Дуся".).
- Чому саме там?
- В Шевченка мене не взяли. Ми тоді разом із Пелихом ішли вступати. У нього взяли документи, а в мене - ні. Щось їм не сподобалося в довідці з військкомату. Це був останній день подачі документів, то я не встиг.
Що ж до того, що не подобається... Все йде російським шляхом. Нічого свого немає. Відбувається суцільна гламурна дебілізація глядача. Глядачу це подобається. До речі, новий альбом ТНМК буде «антимедійним». Ми собі там дозволяємо досить жорсткі речі. Хочемо пояснити, що телебачення робить те, що робить, але це все не є чимось добрим. Телебачення знаходиться на темному боці сили. В новому альбомі в одній із пісень ми вигадали телерадіокомпанію «Смокче-FM, смокче-TV». В якості ведучих цієї компанії навіть записалися Горбунов і Сніжана Єгорова.
"Телебачення знаходиться на темному боці сили"
- Ти писав, що за останні місяці брав участь у кастингах на різні проекти на каналах. Що це були за програми?
- Були різні напрямки: і футбольний, і дитячий, і туристичний, і розважальний, і шоу з призами. Але щось мені не вдавалося. Чогось не вмію. На одному з кастингів курйоз вийшов. Приходжу на канал, а мені один із операторів каже: «Слухай, тебе завтра кастингують, але завтра також будуть пробувати Віталія Козловського». Я зрозумів, що їм точно не я потрібен, і Козловський переможе. Адже їм треба якийсь гламурний напрямок, а це точно не до мене.
- А взагалі, навіщо ти шукаєш роботу на телебаченні? Не вистачає коштів?
- Це звичка така. Ще коли ми з Фаготом у Харкові познайомилися, працювали тоді стажерами в казино. І в нас був керівник Сан Санич Гора - «яркий» такий мужик. Він це називав так: «Привык хавать с семи тарелок». Оця звичка є в мене. Музика музикою, але завжди займаюся чимось іще. Якби я не грав у комп''ютерні ігри, то десь іще би працював.
- Наскільки ти залежиш від комп''ютера?
- Це наркотик. Спиняюся на світлофорі - одразу заходжу в інтернет і читаю, наприклад, «Обком», якісь політичні новини. За деякими сайтами слідкую взагалі щодесять хвилин. Читаю «Українську правду», «Кореспондент», «Обком», «Дзеркало тижня». Ще читаю про спорт і комп''ютерні ігри.
- А соціальні мережі?
- Не дуже розумію деякі з них. Наприклад, що стосується «Твіттера». А от «Живий журнал» мені сподобався - регулярно його веду. Це розвиває внутрішню дисципліну і допомагає постійно вправлятися у писанні текстів. У мене одного разу були страшні проблеми зі стилем. Я три роки працював у тижневику «Теленеделя». Писав гороскопи, був редактором шпальт «Неведомое», «Спорт», «Музыка». Взагалі, я завжди і прес-релізи для гурту переписую після прес-аташе, і інші всякі тексти роблю. А після трьох років праці у виданні «Теленеделя» спробував щось написати, і все якесь жлобське виходить. Довго довелося від того відвикати.
"Спиняюся на світлофорі - одразу заходжу в інтернет і читаю «Українську правду», «Кореспондент», «Обком»"
- У яких медіа ти ще працював?
- Ще в дитинстві писав якісь статті до харківських газет, паралельно торгуючи на базарі. Потім була Харківська телекомпанія "Приват-ТВ", яка робила програми для УТ-3, УТ-2, для «Інтера». Була ще програма «Реп-обойма» з 94-го по 96-й роки. Це була перша в СНД телевізійна програма про хіп-хоп. Потім була «Теленеделя», потім на Новому каналі в «Підйомі» працював десь три роки. Долучився до програми «Галопом по Європах». Зараз ‑ на ICTV.
- Який би проект ти хотів бачити на українському телебаченні?
- Це мала би бути телепрограма на каналі «Інтер» під прихованим девізом «Українізація України», де б дітям і молоді розповідали про справжню історію, про Росію і Сталіна, про те, чому Україна має бути незалежною. Але ведучий має бути обов''язково з московським акцентом, щоб глядачі думали, що це модно, і вірили усьому.
"Ідеальний телепроект - програма на "Інтері" з прихованою українізацією України"
- У своєму блозі ти згадуєш про ідею озвучувати футбольні матчі без цензури в інтернеті, щоб глядач міг дивитися матч і слухати такий коментар. Не думав реалізувати цю ідею?
- Ідея цікава, але я особисто навряд чи хотів би її робити. Але є сила, на яку варто завжди розраховувати. Це студентство, яке здатне робити цікаві речі на ентузіазмі. От уже давно хочу в «Фокус» статтю написати про те, що нам потрібна хороша українська озвучка якісних серіалів. На державному чи комерційному рівні це зробити складно і дуже дорого. А так, на аматорському рівні - одна людина, один комп''ютер, один мікрофон, - можна робити цікаві речі. Головне, щоби знайшлася талановита людина, яка це зробить.
- Часто тебе запрошують на телешоу?
