Плакали всі. Як музиканти з чиновниками обговорювали можливість заборони російської музики
Антоніна вже не перший рік в культурній журналістиці, тому на її обличчі є постійний відбиток скепсису, сарказму та ще купа всякого неприємного. Бо як можна зберегти в собі сонячну людинку, із захопливим, оптимістичним і трохи простодушним світоглядом, якщо роками бачиш трешняк? Саме звідси у вашої авторки такий паскудний характер — життя довело.
І не лише мене. Почекайте, зараз кину цитату Фагота з ТНМК — там взагалі суцільний токсик. Але спочатку поясню, куди це мене знову занесло.
Подія називається «Українська музична індустрія: слухай, захищай своє», а організували її не абихто, а Офіс Президента України, Міністерство економіки, Міністерство культури та стратегічних комунікацій та УКРНОІВІ (Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій). Нагадаю, що в основному питання розвитку музичної індустрії лежить саме на Мінекономіки, бо це закони, документи і багато інших штук.
Так ось, подія тривала з 10-ї ранку до 4-ї вечора, і форматом слугував старий добрий концепт про «говорили-балакали». Практично ті самі рефлексії я чула 5, 10 і 15 років тому. Ось такі наші проблеми — їх треба вирішувати. Все. Як маєте бажання — самі послухайте трансляцію. Усього 6 годин.
Ось одразу приклад.
Мільйон років у нашому шоубізі обговорюється питання роялті. Господи, та я ще в далекій молодості, коли 40 хвилин думала над підводкою і забувала, в якій руці тримати мікрофон під час інтерв’ю, слухала бідкання про це ваше роялті. Пояснюю для людей, які не мають такої ж трагічної долі і не знають, що воно таке.
Якщо спростити, то це виплати авторам треків за їхнє використання деінде. Приміром, купуєте ви латешечку в кав’ярні і чуєте з колонок: «Чужі уста, а не я, будуть тебе цілувати». І одразу гарно на душі. А за це Ірині Федишин повинно надіслатися трохи грошей.
Стосується це багатьох інших платформ чи місць: ресторани, супермаркети, радіо, телебачення, салони краси, різноманітні виступи і все-все-все, де хоч якось використовується музика. До речі, на форумі нам повідомили, що на радіо з виконанням цієї норми все значно краще, ніж на телебаченні. І повідомили новину: Українське агентство з авторських та суміжних прав (УААСП) і TikTok підписали угоду про співпрацю. Тобто автори пісень типу як отримуватимуть гроші за використання своїх творів ще й із цієї платформи.
На різних заходах постійно втовкмачується, що роялті — це одне з основних джерел доходів музикантів у країнах, де індустрія працює так, як треба. Як і загалом легальний продаж музики. А в нас усе інакше. Інакше. Просто, просто, просто навпаки — музиканти заробляють на концертах і ще на рекламі. А з роялті постійно якась катавасія. То закон не такий, то учасники ринку все не домовляться, то люди не навчені в нас не красти чужу інтелектуальну власність і не лазити по всіляких піратських ресурсах.
Ось вам історія про Володимира Івасюка. Він був доволі заможною людиною, а все тому, що отримував виплати за «Червону руту», яка на правах суперхіта виконувалася чи не в кожному ресторані СРСР. Бо порядок був!
Ця комплексна проблема обговорюється роками і роками. Нині її знову обговорили. З чим усіх і доводиться вітати. Й наголосити, що всілякі переживання про те, що «ой, леле, підлітки слухають російську музику!» — абсолютно ні про що і є спробами лікування симптомів, а не хвороби. Нам потрібна повноцінна, сильна індустрія, яка буде злагоджено працювати і, відповідно, зможе захищатися від різних впливів.
Так ось же ж Фагот (Олег Михайлюта). Він був одним зі спікерів панелі про ці всі авторські права й розійшовся не на жарт. І я його розумію — чоловік, вочевидь, трішечки вкурвився від цього дня байбака. Ось що каже:
«От на попередній панелі говорили про те, скільки вже державних структур проходило цей момент керування інтелектуальною власністю. І авторськими правами, і суміжкою. Все це переді мною зараз промайнуло. Ну, давно живу. Розумієш? То ті займались, то ті. І кожного разу в мене як дежавю якесь.
От проходить уже 10 років, 15, а мене все одно запрошують на такі панелі, на котрих ми думаємо: "А як же ж все ж таки зробити так, щоб український автор став пріоритетним для нас же самих, для нашої ж держави?».
Але ось що Олега, за його словами, бісить найбільше:
«Був колись давно досвід такий, коли мій видавець, як потім з'ясувалося, виписує 100% роялті на гурт "Танок на майдані Конго". А до "Танка" доходить тільки 29%. Як вам такий видавець? І типу тоді це працювало під егідою спочатку азірових, табачників, потім переформатувалося, стільки людей пронеслося.
І, на жаль, далі відбувається дуже схожа тема. Коли ми не об'єднуємося, не розуміємо, що ми граємо всі в одне єдине ціле. А новими обличчями, новими іменами все одно продовжують відстоювати оті старі схеми. Мутки мутяться, лавешка крутиться. Розумієте, про що я? І це мене більш за все і дратує.
Тому що, якщо ми тільки зараз усвідомили, що український автор — це стратегічно важливо для завтрашнього нашого з вами світлого майбутнього, то давайте думати хоч в одному напрямку».
До речі, частина музикантів і самі не проти піратки. Директор музичного видавництва TAVR Records Валерій Сасковець розповів про групи з нелегальною музикою в телеграмі:
«Артисти повинні розуміти, що коли ви віддаєте на піратські майданчики свої треки і самі ж платите їм гроші за те, щоб ваші слухали пісні, ви самі недозаробляєте... Я підрахував один канал, така математика: він відвантажує в середньому 12 пісень на тиждень. А кожна пісня приблизно має 40 000 прослуховувань.
