Пристрасті за «Одним днем». Чому звичайний серіал про кохання став суперхітом Netflix?
Для поціновувачів кінодрам ця назва відома з фільму 2011 року з Енн Хетевей та Джимом Стерджесом у головних ролях. Британський глядач передовсім реагує на екранізацію однойменного бестселера Девіда Ніколса.
Для нас, крім феномену успіху серіалу, цікава деталь ще й у тому, що в невеличкій ролі в «Одному дні» знялася українська акторка Єлизавета Цілик.
Незабаром у прокаті її можна буде побачити в українському фільмі «Назавжди-назавжди».
Не розкидаючись спойлерами, одразу зазначу, що героїню Цілик — Медді — в серіалі лишили епізодичною. В книзі та у фільмі ж вона відіграє значно більшу роль. Тому схилимо голови в журбі за Єлизавету, яка могла б розкритися значно більше й цікавіше в такому суперхіті, і пошукаємо відповідей, чому ж ця драма викликала такий ажіотаж.
Мені як українській глядачці, яка в далекому 2011-му дивилася фільми в дубляжі, не було до чого докопатися тоді, історія мене пройняла, актори чудові, емоцій — за край. На моє здивування, у 2024-му, після появи серіалу, в соцмережах та пресі пішла лавина порівнянь. З відвертим хейтом фільму і, навпаки, тотальним захватом від 14-серійки.
Першим і головним аргументом для роздратування фільмом став акцент Енн Хетевей. Американська акторка старанно намагалася відтворити британську вимову. І… перестаралася.
Тут не зайвим буде згадати, що акценти в Британії різняться від регіону до регіону радикально. Буває, що мешканці однієї місцевості не розуміють людей, які живуть на відстані тридцяти кілометрів від них. Як казав один з ліверпульських коміків, Джон Бішоп, наявність акцентів і діалектів дозволяє британцям легально ненавидіти одне одного.
Отже, героїня Хетевей, за сценарієм, з Лідсу, тобто з Півночі Англії. Дія починається з випускного в Единбурзькому університеті, це, відповідно, Шотландія. Але всі британці несуть свій акцент як прапор. Тому прискіпливі глядачі Об’єднаного Королівства нарахували в американської акторки аж 15 різних британських акцентів. Скажімо відверто, тут не дуже люблять американців, які прикидаються британцями.
Натомість повністю британський каст серіалу звучить автентично. І тут — найбільший сюрприз. На противагу красуні Енн Хетевей, у серіалі головну роль зіграла британка індійського походження Амбіка Мод.
Вона сама зізнавалась в інтерв’ю, що спочатку навіть не хотіла йти на кастинг, тому що не вважала себе достатньо красивою для головної героїні. Неконвенційна краса Амбіки стала єдиною темою невеликого обсягу незадоволення соцмереж у загальному хорі любові. Переважно це можна узагальнити як «не сприймав/-ла головну героїню, не хотів/-ла дивитись далі, але втягнувся/-лась і тепер люблю її більш за всіх на світі».
Я назвала б це «ефектом "Бріджертонів"». Коли загальне обурення темношкірими герцогами й королевами перетворилось на таке ж загальне обожнювання глядача після перегляду.
Отже, для тих, хто не бачив фільму і не читав книги, а тільки збирається подивитись «Один день», коротко про історію. 14 серій — це 14 років. Нам показують 15 липня кожного року, починаючи з 1988-го, коли Емма та Декстер святкують випуск з університету. Він — мазунчик долі, із заможної родини, популярний, красивий, самовпевнений. Вона — тиха, непримітна однокурсниця, яка давно таємно закохана в нього. 14 років ми стежитимемо за розвитком їхніх стосунків. Але передовсім за ними самими: як вони змінюються з роками, як вони поводяться в моменти злетів і глибоких падінь в кар’єрі.
І тільки подивившись усі 14 серій, можна впевнено сказати, що Амбіка — справді більше Емма, ніж Енн. Бо Хетевей важко назвати непримітною.
Британські соцмережі відразу стали порівнювати «Один день» із серіальним хітом від ВВС «Нормальні люди».
Не вдаючись до деталей, основний лейтмотив справді схожий — трансформація юних героїв у дорослих людей, їхні «ґулі», «граблі» і стосунки крізь роки. Проте Лео Вуделл, виконавець ролі Декстера, в одному з інтерв’ю попросив не порівнювати, тому що вважає «Нормальних людей» шедевром і не хотів би змагатися з їхнім успіхом. І додав, що також не хотів би для себе такого самого ефекту після прем’єри, який зробили «Нормальні люди» для Пола Мескаля, актора, який враз став упізнаваним, медійним і перейшов до іншого ешелону кінозірок.
Втім, Лео кокетує, тому що цей ефект уже стався. Принаймні в Британії.
До роботи в «Одному дні» Лео Вуделла можна було побачити в серіалі «Білий лотос», також міжнародному хіті. Але ані ім’я, ані обличчя Вуделла не стало тоді трендом. Хоча в професійному середовищі це, очевидно, бонусів додало. На кастинг «Одного дня» він приїхав прямо зі знімального майданчика «Білого лотоса».
Що мало не позбавило його ролі. Тому що на його шиї красувалося велике татуювання, яке художники з гриму йому намалювали для героя «Білого лотоса». З Декстером татуювання не в’язалося, і режисер трохи зблід, коли Лео з’явився на прослуховуванні.
Врешті решт, Амбіка Мод та Лео Вуделл стали ідеальним кастом для серіалу. І цим, у першу чергу, і пояснюється успіх нетфліксівського продукту. Така конфігурація відтворює дуже поширену ситуацію, коли невпевнена в своїй привабливості дівчина роками мріє про «зірку зграї». Емма Амбіки Мод у перших серіях викликає щире здивування: на що вона розраховує? І з кожною серією глядач поступово в неї закохується. Я вам гарантую, що до фінальної серії ви вже вважатимете її красунею. Це Попелюшка з принцом, але без феї, гарбузів і мишей. Вона не змінюється зовні. Змінюється наше сприйняття її зовнішності.
І хоч би якими привабливими були глядачки, кількість невпевнених у своїй зовнішності дівчат у будь-якому суспільстві достатня для того, щоб дати рекордні перегляди серіалу, де героїня така ж, як вони.
Водночас це про «сильну і незалежну жінку», але без бравади. Вона стає такою на наших очах. На противагу, наприклад, попсовому міжнародному хіту «50 відтінків сірого», де нам через кожні 5 хвилин вербально наголошують, що героїня «сильна і незалежна», а на ділі її кар’єра — це чоловік, який подарував їй айфон, видавництво і все решта.
Розвиток і зростання героїні «Одного дня» дають змогу емоційно підключитися до неї. Їй ніхто нічого не приносить на блюді. Але й вона — не боєць. Її невпевненість у собі справжня. У фільмах, напакованих стереотипами, прийнято протиставляти зовнішність і розум/кар’єризм. Емма теж робить кар’єру, але перед тим вона пройде шлях від нульових амбіцій і, як їй здається, нереалістичних мрій до розуміння, що їй робити зі своїм життям.
Отже, чекаємо в наступному році номінацій на премію BAFTA. І хоча саме британська телевізійна академія не надто часто відзначає продукти Netflix, віддаючи перевагу серіалам виробництва саме телеканалів, пройти повз успіх «Одного дня» буде важко.
Фото: кадри з фільму та серіалу «Один день», фейсбук-сторінка Єлизавети Цілик