- У нас цим більше Фагот займається. Він може співати з різними популярними зірками, власне, він консерваторію закінчив. Якщо ж я заспіваю, то... краще не треба. Або, наприклад, хотіли мене запросити на «Танці з зірками», я питаю: «Нащо то вам? У мене грація бойового носорога. Нащо картинку псувати?..» Мені краще у футбол пограти. Я капітан збірної українських музикантів. Граю на позиції нападника.
- Захоплення футболом - це ще з Харкова? Грав у дворі?
- Не лише у дворі. Колись навіть був у складі команди-чемпіона області, але все одно в основному сидів на заміні.
- Що можеш розказати про Харків свого дитинства?
- Я про нього намагаюся розповісти у свої книжці. Передати ту атмосферу, ту мову, описати тих персонажів і ті часи. Це дуже цікавий проміжок часу, коли влади фактично не було. Одна система навернулася, а інша ще не встигла збудуватися. Це схоже на американський вестерн, де в якомусь місті, доки не збудували залізну дорогу, влади майже не було.
- Щодо книжки. Чи думав ти стати професійним письменником? Уже цілих дві книги видав.
- Ні, не хотів би цього. Хотів би залишатися музикантом, який робить іще щось паралельно.
- Музичний графік дозволяє писати книжки?
- Книжки писалися виключно на гастролях. Дома мені нецікаво писати - я краще на комп''ютері пограю. А музична діяльність не припиняється. От зараз пишу третій сольний альбом, куди входять пісні, що не підходять для ТНМК.
- Якби ти на місці читача зайшов до книгарні, чи купив би свою книгу, якби не знав, що то ти написав?
- Ні, не купив би ніколи. Правильно пишуть, що треба виписатися, перш ніж видавати книгу. Але мені запропонували видати - що ж я, відмовлятися буду? Я написав книгу і спочатку думав її просто викласти в інтернеті. А потім мені скинули електронні адреси видавництв, і я вирішив розіслати. Одне з видавництв відповіло - ось так і вийшла книжка. Для мене це такий приємний прикол.
- Поставлю глобальне питання: чи бачиш ти своє життя через 10, 20 років? Чим би ти хотів займатися?
- Я хотів би займатися тим, чим займаюся - грати у футбол, співати пісні. А які там у вищих сил плани щодо мене, не знаю. Взагалі, далі, ніж на рік, не планую нічого. Нам завжди дорікали, мовляв, що ви у 30 років будете отак стрибати, у 35 років - ці пісні співати? І що? Час пройшов - ми стрибаємо і співаємо. Поки воно йде, нехай іде. Це британські музиканти можуть дозволити собі припинити: заробити на наркотики і кинути музику. А в нас наркотики дорогі - я чув, я питав - мені розповідали. Так що ще є над чим працювати.
- Як ставишся до наркотиків?
- Наркотик - інтернет, наркотик - алкоголь, цигарки. А наркотичні наркотики мені не дуже зрозумілі. Звичайно, план курив у дитинстві. От зараз знімалися з Фаготом у рекламі в Амстердамі - була можливість що завгодно купити. Але, як каже один мій товариш: «Якщо цей ваш кокаїн справді такий кайфовий, то я слабка людина, і мені краще того не пробувати».
«Якщо цей ваш кокаїн справді такий кайфовий, то я слабка людина, і мені краще того не пробувати»
- Що ти зараз читаєш? Що слухаєш?
- Слухаю саундтрек до фільму «Залягти на дно в Брюгге», дуже мене заспокоює. Торі Емос, Джонні Кеша слухаю. Читаю про культуру англійських футбольних хуліганів.
- А з українського?
- Жадана читаю. Я би взагалі замість пам''ятника Леніну поставив би пам''ятник Жадану. До речі, він теж записався в нашому новому альбомі.
"Я б замість Леніна поставив пам''ятника Жаданові"
- Розкажи про своє легендарне захоплення шапками.
- Ну, кожного разу, коли концерт іде, я кидаю шапку - тому вони постійно нові. Може, зараз десь 50 є таких, що подаровані, а саме концертних залишилося штук 15. Найперша концертна шапка лежить, я її нікуди не беру. Друга - та, в якій я в кліпі «Восени» знімався. Зараз дивлюся кліп і думаю, яка гарна шапка, як я міг її провтикати! А провтикав у Будапешті на Зіґеті.
- А оця, в якій ти сьогодні прийшов?
- Це «Вінтерспорт». Це була мрія кожного харківського пацанчика ‑ мати «Вінтерспорт». Ще до набору входили туфлі «Саламандра», бежеві на пряжці, спортивний костюм «Адідас» і куртка «Ройс». Справжні «Вінтерспорт» були дорогі, їх ще збивали з людей постійно. Я розумів, що якщо вони десь і є, то в Харкові. І просив свого брата, який там живе, щоб він мені знайшов цю шапку. П''ять років я чекав на цього «пєтушка», а коли отримав нарешті, то сказав, що ще не знаю, про що буде наступна моя книжка, але називатися вона буде Wintersport, а на обкладинці буде саме ця шапка.
Так і сталося. І оскільки презентація цієї шапки... даруйте, книжки мала от-от розпочатися, розмову ми завершили. Фоззі підписав мені книжку, і я поїхала додому, щоб якнайшвидше прочитати її.
Читайте Wintersport! Дивіться «Третій тайм»!
З любов''ю, ваша Дуся
Фото Павла Старостенка
