Фреймут завела телеграм і завзято повчає нас тепер ще й звідти
Перелякалась я вже від самого запрошення на канал, яке Ольга запостила у своєму інстаграмі. Отже, пообіцяла вона нам канал для «ботаніків». Але не тих, що про листячко і фотосинтез, а тих, що жити не можуть без цитати Габріеля Гарсії Маркеса на сніданок або списку рекомендованої літератури від нього ж. І не радійте даремно можливості дібрати ідеї, що почитати ввечері. Там Біблія, «Одіссея», Платон. Коротше, м'яко кажучи, дуже базовий список літератури. Це якщо ви вчора з лісу вийшли, тіки відкрили для себе друковане слово, то згодиться.
Так от, усе це — «світ Фреймут», до якого Оля запрошує у своєму інстаграм-зверненні: «Лице старіє, я по собі знаю, а розум залишається, теж знаю по собі».
Переглянути цей допис в Instagram
Я так зрозуміла, що оскільки звернення Ольга писала одночасно і до друзів, і до ворогів, то інтонації та вираз обличчя в неї змінювалися щосекунди, щоб порівну було і тим, і тим. Від сексуального вайбу до відверто погрозливих інтонацій: «Хочете, я вам листи від руки писатиму, в прямі ефіри виходитиму?».
Це нам за те, що не молилися, напевно. Тому у списку літератури і Біблія.
Та перейдімо власне до каналу «Мама, я ботанік» і його контенту.
Якщо вам уже є рочків хоч 35, то ви пам'ятаєте таку сороміцьку штуку, як «статуси ВКонтактє». Вони, може, й зараз є, але, дякувати Всесвіту і забороні від української влади, ми очистились від цих знань. Так от, ці статуси — це зазвичай якась муть у стилі Капітан Очевидність, з претензією на глибину думки. В окремих запущених випадках ще й підписано авторство якоїсь зірки. Вітаю, для тих, хто ностальгує, — велкам на телеграм-канал Ольги Фреймут.
Зранку обов'язково чиясь цитата, потім трохи рандомної вікіпедії, картина, академічна мелодія, pdf-файл з розділом із книжки і кружечок від Олі з роздумами про життя та карколомно неочікуваними висновками.
Наприклад, на закид від доньки, що Оля носить образ і не показує себе справжню, Фреймут визнає, що вона — людина минулої епохи, але хоче змінюватись, тому... вона сьогодні без ліфчика. (Сюрпрайз-сюрпрайз.)
Щодо картини «Коханці», то, здається, Оля й сама дещо підозрює. Наприклад, те, що просто публікувати всесвітньо відому роботу художника Рене Магрітта з її назвою — це щось примітивне. Вона так і каже: «Ви подумаєте, що це скучно. Ні, взагалі не скучно». Але ж звідкись знає, що саме подумають її підписники!
Далі вона розповідає про свій роман з «хлопцем на букву Д.» за часів «Підйому». З ним у неї й асоціюється Магрітт.
Отже, Оля Фреймут, як завжди, тяжіє до повчання і патронування пастви. І заразом розважання решти людей.
Тому що важко не смішити читачів/глядачів твого каналу, коли цілком серйозно розповідаєш про те, наскільки ти і твій контент інтелектуальні, але при цьому постійно використовуєш слова не за призначенням. Як-от, скаржачись на власну привченість до старих стандартів, Оля каже, що їй «важко втрутитись у нові реалії». Ми, звісно, підозрюємо, що вона хоче вписатися або принаймні прилаштуватися, але аж ніяк не втрутитися. Та що ж робити, коли хочеться патетичних промов, але так багато у світі довгих слів і всі одне на одне схожі.
З цікавістю спостерігатиму цю «школу ну дуже благородних дівчаток» і далі. Це ж тільки два дні, а вже стільки шок-контенту.
Ольга Фреймут — це окремий персонаж в українському медіапросторі (навіть якщо він географічно зараз у Британії). Якби не було Олі, такий образ треба було б вигадати. За це ми її і любимо. Олю, продовжуйте. Особливо кружечки «від руки».