Якщо це помножити на рік, це 50 з чимось тижнів, то вийде, що 25 мільйонів стримів на рік артисти втрачають. Розумієте? А скільки це грошей? Ну, тобто, ось де наші гроші. Тому, в першу чергу, прохання до авторів і артистів: будь ласка, працюйте з легальними майданчиками. І будете більше заробляти, всі ми будемо більше заробляти».
І ось, говорили-говорили, слухали-слухали і підійшли до дражливої теми засилля російського контенту. Люди його продовжують слухати, а стримінги, відповідно, пропонувати. Не без просування самих росіян, звісно. А отже, черговий моргенштерн у нас опиняється в топі рейтингів. Що робити — хтозна. Точніше, не так — пропозиції є. Аж до шмагання підлітків ременюкою.
Хоча на попередній панелі композитор і музикант Олександр Чемеров уже дуже чітко сказав, що немає чого й думати про це:
«Тут багато ми розмовляємо про те, щоб заборонити російську музику. Забудьте про це. Це неможливо. Технічно це неможливо. Але є інструменти, якими ми можемо це зробити», — сказав як відрізав.
Наприклад, створити національну дистриб’юторську компанію, яка дала б централізацію грошей і артистів саме всередині країни. Тобто наш стримінг, на кшталт Spotify чи Apple Music. Проте зробити це складно. А ми вже бачимо, як у нас робляться справи.
Проте на панелі, присвяченій саме протидії російському контенту, спікери взагалі відхилилися від теми і почали балакати про що завгодно, тільки не про вирішення проблеми. Хоча деякі думки все ж були. Про неможливість заборони росмузики каже і представниця Мінцифри Валерія Куракіна:
«Якщо казати про те, як це забороняти, то для цього треба законодавча база. На жаль, в нас в Україні поки що немає законопроєкту або санкцій, які би регулювали заборону російської музики на платформах і прослуховування в Україні.
Коли буде вже законодавча база, яка стане підставою для західних платформ, що в нас це на законодавчому рівні заборонено, тільки з цією умовою платформи можуть заборонити і закрити для прослуховування її на платформах всередині України».
Але далі їй заперечили. У тому сенсі, що навіть закон буде до лампочки. Бо світові платформи діють за законами своїх країн і можуть на наші не зважати. Лишається питання комунікації: ми можемо якось розмовляти з представниками стримінгів і намагатися знайти якісь аргументи, але це не робилося і продовжує не робитися. І особисто я не розумію, з чого б почалося.
Аж поки в самому кінці музичний оглядач Макс Нагорняк (який наполягає, що він не журналіст, але ми теж наполягаємо, що дуже навіть журналіст) не встав і не сказав те, що думали майже всі в залі:
«Я послухав сьогодні, хто скільки заробляє, хто де записує музику. Але ваша тема — "Як протистояти російській музичній експансії". Проблеми ми всі розуміємо, їх висвітлюють. Є єдина сьогодні можливість говорити не про все підряд, а поговорити саме з владою. У нас є УКФ, у нас є представники міністерства.
Поясніть свою позицію, як ви хочете вирішувати проблему російської експансії в українській музиці? Тому що я, чесно, оці 45 хвилин сидів і охерівав. Що я слухаю про все, що хочете, але не по темі. Будь ласка, дайте відповідь».
А відповідь — та сама. Робити більше українського контенту, виділяти більше грошей на нього (про це сказала і виконавча директорка УКФ Анастасія Образцова), на маркетинг, рекламу, просування, загалом проводити виховну роботу з молодьожжю, щоб не паскудилася. Тільки не лозиною, а якось більш цивілізовано.
Ну і взагалі. Мирослав Кувалдін усе апелював до самосвідомості українців і що треба самим перестати слухати російське, кенселити його нещадно, кидати скарги. Але, на жаль, воно так не робе для всіх. Бо не робе. Нічого не вдієш.
Добру думку висловила, як на мене, Катерина Павленко з Go-A. Вона сказала, що боротися з російською музикою треба перш за все українською. Це популярна думка, але не все так просто:
«І якщо ви думаєте, що ви написали пісню, вона якісно зроблена, на якісному обладнанні і, можливо, ви замовили собі текст у якісного сонграйтера, то це ще зовсім не означає, що вона потрапить в серце людям...
Ми маємо донести, що саме культура має емоційний вплив у першу чергу... А музика і культура — це якраз та штука, яка викликає найбільше емоцій. І тому нам треба мислити не просто тречком: от тут я зроблю модний біток, а отут я заспіваю текст українською мовою — і байдуже про що. Головне — українською мовою, адже українською мовою зараз модно співати і мене по-любому підтримують. А може, ще й грант дають, якщо я тут якесь патріотичне слово вставлю.
А треба думати про те, як ця музика впливає на свідомість людей. Треба вивчати свідомість людей, треба вивчати суспільство. Наприклад, спробуйте просто банально вийти зі свого авто, проїхатись у тролейбусі і подивитися на людей. Що вони слухають? Що вони відчувають? І що вони хочуть почути, яка пісня зможе максимально зараз підтримувати в цей критичний момент?».
Усіляко плюсую. Але ми все ж повертаємося до того, з чого і почали. Аби чудова картина Каті стала реальністю, потрібно, нарешті, привести до тями музичну індустрію. Щоб усе працювало по-дорослому, із законами, умовами, юридичною грамотністю музикантів, роялті та усім іншим.
Тому вихід лише один. Робити більше форумів та круглих столів!
