Яка доза кринжі повинна бути на пристойній музичній премії? Розбираємося на прикладі «Золотої зорі Лірум»
Взагалі ваша авторка постійно недовольна нашими кіношними преміями. Усі, крім «Докудейз», відзначаються неймовірним олдскулом — офіціозом, читанням з папочок, занудством, майже повною відсутністю гумору та, прости господи, сенсів. Таке враження, що всі бояться бути самими собою і щось не те сказати. Люди просто приходять сфоткатися у красивих строях, бухнути і потриндіти з колегами. В принципі, хто ж цього не любить? Але заради такого влаштовувати подію за грубі гроші, часто з держбюджету, — це вже ту мач і, даруйте за заяложену фразу, не на часі.
З музичними подіями все значно краще, хоча і там, звісно, людоньки жаліються, проте різниця очевидна. І основна відмінність — на сцені ти бачиш живих людей, які і говорять теж по-людськи. Нерідко навіть щось сміливе кажуть. Здавалося б, як мало треба.
Нині ваша Антоніна вперше потрапила на премію до своїх колег з видання про нову українську культуру «Лірум». «Золоту зорю Лірум» роздають уже втретє, але я постійно в цей день вешталася поза межами нашої столиці.
Алекс Бондаренко, головред «Ліруму»
І дуже через це шкодувала, бо на цій події не просто роздавали нагороди, але й загалом підбивали музичні підсумки року, а це завжди цікаво. Понад те — показували та обговорювали найкращі та найкринжовіші музичні відео. Зізнаюся чесно: заради цього я туди і йшла. І не пожаліла. Тому трохи почекайте — обов'язково поділюся найлуччішим.
Відбувалося все в Українському домі в максимально лаконічному форматі: зібралися, зайшли до зали, сіли. На сцені — екран, стіл з ноутом та крісло, на якому сидить головред «Ліруму» Алекс Бондаренко і, власне, починає підбивати підсумки. Далі — вручають нагороди. І в кінці, після невеликої паузи, показують кліпи, від яких кров з очей та чудовий настрій приходять одночасно.
А головна принада і фішка всього цього дійства — в домашній і теплій атмосфері. Все дуже просто. Просто людина, яка цікаво та з гумором розповідає про те, що для неї небайдуже. У залі сидять однодумці, яким цікаво все це слухати. Далі по нагороди виходять ті, кому є що сказати, окрім пісень. І вони кажуть. Без гламуру та розмаху, який нині багатьох, особливо військових, відверто дратує.
Фактично, це були такі посиденьки, просто цілою залою. Люди навіть особливо не виряджалися. Ну, ок, виряджалися трохи. Я прийшла у волохатій шубі, але чисто для тепла. А подивіться тепер на Катерину Павленко:
Так, це Катерина Павленко. Вона отримала нагороду в категорії «Нове звучання». І 200 тисяч гривень. Сказала, що зніме кліп.
Ну і давайте тоді більше про кліпи, як уже почали. Взагалі, Антоніна дуже задоволена нагородженням, бо премію отримали майже всі мої любимчики. Приміром, Ілля Дуцик став режисером року.
Це вже вдруге. Голосували не за конкретне відео, а за вплив на галузь загалом. А, забула написати: голосує редакція «Ліруму» та читачі (70 на 30). Так ось, Дуцика я вважаю нині найцікавішим українським режисером музичних відео. Він хоч і намагається бути різноплановим, але впізнаваний авторський вайб у його роботах точно є і доволі нетривіальний. Одна з його тем — насильство, і його Іллі вдається дуже добре передати.
Кліпом року стала робота Даші Ши для DakhaBrakha — «9 nedilechok». До речі, у музикантів недавно вийшов альбом, і я вважаю, що ви маєте його послухати. Бо якщо ще ні, то це якось не по-людськи.
Отримуючи нагороду, Даша сказала, що, нарешті, у мами буде стояти нормальна нагорода, а не за участь у «Богині шопінгу».
