Жахливий кінець чи жах без кінця в Івано-Франківську. Українські медійники обговорюють перемогу Трампа
Спочатку одні почали доволі передбачувано моститися в помиральну яму, яка була підготовлена ще звечора. Але цим панікерам дуже швидко стали опонувати ті, хто, знаєте, звик не істеричити, а розкладати все по поличках. От весь день, шановні колеги, і розкладаємо.
А найбільш тверезі з нас нагадують, що остаточних результатів ще немає і раптом що — а ви вже оце понаписували.
Тому найкращий варіант — писати як Таня Ніколаєнко, бо воно годиться за будь-якого результату. А за теперішньої світової повістки — на щодень без винятку.
Але давайте за нашою схемою. Данило Мокрик пише вже безпосередньо з помиральної ями. Якшо шо, Антоніна там відлежується вже давно, тому не засуджуємо.
Лариса Волошина — з нами по сусідству. До речі, про Другу світову пише багато хто. Настільки, що аж забули про Третю. Але не всі.
А ось Юрія Богданова ми підтримуємо ще більше. Бо зустрічати карколомні події потрібно з посмішкою. Ну а ще ми уважно стежили за тим, хто з американських зірок за кого агітував. До речі, ще одна чудова нагода піти в американські соцмережі та усвідомити, наскільки жалюгідними є наші так звані «унікальні і страшні українські срачі».
А також підвалила аналітика про те, чому демократи програли. А я ж вам узагалі пропоную цікаву гру, якщо любите гострі відчуття. Щопівгодини перемикайте з прореспубліканських каналів на продемократичні. І навпаки. Дуже весела вечірка виходить.
Наталка Соколенко пише з більш оптимістичними сподіваннями. І запитанням, відповідь на яке ми теж хотіли б дізнатися.
Сергій Мельничук має для нас аналітику на реакцію простих українців. Що ж, побажаємо Валерію приємного вечора і, можливо, навіть наслідуємо його приклад, одразу як допишемо ці рядочки.
А Тетяні Трощинській із сусідами, схоже, пощастило. Це вам не політично активний Валєра.
А поки тут усі вправлялися в аналізі, Павло Казарін зробив справді серйозне діло — вигадав новий слоган для Третьої штурмової. Терміново на всі борди міст.
І поділився планами на вихідні. Він не один — мільйони українців увімкнули файнал каунтдаун і чекають на перемогу вже з першими променями. Обіцяла ж людина.
Але все ж найбільше ваша авторка підтримує сьогодні Сергія Фурсу. Бо зовсім недавно натрапила на блог ось цього пана і занурилася в страшні спогади.
Які з роками ставали дедалі страшнішими.
Дмитро Тузов не панікує, а чекає на новий етап. Одні двері зачиняються, інші відчиняються і все таке. Кома і жах без кінця лишаються позаду — чекаємо на новий сезон «Чорного дзеркала».
Кінокритик Ігор Кромф розбавляє весело-помирально-нервову атмосферу коментами до минулорічного допису.
Дмитро Раєвський, як завжди, скептично налаштований на співвітчизників.
Розповів нам про популістів і як з ними боротися.
А Катерина Коберник нас попереджала ще вчора!
Всю правду казала і Юлія Забєліна.
Олександра Ревуцька пише святу правду. Але радіти рано – попереду ще парламентскі. Бо не розчаровуватися – то якось не по-українськи.
Марина Данилюк-Ярмолаєва каже, щоб усі вспокоїлися, бо гірше не буде.
Богдан Логвиненко теж узявся всіх заспокоювати.
Дарка Гірна, як і ми, захоплюється специфічною підтримкою українського народу свого лідера.
А Олександр Зінченко нагадує, чому ми всі любимо історію.
Цю тезу повністю підтвердила стаття колег з Galka.If.Ua, яка вірусилася у 2016-му і пішла на друге коло сьогодні.
