Оля Фреймут: «Савік Шустер нагадує мені Педана в старості»

Муся, прочитавши інтерв''ю з Притулою, цілий місяць благала мене влаштувати ще одне, цього разу з єдиною дівчиною «Підйому» ‑ Олею Фреймут. Аби заспокоїти любу родичку, я вирушила на каву з Олею. Не буду приховувати, мені й самій було цікаво, чи справді Оля така чарівна і дотепна, якою виглядає у кадрі. Важко вашій Дусі, яка завжди критично і прискіпливо ставиться до всього, що стосується медіа, писати ці слова, але... Так, від спілкування з Олею у мене залишилися лише позитивні враження. Усе до найменших дрібниць переповідаю вам.

 Оля замовила капучіно і уважно слухала мої запитання

-          Ти навчалася на журналіста у Львівському університеті, а потім продовжила освіту у Лондоні... Чому саме Лондон?

-          На третьому курсі Львівського національного університету була мода виїжджати у літні табори або на навчання на семестр. Мої однокурсниці поїхали, тож я вирішила взяти з них приклад. Мені пощастило, відкрили британську візу, я поїхала туди на місяць або на два. Так сталось, що я там залишилася. Працювала офіціанткою, фрілансером в українській службі Бі-бі-сі і паралельно вчилась. Потім у мене з''явився бойфренд, із яким ми збирались одружитись, у нас були дуже серйозні стосунки. І він допоміг здійснити мою заповітну мрію вступити в Лондонський університет. Я мала пройти іспит з англійської мови, який склала успішно. А другий - це співбесіда. Прийшла до декана ‑ це була жінка. Я думала, що ми будемо говорити на різноманітні теми, стануть перевіряти мою багатогранність. А вона запитала, якого кольору небо. Я сказала: blue. А blue у перекладі з англійського - це і сумне, і блакитне. Їй сподобалась моя відповідь, так я і почала вчитись у Лондоні. Найяскравіше враження - це університет, бо у Львові нам більше робили акцент на теорію, а в Лондоні ‑ на практику. В Лондоні це було щось ультранове і сучасне, викладали усього шість предметів. Середа була відведена практичній журналістиці: ми виходили в ефір справжнього радіо. Я готувала інформацію для випуску, і мені доводилось спілкуватись із цікавими людьми, брати у них інтерв''ю. Таким чином я познайомилась із журналістами, з якими підтримую дружбу і зараз, спортсменами, с Джеймі Олівером, відомим кухарем, з яким я потім працювала.

-          А де ти працювала із Джеймі Олівером?

-          Я брала у нього інтерв''ю, а мені кажуть: «У нас Christmas». Не хочете попрацювати?! Я погодилась, тому що це ресторан, до якого, аби потрапити, потрібно записуватись за три місяці. І саме там я побачила Дженіфер Еністон, Бреда Піта. А жила я у сусідньому будинку, в заможному районі Лондона. Працювала в ресторані для свого досвіду. У ресторан вони не брали офіціантів-фахівців, а людей шоу-бізнеса, майбутніх акторів, співаків, журналістів. Тоді у мене з''явилося багато відомих друзів. У мене є і друг японець-ювелір, і музикант із Австралії. Тобто це був дуже яскравий досвід.

 «В Україні я можу стати тим, ким хочу»

-          Чому ти повернулась в Україну? Була можливість залишитись у Лондоні?

-          Була можливість там залишитись. Але так сталось, що у якийсь момент стосунки з моїм нареченим трохи ускладнились, ми вирішили взяти тайм-аут. Я повернулась до України. До того ж з''явилась чудова нагода попрацювати на 5 каналі, тоді дуже модному, у рамках Помаранчевої революції. Мене познайомили з Данилом Яневським і люб''язно прийняли в колектив. Там я познайомилась із Сашею, моїм чоловіком. Вирішила, що до Лондона не повернусь. Я розуміла, що, як би все не було красиво в Англії, там я завжди буду на другорядних ролях, а в Україні я можу стати тим, ким хочу. Можу стати хорошим журналістом, телеведучою.

