Як Сергій Лозниця рятує російську культуру в Україні. Оксана Забужко розповіла про свої дослідження на Берлінале

Як Сергій Лозниця рятує російську культуру в Україні. Оксана Забужко розповіла про свої дослідження на Берлінале

Письменницю цьогоріч запросили в журі основного конкурсу.
Як Сергій Лозниця рятує російську культуру в Україні. Оксана Забужко розповіла про свої дослідження на Берлінале
Як Сергій Лозниця рятує російську культуру в Україні. Оксана Забужко розповіла про свої дослідження на Берлінале
18 Лют 2024
1
41849

Рішення про запрошення прозаїкині, поетки, літературознавиці Оксани Забужко до складу журі Берлінале викликало певні дискусії в кінотусовці, адже для багатьох було дещо дивним дізнатися, що письменниця (а не людина кіно) судитиме стрічки на цьому престижному фестивалі. Проте було й багато аргументів за. Найголовніший — Забужко зі своїми ораторськими талантами точно кому треба наваляє, а кого треба — переконає. Ішлося найперше про російську культуру та її впливи на українську.

А ще було страшенно цікаво, як письменниця зійдеться зі своїм колегою по журі, іспанським режисером Альбертом Серра, який вважає Путіна і Трампа чудовими політиками, здатними тримати наш світ у порядку. Ну так ось, схоже, пані Оксана вже встигла з ним перекинутися слівцем і дізналася про його, Серра, розмови з режисером Сергієм Лозницею. 

Як результат Забужко зробила допис, у якому доволі прозоро назвала Лозницю агентом впливу. Вона написала, що на Берлінале її запитали про нього як про українського автора. Пані Оксана ж вкотре не зрозуміла, чому білорус, який лише кілька років прожив в Україні, позиціонує себе українським автором.

«І от, щойно тепер у Берліні знайшлась на це питання відповідь: виявляється, всі ці 30 років Лозниця працював для міжнародної кінотусовки "голосом України" — розповідаючи в кулуарах кінофестивалів, зокрема, таким, як Альберт Серра, що його, Лозниці, місія — врятувати в буцімто рідній йому, Лозниці, Україні російську культуру, бо українська культура, мовляв, надто "маленька й провінційна" (с) для окремої країни, і без російської Україна вкінець здичавіє (можете починати пригадувати, від кого ви це чули, у цієї методички не один спікер!)».

Також Забужко у своєму фірмовому стилі «а я ж казала» пригадала, що тривалий час Лозницю і в нас називали одним із найвизначніших українських режисерів. Нині ця думка стала не такою популярною, якщо не сказати маргінальною. 

«За моїми спостереженнями, для кожної скільки-небудь помітної галузі культури, науки, інформації і т.д. на Заході є свій "нібито-українець" — добре інтеґрований у відповідні тамтешні інституції, котрий від імені України авторитетно здійснює висадку в незаймані мізки західних колеґ російських пропаґандистських наративів. І після 24.02.22 таких співочих дроздиків тільки побільшало, отож не поспішаймо щоразу радіти, що "нашого цвіту по всьому світу", а спершу уважненько придивляймося, чи той цвіт "наш", чи, може, зовсім з іншого поля занесений», — пише Забужко.

Утім потрібно визнати, що Сергій Лозниця нині у світі і справді вважається одним із найвідоміших українських режисерів. Роками його стрічки потрапляли на престижні кінофестивалі та отримували там нагороди. Він дає багато інтерв'ю, і в них він підписаний як український автор. 

Нагадаю, в березні 2022 року Лозницю виключили зі складу Української кіноакадемії. Усе за його намір брати участь у французькому фестивалі з цікавою назвою «Від Львова до Уралу». Ось що тоді писала, наприклад, режисерка Ірина Цілик.

 

Це рішення позитивно сприйняли далеко не всі кінематографісти — частина навіть вийшла з кіноакадемії на знак протесту. Одним із аргументів на захист Лозниці було те, що напередодні режисер сам вийшов із Європейської кіноакадемії, бо не погоджувався з її боязкою позицією щодо агресії Росії.

Своє виключення з Української кіноакадемії Лозниця прокоментував у заяві, в якій назвав це «нацизмом» і заявив, що був і лишатиметься українським режисером. Також зауважив, що не підтримує закликів бойкотувати російське кіно, адже частина тамтешніх його колег критикують дії Путіна. 

Треба зауважити, що із заявою від українських кіноакадеміків тоді багато хто був не згідний. Не за саме рішення, а за формулювання. Адже Лозниці закинули, зокрема, й космополітизм, що для західної аудиторії прозвучало й направду дивно. Тому ось ці слова Лозниці з його відповіді зайшли як в суху землю: 

«Виступаючи проти космополітизму, українські "академіки" застосовують саме […] дискурс, вигаданий Сталіним, заснований на ненависті, запереченні свободи слова, відстоюванні колективної провини та забороні будь-яких проявів індивідуалізму чи індивідуального вибору».