Даша Ши та учасниця DakhaBrakha Олена Цибульська
До речі, ваша авторка з подивом дізналася, що багато людей дуже смутно пам'ятають ті динозаврячі часи, коли Даша Ши була на тєліку. Але швидко згадують, коли починаєш наспівувати «Щас модно буть дігінєратом...»
Загалом усі переможці говорили зі сцени якісь людські речі, але зіркою вечора виявився, безсумнівно, Сергій Гусак, він же Ницо Потворно. Музикант отримав дві нагороди: за мініальбом «Нормальне літо 25» та сингл сьогодення «Покоління 300». Ваша авторка підтримує таке рішення, бо вже заслухала цей альбом до дірок і вам гаряче радить це зробити.
Сергій нині військовий медик. Його пісні особисто мені вкотре демонструють, що переконливо говорити про біль можна без надриву. Наважуся сказати, що такий варіант навіть найбільш переконливий. Звісно, це моє суб'єктивне сприйняття, але ось послухайте «Покоління 300»:
Сергій виголошував промову двічі (хоча «виголошував» щось занадто патетичне слово). У першій розповідав про те, як на нього налетів російський дрон, від якого врятував український паркан. Про це пісня теж є. Другу можете послухати ось тут , а я напишу текстом, бо воно того варте.
«До мене якось підійшов Єгор Шатайло, знаєте такого коміка? І каже: "Серьога, ти що, справді думаєш, що ми покоління 300?" Але я ж не якийсь моральний камертон там, оракул, я не знаю. Але з іншого боку, думаю, чому ми — знову вибачаючись перед твоєю бабусею (Алекса Бондаренка, бо вона в залі. — Ред.) — БЛ*ДЬ, знаєм, що таке 300?
Ну, спитай будь-кого років там п'ять чи шість назад, що таке 300? Що таке РСЗВ? Що таке ФПВ? Ми це все знаємо. І розумієте, ця війна з нами назавжди, швидше за все. І, напевно, ми, ті люди отут сидячі, через років 30–40 — може, хтось доживе (ржач у залі. — Ред.), дочекається дітей, внуків… Ми, ті люди, які будемо сидіти за столом і говорити: "А от ви в школі, а у нас, бл*дь, гавно замерзало, ні води, ні тепла. Я по подвалам від ФПВ бігав, бл*дь». І мій внук побіжить до мами чи до батька і скаже: "Мене цей дід Сергій за*бав. Шо за Новий рік? Я просто хочу грати в "Counter-Strike 4". Скільки можна слухати про ці ФПВ-дрони? Шо за свято? "
І це все весело, в принципе. Чи я буду гордиться тим, що я буду це розказувати? Ну, ні. Але чи мене хтось зупинить? Ну, теж ні.
Тому, Єгор, я йому кажу, напевно, ми покоління 300. Бо ми, хтось фізично, а в основному всі морально уже з цією війною. Я інколи згадую часи..., вибач, що, вівторок уже? Я просто згадую часи до війни. Я їх вже не пам'ятаю. Таке враження, що це типу я подивився якийсь трейлер фільму про своє життя. Я бачив, що цей фільм має вийти, але він так і не вийшов. Я чекав його, чекав. І вже цей час настав, коли я знаю, що він вже не вийде точно. І ця війна з нами назавжди. І тому ми, напевно, от оці. Вибачте за сум. Дякую вам за нагороду».
Сергій Гусак з дружиною і ведучою «Телебачення Торонто» Олександрою Гонтар
Їдемо далі. The Maneken отримав нагороду «Альбом року» за роботу «Nova Era». Євген Філатов працював над нею чотири роки.
Один із найбільш емоційних моментів вечора — посмертне нагородження Михайла Клименка як найкращого музичного продюсера. «Михайло був надзвичайно талановитим і професійним музичним продюсером. На його честь ми запроваджуємо цю номінацію. Він стане її першим переможцем», — сказав Алекс Бондаренко.