 "Моє обличчя виявилось комерційним, таким, що викликає у інших довіру"

-          Ти знімалась у рекламі...

-          Я знімалася для України і закордону. Найяскравішими були дві серії для МТС. Пам''ятаєте дівчат у червоному? Також знімалась у рекламі для Ощадбанку Росії. «Агромат», L''Oreal - проекти, які робились не виключно для нашої країни, а й для інших. Навіть горілка «Прайм» свого часу була. Але я попросила, щоб у рекламі залишатись непізнаваною, у розмитому вигляді, лише силует видно було. Це все сталося після народження моєї донечки Злати. Моє обличчя виявилось комерційним, таким, що викликає у інших довіру.

-           Як ти потрапила у «шалену» команду «Підйому»?

-           До цього я працювала в «Сніданку» на «1+1», вела модну рубрику. Але поширились чутки, що програму будуть закривати, тож я почала шукати собі нову роботу. Людмила Подлевська (журналіст 1+1 - «Дуся».) сказала мені, що проходить кастинг на Новому каналі. Вона переговорила з продюсерами проекту і вмовила їх прослухати мене після кастингу, який на той час уже закінчився. От дарма кажуть, що жінки заздрісні, то неправда. Я прийшла, спочатку не зрозуміла, у чому прикол, бо не давали ніяких текстів, у «Підйомі» сподівались на повну імпровізацію. Я зайшла і зрозуміла, що маю щось таке вичудити, щоб підкорити їх. І я заспівала! На кастингу був неймовірний потік людей, усі хотіли співпрацювати з Притулою і Педаном. Я знала, що мені треба щось говорити. Я вже тоді цікавилась модою, почала імпровізувати. Але Оксана Панасівська, повторно записуючи співбесіду зі мною, сказала: «Мені здається, ти трошки зухвала. Але можливо, ця зухвалість у компанії таких чоловіків, як Педан, Притула і Попенко, тобі знадобиться». Коли мені подзвонили і сказали, що хочуть знову бачити, то я дуже здивувалась. Адже я дізналась, що шоу матиме гумористичне забарвлення. А коли жінка жартує, то не дуже красиво, особливо коли навмисно. Поєднання цього формату шоу і мене самої було парадоксом. Спочатку у мене виникли певні проблеми, бо я хотіла вийти на один рівень із хлопцями ‑ так само жартувати. Але потім прийшло прозріння: між двома такими жартівниками, зірками великого масштабу, потрібен баланс.

 " Дарма кажуть, що жінки заздрісні, то неправда"

-          Тобі важко було пристосуватись до нового режиму? Можеш проспати?

-          Такого жодного разу не було. Навіть на вихідних я прокидаюсь рівно о п''ятій, так уже звикла до цього режиму. У Педана і Притули ‑ було. Вони могли спізнитись на п''ять хвилин. Але у нас програма як реаліті-шоу, тому таке можна. Три хвилини до ефіру, дзвоню Притулі, він каже: «Я сплю», я йому: «Вмикай воду в душі, щоб я чула». У мене синдром відмінниці з дитинства, я не можу проспати.

-          З ким ти більше товаришуєш, із Педаном чи Притулою?

-          Якщо чесно, то ближче мені по духу Педан. Він мені ніби родич, а Притула - велике захоплення. Двох шалено люблю. Більше часу проводжу з Педаном, бо він приділяє мені більше часу і уваги. У Притули імідж зайнятого такого. Але усе одно, кожного дня до обіду намагаємось десь побалакати, поснідати разом. Притула мені наче старший брат. Я часто думаю: «А що Притула про це скаже»?! Він дуже строгий, я навіть іноді боюсь його запитати про щось.

-          Коли і як ти почала цікавитись модою?

