Вигадана вагітність, парі на дівчину та скасування весілля під час весілля. Збірка безсоромних кліше у серіалі про ДСНС «Кохання та полум'я»
Дисклеймер: У статті будуть спойлери. Тому, якщо ви збираєтеся насолоджуватися цим високошедевральним серіалом, то не читайте. Бо ви в жодному разі не здогадаєтеся, чим він закінчився.
На ютубі його, до речі, немає. Навіть не шукайте. Є на сайті СТБ та Megogo, у співпраці з яким (а ще — з Держкіно та ДСНС) цей контент і з’явився на світ. Ваша авторка такого страшенно не любить — не можна почитати коменти під відео. Це буває цікаво, бо навіть ЦА українських серіалів часто офігіває від побаченого.
Останні роки, коли ваша авторка пише про успіхи українського кіно на міжнародних подіях, зазвичай дописує, що Держкіно не має до цього жодного стосунку. Ані фінансово, ані інформаційно. Та в житті завжди є баланс. Забивши на міжнародне позиціювання України, ця інституція перейнялася телесеріалами. Нагадаю, під час минулорічного скандального 19-го пітчингу перемогу здобули 20 ігрових телевізійних проєктів. А ще додайте сюди фінансування серіалів від Мінкульту. І ради на це немає.
Хоча, правду сказати, у мене до державного фінансування телесеріалів ставлення не те щоб однозначно негативне. Сама ідея в ідеалі цілком, думаю, має право на життя. Один з головних аргументів «за» — велика аудиторія. Тобто гроші йдуть на контент, який точно матиме реалізацію і його подивляться. Це, звісно, не означає, що фінансувати потенційно менш популярні, а то й зовсім гурманські фільми не потрібно (бо часто зустрічаю і таку думку, мовляв, хто той артхаус дивиться).
Нерідко стрічки, які збирають невелику аудиторію, лягають в основу розвитку кіно, бо мають мистецьку цінність, але з різних причин не забезпечені хорошим промо та маркетингом. Або й просто є доволі складними, як за темою, так і за кіномовою. Приміром, фільми Валентина Васяновича варто фінансувати, навіть якщо на них в Україні піде 10 глядачів.
Кадр з фільму «Відблиск» Валентина Васяновича
Водночас ми маємо десятки фільмів, профінансованих Держкіно, які мали вкрай обмежені покази або й взагалі десь якось загубилися. Про їхню мистецьку цінність теж говорити не доводиться, і про них нічого не чули навіть у кінотусовці. А це десятки мільйонів гривень.
Тому часом створення хорошого серіалу справді може бути частиною ефективної державної політики. Утім, лише тоді, коли результат якісно відрізнятиметься від того мила, що стандартно видають наші телеканали. Ми навіть приклади маємо, але їх дуже мало.
Зазвичай продакшени на державні гроші знімають майже ту саму кринжу, що і за свої. Як це сталося із серіалом про роботу ДСНС «Кохання та полум'я», про який і піде мова.
Напрям конкурсного відбору звучав так: «Фільми про історичні постаті в державотворенні України, сучасних героїв українського народу та про події, що висвітлюють історію України».
Синопсис на пітчингу представили такий:
«Відважний рятувальник підрозділу ДСНС Тарас Сахно під час прицільного ракетного удару по пожежній частині втратив брата Сергія, який працював керівником цієї частини. Тарас має довести, що здатний очолити колектив, якому віддав 10 років свого життя, і знайти корегувальника, аби помститися за смерть брата. Його перешкоди — це не лише надскладна робота на викликах під час війни, зовнішній ворог, а й непереборна пристрасть, яка спалахує до безстрашної і амбітної рятувальниці Катерини Коваль, яку призначають новим керівником пожежної частини».
На все це діло в держави просили 11 866 569,46 грн, загальний бюджет вказали 23 958 347,40 грн. Якщо коротко пояснювати цю суму, то це мало для справді хорошого серіалу з екшеном (чого варто очікувати від показу роботи ДСНС), але достатньо для розробки дійсно цікавої, нехай і не геніальної, історії. Хоча тема, звісно, заслуговує на значно більше. Щоправда, це «більше» досить складно втілюється, бо робота ДСНС нині тісно пов'язана з людськими трагедіями, до зображення яких треба підходити вкрай делікатно та обережно.
І ось що маємо в результаті. Екшену, звісно, ми передбачувано не здобули. Хоча й маємо все ж трохи складніші й дорожчі зйомки, ніж в середньому по палаті. Проте вони зовсім не роблять серіал напруженим, як це мало би бути. У більшості епізодів герої-рятувальники ДСНС їдуть на виклики, не пов'язані з війною: кілька разів у персонажів горить проводка, вагітна жінка застрягає в ліфті, літній чоловік загубився в лісі, дівчина збирається скочити з мосту, хлопчик застряг у поштоматі.