Нагороду отримала вдова Михайла Саша Норова, слова якої, звісно, змусили всіх просльозитися. Але, знову ж, вона говорила дуже щиро і без жодного пафосу: «Мішо, ти тут? Я думаю, що Міша зі мною кожен мій крок. Я так собі придумала й так хочу в це вірити. Мені подобається, що Міша в першу чергу був саундпродюсером нашого кохання».
Ну, давайте пришвидшуватися.
Дебют року — Ivan Liulenov.
Вибір слухачів — Ziferblat.
Колаба року — «Жадан і Собаки», «Курган & Agregat» — «Холодна гора».
Артист року — Brykulets
Гурт року — «Курган & Agregat». Принагідно нагадаю, що музиканти збирають дофігіща грошей на Сили оборони і приводять декого до тями словами про те, що по-справжньому українській музиці дають можливість розвиватися не музиканти, а військові.
Так, усіх вітаємо. А тепер — кринж! Алекс з колегами дібрали найбільш скажені музичні відео. Деякі з них мають мільйонні перегляди, інші ви можете бачити вперше. Але веселий настрій забезпечують усі. Важливо, що публіка сміялася по-доброму навіть з найбільшого страхіття й навіть романтично підсвічувала ліхтариками.
Приміром, ось ця хітяра на 35 мільйонів переглядів від Альони Омаргалієвої доводить нам вкотре: старатися не завжди обов’язково. Ба більше — часто потрібно якраз перестати старатися. Напевне.
Про кліпи, зроблені ШI, також поговорили. Тут очі розбігаються, бо і Оля Полякова в образі кентаврині чудова, так і Камалія в ролі незламно-переможної супервумен у шкіряному комбінзоні. Так, у комбінзоні — динозаври, які дивилися згадану вище «Богиню шопінгу», зрозуміють.
А ось і менш відомий приклад здичавілого ШІ. Хоча, 58 тисяч переглядів як-не-як. «Подякуй Богу» Лани Демко. Зверніть увагу, як поводиться поліцейська машина.
У відео «Путін як Гітлер» значно менше переглядів — усього 1,6 тисячі. Але переглянути варто. Здавалося б, це така собі байрактарщина третьої хвилі. Наче й так, але там, здається, є особиста історія.
Окремо колегам з «Ліруму» Антоніна поспішає подякувати за нові знання про існування гурту TSYTSKA та їхнього треку «Калопаті». Стількох сестер по леопарду я не бачила давно.
Юлія Рай демонструє нам неймовірну впевненість у собі в кліпі «Мотивація». Бо мотивацією для неї є вона сама.
Але їй неабияку конкуренцію складає Ейра з піснею «Ахуєнна». Само собою — йдеться теж про неї саму. Подивіться відео і відкинете всі сумніви. Слова такі: «Я ахуєнна, автентична, я самобутня і еротична».
А як вам черговий варіант «Гуцулки Ксені» під «Гострих картузів»?
А ось на цьому кліпі всі якраз і ввімкнули телефони та спіймали особливий настрій. Зробіть це і ви.
Ну і мої топи! Тримайтеся. Жахалка від Lena Gray «В тебе є сила». «Конотопська відьма» і «Штольня» не витримують жодної конкуренції.
Але найлуччіше — ось. Трек називається дуже просто: «Чому ця пісня стала вірусною в Україні? ПОРВУ ЗА ХАТУ РІДНУ!». Обкладинка — вогінь! Слова — шедевр! Не можу втриматися і негайно зацитую:
«Я вам нічіво ні должен!» —
казала людина-посмішка,
казала людина-посмішка…
«Какая разніца?» —
казала людина-москаль,
казала людина-москаль…
«Я не тряпка!» —
казала людина-ганчірка…
«Я не лох!» —
казала людина-лох,
казала людина-лох…
Ось, можете перевірити — прямо так і співають:
Майже 374 тисячі переглядів. 19 тисяч вподобайок. 919 коментарів. Додати вашій Антоніні тут нічого, і вона з вами прощається до нових зустрічей.