-          Можете мене привітати, я підписала договір із «Главредом». У мене буде своя колонка. Модою я почала захоплюватись у Лондоні. Коли ти живеш у справжньому місті, бачиш людей навколо, то просто не можеш лишатись осторонь. Мій бойфренд познайомив мене з власником «Харродса», пам''ятаєте, його син Доді аль Файєд розбився із принцесою Діаною, тож я стажувалась у його приватному піар-відділі. В рамки стажування входила співпраця з молодими дизайнерами, познайомившись із багатьма з них, зрозуміла, що це дуже цікаво. Я вважаю, що усі ми якось причетні до моди. Кожного ранку прокидаємось і думаємо, що вдягнути. Це комерційне захоплення. Впевнена, що моя старість не буде бідною, якщо я на цьому розуміюсь.

-          Ти ніколи не одягаєш одну й ту саму сукню в ефір двічі?

-          Ні, майже ніколи. Це своєрідна фішка «Підйому». Моя бабуся каже, що її сусідки не виходять із дому, поки не подивляться, у що я сьогодні вдягнена. Для когось подивитись, у що вдягнена Фреймут, стало своєрідною розвагою. Це як вітрина модних суконь. Це може стати комусь у пригоді. Вчора у Притули мало не стався серцевий напад. Бо він шукав свій одяг на вішалці, дивиться, а там сукенка висить, на ній цінник «29 800 гривень». Він такий: «Фреймут»!.. Це не моє плаття, але дешеве я не ношу. Якщо у тебе бізнес-зустріч, то треба зробити усе можливе, аби з''явитись на ній принцесою, бо іншого шансу можуть і не дати. Я вважаю, що одяг - це дуже важливо.

 "Дешеве я не ношу"

-          Що може змусити тебе піти з телебачення?

-          Якщо народяться трійнята. Хоча це може стати частиною шоу, виховуватиму їх у прямому ефірі (сміється). Хіба що, якщо мене звільнять. У нас ще не почався новий сезон, а вже паніка в редакції щодо того, як усе змінити, як зробити «Підйом» кращим, цікавішим. У новому сезоні глядачів чекає несподіванка - ми усі кардинально змінимось, у нас будуть зовсім нові образи. У нас з''являться нові захоплення, ми станемо дорослішими. Ми починаємо набридати один одному у тих амплуа, в яких зараз є, а хочемо дивувати. Змінимось глобально. Будемо більше подорожувати світом. Зробимо це ненав''язливо, аби донести глядачеві щось нове. Буде цікаво.

-          Твій чоловік працює на телебаченні. Ти так само. Хто виховує доньку?

-          Сім''я. Няньок ми пробували, але вони або косо дивляться на Злату, або Златі не подобаються, або суржиком розмовляють. Тому Златою займаються Сашина і моя родини. Багато сил вклала у виховання доньки моя мама. Зараз зі Златою моя бабця. Коли може сестра, то приїжджає допомогти. І більше тижня не витримує (сміється). А ще Злата ходить у садочок. Але у мене своєрідний спосіб виховання: дитина йде у садочок лише тоді, коли вона хоче. Вона дуже сильна особистість, не можу її примушувати, брати за коси і наказувати йти у садок. Це ж щось страшне.

-          Чим ти займаєшся у вільний час?

-          Я намагаюсь відвідувати не розважальні, а пізнавальні заходи. От нещодавно була на виставці у Чічкана. Зі Златою була на благодійному заході, де збирали гроші хворим дітям на лікування. Тобто я намагаюся поєднувати приємне з корисним. Або просто виїжджаємо зі Златою в улюблений ресторан за містом. Поки я відпочиваю під соснами, донька займається своїми справами: там і гончарі, й аніматори, й ляльковий театр. Бачимося з друзями. Шопінгом, як усі думають, не займаюсь (сміється).

 "Дитина йде у садочок лише тоді, коли вона хоче"

-          Яку музику ти любиш?

-          Я не меломанка. У музиці, напевно, дуже погано розбираюсь. Мені подобаються банальні речі, як от Джеймс Блант. Коли я брала у нього інтерв''ю, то відчувала, що переді мною легенда. Мені подобається музика «Океану Ельзи». Люблю Мадонну. Слухаю й те, що слухає Злата: Katty Parry, Kesha. Я не перебірлива. А з класики люблю Шуберта.

-          Ти часто читаєш? Яких авторів?