Порятунок людей з-під завалів після прильоту бачимо лише в одній серії, хоча якраз це є доволі актуальним сюжетом. Не можу сказати, що автори геть ідуть в ескапізм від війни, як це вирішили робити багато виробників ще у 2022 році. Проте від історії про ДСНС особисто я чекала значно більше епізодів безпосередньо про наслідки російської агресії.
З першої серії бачимо ракетний удар по пожежній частині і подальшу детективну лінію: хто ж був коригувальником і, відповідно, зрадником. Щоправда, навіть не дуже здогадливі глядачі мають одразу його розкусити, бо серіал настільки передбачуваний, що аж невдобно.
Ваша Антоніна загалом офігіла від того, наскільки автори наплювали на сценарій. І тут традиційно не знаю, кому цей закид адресувати, бо сценаристи й редактори телеканалів постійно переводять стрілки одне на одного. Від перших нерідко можна почути, що їхню талановиту роботу нещадно псують другі своїми придуркуватими, бездарними та нелогічними правками.
Перевірити це зазвичай ми не можемо, але відповідальність за продукт усе ж лежить на замовниках (телеканалах), які диктують правила. А правило одне — треба, щоб були рейтинги. І вони в «Кохання та полум'я» справді непогані. Та, як ми розуміємо, це зовсім не є показником якості. Часом навіть навпаки. Один із найпопулярніших телесеріалів на нашому телику — «Сліпа», від якої кров іде з очей. Але ж ми говоримо про державне фінансування, отже тут не катять аргументи про рейтинги як єдину цінність.
Дивлячись першу серію «Кохання та полум'я», ваша авторка вже точно знала, чим ця історія закінчиться і як розвиватиметься. Бо, сказати чесно, аж таких заїжджених сценарних ходів я не спостерігала вже давно.
Серіал впродовж 16 епізодів розповідає про роботу підрозділу ДСНС (щоразу нова подія) і особисті історії персонажів (які розвиваються впродовж усього часу). І ось, маємо неймовірно «оригінальний» любовний трикутник, якого ви зовсім ніколи та ніде не бачили. Головний герой Тарас (Тарас Цимбалюк) зустрічається з диспетчеркою свого ж підрозділу Ольгою (Ольга Атанасова). Але в певний момент начальницею підрозділу стає Катя (Катерина Кузнецова). Імена дублюються, напевне, щоб ми з вами тут зараз не заплуталися.
У серіалі зібрана ціла колекція кліше, які зазвичай обігрують в інсті у пародійних роликах штибу «Доленосної долі».
Переглянути цей допис в Instagram
Із самого початку очевидно, що Тарас і Катя будуть разом, але лишень в останні хвилини останньої серії. Бо до того вони всю дорогу страждатимуть від своєї забороненої любови. А Тарас буде тягти кота за яйця, але, зрештою, таки кине свою наречену (шок!) у РАЦСі, просто на весіллі. Уявляю собі брейншторм сценарної групи, який породив таку неординарну та свіжу ідею.
На чому взагалі будуються такі любовні трикутники? Глядачки повинні вболівати саме за створення нової пари і не засуджувати її. У нашому випадку Катя не мусить отримати від аудиторії звання підлої розлучниці, а навпаки — співчуття і підтримку. Що для цього треба зробити? Наречена (чи дружина) головного героя мусить бути вкрай неприємною особою: падлючим стервом, хитрою шукачкою заможних мужчин (бо головна героїня — не така), бісячою заразою тощо. Коротше, нам не має бути її шкода.
Диспетчерка Ольга викликає огиду своїми маніпуляціями та неймовірною нав'язливістю і вже зовсім неадекватним, карикатурним бажанням вийти заміж. Вона весь час лізе до Тараса зі своїми обіймашками та цілувашками (але він не дуже то й хоче — лише стримано терпить), вимагає від нього уваги та постійно лепече про весілля. Неозброєним оком видно, що Тарасу вона не нравицця, але він її чомусь терпить.
Часто такі героїні в серіалах зображалися дуже освіченими, розумними та успішними. Тим часом як «розлучниці» були типовими наївними дурочками з провінції, але з добрим серцем. Ось ця щирість у всій історії зазвичай ставилася на противагу розуму. Ольгу Атанасову я добре пам'ятаю у схожій ролі (впевнена, їх більше, але навіть Антоніна не осилить дивитися всі ці шедеври). Це був серіал «Ветренная женщина» далекого 2014 року (особливо неприємно було його дивитися в перший рік війни, бо там увесь набір — російські актори, російська мова, російські правила життя і загалом дії відбуваються в Росії).
Ольга також грає наречену головного героя, красиву, впевнену в собі, розумну, з хорошою освітою, гарними перспективами в житті, але вкрай неприємну сучку. Тому головний герой обирає простачку з якогось забитого села, яка йому нав'язується, живе в нього, відмовляється з'їждати і настільки не орієнтується в обставинах, що, здається, вже має певні ментальні особливості. Вочевидь, автори хотіли ще більше підсилити стандартні образи і явно передали куті меду, перетворивши цю історію на якесь вихваляння критичної тупості.
