Невже може бути смішніше? ТЕТ анонсує продовження «Ромео і Джульєтти з Черкас»
У релізі від телеканалу ТЕТ актори одне поперед одного стверджують, що в другому сезоні буде ще більше гумору.
«Увесь новий сезон молодята намагаються нас помирити й самі через це ледь не розлучаються. Не хочу спойлерити, але це буде дуже смішно. Вам однозначно сподобається», — обіцяє Назар Задніпровський.
Його слова підтверджує Поліна Василина: «І сценаристи, і режисер, і всі ми прощупали, на що варто звертати увагу, тому цей сезон буде ще крутіший, ще смішніший. У ньому такий гумор, який сподобається кожному».
Не знаю, про що твердить це товариство, бо смішніше бути вже не може. Ось вам кілька жартів із попереднього сезону:
«Що може змусити батьків наречених на весіллі власних дітей замість “гірко” кричати: “Я зараз тобі руки вирву!” та “А я тобі їх в дупу запихну!”?»
Або. Заходять двоє героїв у сауну, персонаж Задніпровського каже: «Бачиш, який ремонт забабахали. А раніше було як біндюжня. Лампочка ледь горіла — темно було, як у н*гра в сраці». Тут чується покашлювання і ми бачимо, що в сауні сидить двоє темношкірих чоловіків. Герой Задніпровського бентежиться і продовжує: «Я в хорошому сенсі. У всіх у нас темно у сраці. Це, так би мовити, так, фразеологізм. Народна творчість. А у вас, мабуть, кажуть: “темно, як у білого у сраці”».
Або діалог:
«— Та чи ви показилися? Може, це якась ошибка?
— Ошибка — те, шо я його батькові колись причандалля не відбив, коли міг».
Ось така комедія. Стилістично вона дуже схожа на решту наших ситкомів, які будуються на гіпертрофованих персонажах і ситуаціях, які, вочевидь, продюсери визначають як «близькі до народу». І вони збіса праві. Серіал популярний як на ютубі, так і на Netflix, де досить довго посідав перші позиції в десятці найкращих українського сегменту. До речі, нині на 6-му місці там «Скажені сусіди».
Проти таких показників зазвичай буває мало аргументів. Якщо контент успішний — які тоді можуть бути питання? Зазвичай опоненти позиції «рейтинг — це король» апелюють до якості чи бодай різноманітності. Наприклад, персонажі Задніпровського з різних фільмів уже давно злилися воєдино і часом не розумієш, що дивишся: «Скажене весілля», «Ромео і Джульєтту з Черкас» чи «Будиночок на щастя». До речі, два останні ще більше схожі між собою, бо мають одного режисера — Сергія Атрощенка і, зізнаюся, тут навіть злегка проглядається авторський почерк.
Поліна Василина та Костянтин Войтенко теж не сказати, що грають якихось нових для себе персонажів. Що називається «я у запропонованих обставинах». Ця ситуація доволі кепська для самих акторів, бо вже є кастинг-директори, які принципово не розглядають на ролі в кіно тих, хто грає в серіалах. Як на мене, доволі радикально і все ж давати шанси потрібно. Про це ми не так давно говорили з чудовою Ніною Набокою, яка зіграла ледь не Ганнібала Лектера у фільмі «Тривала втеча».
Серіальна Анастасія Карпенко зіграла у фільмі Крістіни Тинькевич «Як там Катя?» і отримала нагороду в Локарно.
Проте ризики припинити розвиватися, застрягнути в одному образі і не бути здатними працювати над персонажами — занадто високі. Що ж стосується самої історії, то ви це точно десь уже бачили. Юля і Рома — молода закохана пара. Їхні проблеми починаються після знайомства з батьками одне одного. А ще більше пекла додається тоді, коли батьки знайомляться між собою. З’ясовується, що вони знаються ще з молодості, мають напружені стосунки та купу невирішених питань. Наприкінці першого сезону вони надумують розлучитися і махнутися партнерами. У другому — Юля і Рома намагаються цьому запобігти та всіх помирити. Приклади жартів ви вже бачили. Ось вам ще й анонс.
Переглянути цей допис в Instagram
Загалом, якщо припинити бухтіти про якість та відсутність оригінальності, то «Ромео і Джульєтта з Черкас» — цілком потрібний контент. На тому ж «Нетфліксі» чогось схожого, ба навіть у триста разів гіршого, — як цвіту в городі. Наприклад, «Родичі поза законом» — це катастрофа, яку не порятував навіть Пірс Броснан.
Історія Юлі, Роми та їхніх батьків відбувається в цілком конкретному місті, з українськими контекстами та українською мовою — це вже непогано. Бачите, якою низькою може бути планка після років зросійщення. Хоча саме комедійні серіали вже давно знімають українською. Зокрема (не варто забувати) тому, що у певної частини продюсерів було уявлення, що наша мова годиться лише для чогось смішного.
Хотілося б сказати щось штибу «чудово, що у нас є і телебачення, і кіно». Отже, глядачі з різними смаками зможуть обрати той продукт, який їм більше подобається. І всі будуть задоволеними. От лиш тенденцією багатьох років є перехід серіальної стилістики в начебто кіношні комедії. Тому у прокаті ми переважно бачимо те саме, що й по телеку — «Скажене весілля», «Велика прогулянка», «Зірки за обміном» і так далі. Щось типу фільмів Антоніо Лукіча з’являється доволі рідко і навряд чи може повноцінно вдовільнити свою аудиторію. Тому в комедійному жанрі в нас поки — одне глобальне телебачення.
А зважаючи на те, що кіно в нас нині, на відміну від телебачення, практично не фінансується, то й перспективи у нас із вами вимальовуються відповідні.
Фото: пресслужба телеканалу ТЕТ