-          Зараз перечитую «Польові дослідження з українського сексу» Забужко. Вона нещодавно була у нас в гостях, то я зрозуміла, що коли читала її книгу вперше, була ще занадто юною. Коли перечитую, усвідомлюю інакше, це ж дорослий фемінізм. Здебільшого читаю щодня перед сном. Я так багато знаюся на кіно. Майже нічого з нових фільмів не бачила, але багато читаю. От ще мені страшенно подобається Марія Матіос.

-          Намагаюся читати англійською мовою. Вважаю, що авторів слід читати мовою оригіналу. Я розумію, що далеко від країни, яку дуже люблю, і для того, аби не втрачати мовних навичок, потрібно читати багато книжок англійською.

-          Чула, що тобі пропонують знятися в українському Playboy. Чому ти не погоджуєшся?

-          І в російському теж. Але я відмовилась. Якщо це буде Vogue, і жертва заради моди, тоді ‑ так. Але оголеною заради чоловічого глянцю - ні. Якщо це стане єдиною нагодою врятувати чиєсь життя, то я це зроблю, але лише заради грошей.

-          Я одразу відмовилась. Мені зателефонував редактор Maxim, запропонував таку фотосесію. А наступного дня зробили сюрприз на роботі від Playboy, прямо в ефірі зробили пропозицію знятись оголеною. Я подякувала, але відмовилась. Мені й хизуватись нема чим (сміється). Плануючи довготривалу кар''єру, не можна одразу показати світові всю себе, якщо хочеш, щоби потім тебе сприймали серйозно.

"У новому сезоні глядачів чекає несподіванка - ми усі кардинально змінимось, у нас будуть зовсім нові образи"

-          Хто тобі імпонує з медійних персон в Україні?

-          Даша Шаповалова подобається дуже. Спочатку я до неї просто придивлялась, але останнім часом ми чудово товаришуємо. Мода потребує великого бюджету, усі подорожі світом. Потрібно вкладати багато грошей у таку програму. Мені дуже хочеться, аби передача Даші виходила на більш рейтингових каналах, щоб люди її побачили. Катя Осадча веде цікаву передачу, задаючи такі питання, часто ризикує життям (усміхається). Мені страшенно імпонує Савік Шустер. Він говорить мало, повільно, але кожне його речення має певне забарвлення. До того ж він мені нагадує Педана в старості. Ми з Савіком вели відбір «Євробачення», тоді й зрозуміла, що чекає на Педана в старості. Мені подобається Роман Скрипін, Артем Шевченко. Здається, що Артем поклав би життя за роботу. Жан Новосельцев - мій близький друг, журналіст, рівних якому немає. Маша Єфросиніна у розважальному жанрі просто супер. З новинарів Алла Мазур подобається дуже.

-          Як ти ставишся до політики? До чинної влади?

-          Вважаю, що ця забобонність - це дурість. Усі наче показились. От коли була Помаранчева революція, я дуже пильно приглядалась до тієї влади. Нічого поганого про них сказати не можу, проте мені не подобається масовість. Коли люди йдуть натовпом, то втрачається уся індивідуальність. Так само тепер люди масово прискіпуються до Януковича. Ну так, не дуже щастить йому, але це все надумано. Потрібно мати свою власну думку. Президенту важко, бо він не такий красномовний, як попередній, але він господар своєї країни. Впевненість - це добре. Взагалі я аполітична. Вже втомилася слідкувати за зміною міністрів. Скучаю тільки за Іваном Вакарчуком. Мені імпонувала його політика щодо української мови. Зараз відчувається легка зневага до української, це мене засмучує. Мені прикро, що скоро живих класиків заберуть із навчальної програми, Ліну Костенко зневажать. Я не розумію, як можна переписувати історію і шукати у ній якийсь новий сенс.

-          Які речі завжди є у твоїй сумочці?

-          Зі мною завжди є крем для рук, гаманець, телефон, карточки знижок. У мене в сумці такий собі мінімалізм. Свяченої води і амулетів не ношу (сміється). Землі з Батьківщини так само не взяла сьогодні.