Отже, впродовж усього серіалу «Кохання та полум'я» ми чекаємо, коли ж Тарас кине свою бісячу наречену. Наречена ж розуміє, що замуж зривається, і тому сценаристи вигадують іще один неймовірний хіт — Ольга виявляється вагітною! Все, крах усім сподіванням. А наші голуб'ята вже ж майже наважилися, що Тарас візьме себе в руки та зробить рішучий крок. А нині що? Йому доводиться лишитися в цих токсичних стосунках, відмовившись від справжнього кохання.
Але, думаю, ви вже здогадалися. І так — Ольга про свою вагітність набрехунькала! Ніколи такого не було. Ніколи. Підказую ідею серіалоробам: колись треба буде вигадати сюжетну лінію, в якій ось така персонажка в таких обставинах (коли мужик зривається) оголошує про вагітність і ... вона справді вагітна. Це буде розрив усіх можливих очікувань аудиторій. Глядачки впустять свої праски і швабри (бо, як відомо, наші серіали знімаються не для дивлення, а для слухання під час хатньої роботи).
Але це ще не все! Там же, як ви здогадуєтеся, є й інші персонажі. Приміром, рятувальник Святослав (Григорій Бакланов), якому подобається психологиня Поліна (Марія Пашкурова-Петренко). І знаєте, що він робить? Б'ється з колегами на неї об заклад! Що матиме її, хоч вона зараз і вимахується. І згодом Поліна дізнається про це, ображається, а Святослав намагається якось вибачитися. Бо він хоч і вдає із себе бруталмачо та займається доволі агресивними домаганнями на роботі, але насправді нормальний, добрий хлоп.
Григорія Бакланова ми знаємо як хорошого актора, здатного створити об'ємних персонажів, але автори вирішили зробити з нього карикатуру.
Як і з багатьох інших героїв, що додає дійству ще більшої передбачуваності. Те саме з героєм Романа Ясіновського, який і виявляється головним паскудником. Я впевнена, цьому актору абсолютно до снаги втілити таку роль більш тонко, а не як у дитячих казках. Утім, актори на майданчику серіалів зазвичай виконують поставлені завдання і не те щоб особливо можуть на щось впливати.
До речі, на образі Поліни хочеться окремо зупинитися. Якою ви уявляєте собі психологиню? Тим паче, у підрозділі ДСНС, яка повинна заспокоювати людей у критичних ситуаціях та й сама вміє тримати себе в руках. Ну явно ж це не має бути образ а-ля Ганнібал Лектер. Але на кастингу до «Кохання та полум'я» вирішили інакше.
Хоча тут усе ж згадується не Лектер, а інший знаменитий персонаж.
Поліна весь час набурмосена, похмура, нарочито серйозна, із лицем мов маска. Мабуть, їй задумували якийсь образ загадкової жінки, але через гру акторки вийшла доволі моторошна персонажка. Окреме подивування викликають сцени, де вона «заспокоює» другорядних персонажів, які потрапили у біду. Ось подивіться уривок, у якому Поліна відволікає хлопчика, який потрапив в аварію разом із батьками.
Вважаю, що в цій сцені нашій психологині потрібно було тримати в руках червону надувну кульку, щоб паралелі з горорами були яскравішими. А в іншій сцені вона заспокоює дівчину, яка хоче кинутися з мосту, бо вагітна, а хлопець дитини не хоче. Дівчина таки стрибає з мосту. І її навіть можна зрозуміти, бо від такого виразу обличчя вкупі з надміру пафосними й неприродніми інтонаціями справді хочеться тікати в будь-який спосіб.
Професійні характеристики Поліни теж під питанням, бо в одному з епізодів вона дізнається, що школу, в якій навчається її син, заміновано. Тому вона вривається туди і з божевільними очима бігає територією школи, заважаючи колегам працювати і наражаючи всіх на небезпеку. Можливо, якби не така карикатурна гра і трішки кращий сценарій, воно б усе мало не такий істеричний вигляд і дії психологині можна було б хоч якось трактувати.
Висновок. Ми вчергове бачимо серіал, який начебто нам обіцяв важливу тему і трохи інший рівень якості, які виправдовували б державне фінансування. Проте в результаті отримали те, що й завжди: клішований сценарій без натяку на фантазію та пласких, передбачуваних персонажів. Особисто я як глядачка ладна прийняти і зрозуміти відсутність зйомок по-багатому там, де вони передбачаються. Звісно, на дійсно ефектну сцену масштабної пожежі на складі з пальним потрібні зовсім інші бюджети, на які телеканалам навряд чи можна розраховувати.
Але ж написати хороший сценарій (не видатний, а просто пристойний) — це ж абсолютно реальне завдання, яке не потребує мільярдів. Просто треба трішки більше постаратися і довше подумати, а не вкотре клепати історію фактично на мемах. З іншого боку, можливо нам треба подякувати, що в «Коханні та полум'ї» немає втрат пам'яті чи віднайдення родичів шляхом виявлення однакових родимок.
Фото: кадри з серіалу «Кохання та полум'я»
