Забули скасувати кріпацтво. Яке видавництво насипле вам копійок за роботу
І навіть не «виявилося», а вчергове з'ясувалося. Трішки контексту. Йдуть роки, а літредактори та перекладачі розповідають нам про своє горе. А саме — про мізерні гонорари та критично стислі дедлайни. Ось, кажуть вони, чому ви часто бачите у книжках помилки або нарікаєте на переклади.
Що там казати, цілі публічні дискусії були присвячені цій проблемі і згодом нас начебто спіткало невеличке покращення. Ну авжеж, Антоніна сама на власні ж очі бачила та в руках тримала десятки книжок як без помилок та одруківок, так і з класними перекладами. Проте питання актуальності не втратило, а надто щодо окремих видавництв, про які час від часу згадують незлим тихим.
І ось знову. Письменник та засновник «Твоєї підпільної гуманітарки» накатав дописа, до якого прикріпив скрин. На ньому його знайома запитувала, чи норм взагалі їй запропонували гонорар. За реакцією Остапа здогадуємося, що не норм.
Антоніна одразу побігла вже до нашої літредакторки Наталки, запитати і в неї: так норм чи нє? У відповідь отримала середні розцінки за роботу, які можна знайти на різних ресурсах:
Одним словом, 10 гривень — це точно не діло. Але чи вгадали видавництво читачі Українця? Передбачувано багато людей показували пальцями на «Фоліо», бо репутацію не проп'єш.
Але з'ясувалося, що йшлося про «Клуб сімейного дозвілля». Принаймні так стверджує Остап, та й у коментарях теж таке припускали. Бо в цього книговидавничого панства теж репутація біжить попереду. Ось мені лишень щойно розповіли про їхню книжку «Мелодія кави у тональності сподівання», в якій один і той самий портрет персонажа повторювався кілька разів.
Ясна річ, у коментарях під цим дописом тема жалюгідних гонорарів постала знову.
Прочитавши цю невеселу розмову, ваша Антоніна пішла писати в КСД. Запитати, чи це все правда і чи не навалюють на них різних побрехеньок. Але, як то кажуть, всієї правди ми не дізнаємося. Бо мені до цього часу не відповіли. Можливо, СММ-нику теж платять 10 гривень.
Не знаю, який написати висновок, бо замість усіх моїх слів послухайте ліпше «Мертвого півня» і їхню легендарну пісню на вірші улюбленого Антоніниного Юрія Андруховича.