"Зі мною завжди є крем для рук, гаманець, телефон, карточки знижок"

-          Ти готуєш удома? Часто?

-          Я за те, аби моя донечка вживала лише здорову їжу, тому я готую вдома. Раз на місяць ми таки ходимо у фастфуди, бо там дають іграшки. А в садочку усі хизуються, у кого краща колекція. Я дуже люблю готувати фреші, салати, супи. Зараз випікаю багато печива, у ньому з''явились різні ягідки смачні. Я дозволяю донечці допомагати мені, бо вона справляється з ножем краще за мене. Так тонесенько ріже олів''є!

 "Я дозволяю донечці допомагати мені, бо вона справляється з ножем краще за мене"

-          Користуєшся соціальними мережами?

-          Я є у FaceBook і на Twitter. Раз на два тижні можу зайти і написати, якщо щось мене сильно й емоційно вразило. Мені імпонує Twitter, бо там мало символів, не потрібно багато й довго писати. Я ніколи не викладаю фотографій, бо це дуже кропітка й довга праця.

-          Що тебе дратує?

-          Я дуже не люблю бруд. Постійно прибираю. Коли до мене приїжджає брат, я йду додому і весь час думаю, що мене дратує. А виявляється, я боюсь побачити вдома речі не на своїх місцях.

-          Мене дратують скупі чоловіки. Коли ти кудись ідеш, а він так себе поводить, наче мій обов''язок платити. Або виходить із таксі, аби я платила. Не люблю відпочинок на сонці, бо у мене починається алергія, маю дуже чутливу шкіру.

-          Тобто, плануючи відпочинок, ти обираєш активну подорож Європою, а не пляж у Туреччині?

-          Я не люблю пляж, мені там нудно і душно. І all inclusive не приваблює, бо почну багато їсти і погладшаю. Люблю подорожувати Європою, бо мені подобається стиль людей, їх одяг, аромати, якими вони користуються. Мені завжди цікаво, які кроки вперед зробило те чи інше суспільство у своєму розвиткові. Цікаво дізнатись, яку музику люди слухають. На пляжі ти цього не побачиш ‑ там безкрає красиве море, але нудне. Обгориш, зморшки зайві з''являться, погладшаєш. Так можна від об''їдання й у лікарню потрапити. Влітку зі Златою планую поїздку у Шотландію.

-          У тебе є авто?

-          У мене машини зараз немає. Проте я планую її купувати. Водійський стаж у мене сім років, я їжджу дуже спокійно і примітивно. У мене була машина брата, мого бойфренда. Я перфекціоністка і хочу лише одну конкретну машину. Хочу Minicooper. Треба зібратись і купити одного разу, бо мене то кризою лякали, то ще чимось.

 "Хочу Minicooper"

-          Як ти поводишся, коли залишаєшся сама вдома?

-          Не їм з підлоги (сміється). Взагалі, коли я знаходжусь удома, то привчила себе вести так, наче за мною спостерігають камери. Я і Злату так виховую. Просто я не закомплексована, а організована. Я завжди кажу Златі, що манери виведуть її у суспільство. Вона знає, як поводити себе у дорогій сукні, якщо ми йдемо на дитячий майданчик. Манери - це суттєво.

"Манери - це суттєво"

-          Що робить тебе щасливою?

-          Мені подобаються, коли у житті знову з''являються старі друзі, люди, яких давно не бачив, скучив за ними. Люблю, коли Злата посміхається. Я люблю, коли у мене збирається багато рідних і близьких друзів, ми з ними проводимо час. Люблю, коли моя бабуся в ресторані їсть дорогу страву, я можу її пригостити, здивувати. Я щаслива, коли люди, яких люблю, щасливі.

"Я щаслива, коли люди, яких люблю, щасливі"

На цьому наша з Олею розмова і закінчилась. Оля ще трохи попозувала Мусі на камеру, усміхнулась, помахала ручкою і побігла на зустріч із друзями. А ми ‑ додому, готувати інтерв''ю для вас.

Прощальний цілунок від Фреймут

Цілую. Дуся

Фото Павла Старостенка