Власне, саме цей випадок поклав початок доволі активній дискусії про правильний вибір слів та формулювань, якими представники нашої культурної спільноти планують доносити думки до іноземців. Триває вона і дотепер. 

Що ж до Сергія Лозниці, то після цієї всієї катавасії він сам остаточно викреслив себе з вітчизняної спільноти виступом на Каннському кінофестивалі. У ньому він став на захист російської мови та культури:

«Вимога бойкоту російськомовної культури, яка є також і досягненням, і багатством України, є архаїчною та деструктивною за своєю природою. Більше того, вона докорінно суперечить європейським принципам культурного плюралізму та свободи вираження. Замість того, щоб поставити російську мову, рідну мову для 30 відсотків громадян країни, на службу Україні, розповідаючи нею правду про страшну війну, "культурні активісти" знемагають від безглуздої, сізіфової праці — знищити те, що є невмирущим. Складається враження, що під "культурою" ці люди мають на увазі просту сукупність окремих творів — кінофільмів, романів, спектаклів, картин тощо. Але це не так»

Лозниця додав популярну тезу про те, що культура ні в чому не завинила, а то все Путін та попередні кровожерні режими. Це йде в повний розріз із намаганням українських митців чи загалом культурних дипломатів закликати світ до серйозного переосмислення російської культури, яка несла і продовжує нести імперські, насильницькі, шовіністичні наративи, а також культивує образ «маленької людини», яка не здатна нічого змінити. 

Нині ставлення до Лозниці в нашій культурній спільноті доволі різне. За моїми суб'єктивними спостереженнями, більшість усе ж сприймає його негативно. Хтось із цих людей переконаний, що режисер і справді є ледь не агентом, хтось просто бачить у ньому типового російського (чи швидше зросійщеного) інтелігента й ліберала. Який до того ж давно живе поза межами України і відірваний від нашого контексту. 

Проте є й ті, хто має до нього прихильність і досі. Ці люди зазвичай пригадують його вихід із Європейської кіноакадемії, вважаючи цей вчинок яскравим, дієвим та патріотичним. А також нагадують, що Лозницю у світі таки сприймають як одного з найвідоміших українців і його думка лишається доволі авторитетною. Тому ми, мовляв, маємо використовувати його як популярного спікера, який доноситиме нашу позицію в інтерв'ю та на виступах. 

Ось тільки, як бачимо, пан Сергій доносить трохи іншу позицію. М'яко кажучи. Але правда й у тому, що серед вітчизняних людей культури є й такі, які повністю розділяють позицію Лозниці. Вважають критику російської культури та мови ідіотськими й нецивілізованими нападками.

Нагадаю, його в цьому році також запросили на Берлінале. І оскільки його сприймають як українця, то на цьому фестивалі наша культурна дипломатія дійшла до серйозного рівня іронії та абсурду: Оксана Забужко та Сергій Лозниця. 

Хоча правильніше, напевне, буде написати: Оксана Забужко проти Сергія Лозниці. Спостерігаємо далі. 

Фото: getty images

Теги
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Наталія
115 дн. тому
Не вдаватимусь до особливого коментування - все й так ясно. А от очі в Лозниці повні облуди й підлості. Як і очі сепарів. Як і очі "какаяразніца" (читай колаборантів). Вони скляні.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Щодня наша команда готує для вас якісні й актуальні матеріали, які допомагають медіа в Україні ставати кращими. Ми будемо вдячні за будь-яку вашу підтримку. Ваші пожертви – це можливість робити ще більше.
Спільнота ДМ
Інше у цій категорії
Марина Крижня
«Антоніна»
Відповідь на це питання почав шукати журналіст та історик Олександр Зінченко й отримав багато цікавих відповідей.
13 Черв 2024 20:30
1 871
Марина Крижня
«Антоніна»
З 1 по 30 червня щорічно проходить Місяць гордості (Pride Month) на підтримку прав та видимості ЛГБТКІАплюс-спільноти.
13 Черв 2024 13:40
702
Марина Крижня
«Антоніна»
Про це актор Київського національного академічного Молодого театру та військовослужбовець написав у своєму фейсбуці.
10 Черв 2024 16:20
774
Марина Крижня
«Антоніна»
Поки сиділи без світла, у колишньому твітері почався флешмоб. Суть його полягала в тому, щоб написати на клаптику паперу слово «електрохарчування» та підставити в назву книжки. Вийшло весело.
07 Черв 2024 20:50
635
Марина Крижня
«Антоніна»
Любі читачі, нарешті в нас навкололітературний срач. У нього втрапив підприємець і власник видавництва «Наш Формат» та книжкова блогерка, авторка каналу «Непозбувний книгочитун».
06 Черв 2024 18:00
4 330
Лєна Чиченіна
«Антоніна»
Вітають, а часом бідкаються.
06 Черв 2024 17:15
2 716
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду