Цугцванг Садового: можно ли обижать чувства верующих в Украине?

Как вы помните, на днях разразился скандал во Львове – поводом для него послужила фраза  руководителя управления культуры Львовского горсовета Ирина Магдыш в интервью «УП».

«Есть районы (во Львове), где вообще ничего нет – ни культурного центра, ни одной библиотеки, театра или кинотеатра, – говорит Магдыш. – Это мертвые районы в культурном смысле. Единственное развлечение для людей в таком районе – церковь. И церковь начинает на этом жировать и злоупотреблять страшным образом. В одном из таких районов в каждой школе в вестибюле стоит фигура Божьей Матери, обложенная цветами, такой маленький алтарь. Иногда я там заставала моменты, когда во время уроков дети стояли как на линейке перед этим алтарем, а пастор служил. На мой вопрос, почему дети здесь, а не на уроках, никто не нашел что ответить. Это их деньги. Их прихожане – это их деньги, а прихожан надо воспитывать с малых лет. Если человек привык ходить в церковь как на единственное развлечение в своем мире и вносить пожертвования, то церковь будет процветать».

Интервью было опубликовано 5 октября, после чего за слова Магдыш публично принес извинения мэр Львова Андрей Садовой. А еще заявил, что не сможет работать в одной команде с человеком, который так думает – и в итоге чиновница подала в отставку. Журналисты в «Фейсбуке» высказывались на эту тему много и обширно:

Леся Ганжа:

«Звільнити Магдиш у Львові – втратити електорат у Києві. Одним жестом – і такий цугцванг. Амінь».

Божена Гродницкая:

«Что им, грешным, не понравилось? А то, что церкви намекнули на недопустимость захвата светской территории и анексии нашего будущего. На аморальность установки бронзовых болванов без согласования с громадой города. На паразитов в рясах, которые стали своеобразной ветвью власти в нашем постгеноцидном государстве. На бизнес этих средневековых чувачков, на раздачу земельных участков направо-налево. Намекнули на то, что тоталитарные организации не могут обладать монополией на «духовность» или «культурность».

Отар Довженко:

«Окремий привіт людям, які сказали «фас» на Магдиш. Це люди, яким будь-який варіант – якби Садовий визнав за Іриною право на власну думку про церкву чи якби він її злив, що він, власне, і зробив, – був дуже вигідний. Це так чи інакше зашкодило б його рейтингу. Те, що Садовий волів утратити підтримку ліберальної меншини, а не правовірної більшості, в принципі, не дивно. Але від цього не менш бридко».

Вахтанг Кипиани:

«З приводу скандалу у Львові. Не можна ображати почуття віруючих. Не можна ображати цінності невіруючих. Церква (у даному випадку, УГКЦ) – це дуже важливий суспільний інститут. Але школа є не менш важливим суспільним інститутом, і вона має бути відділена від церкви і в її приміщеннях не повинні бути символів будь-яких релігій. От коли все це буде усвідомлено громадянами – не буде місця для претензій, реплік у відповідь і вимог покласти заяву про звільнення на стіл».

Ольга Жук:

«Останні дні – загострення ханжества, мракобісся і несмаку. Добре, що часом воно стає очевидним. І вся стрічка заповнена обуренням цими реверансами в бік клерикалів».

Олеся Островская:

«Історія зі звільненням Iryna Magdysz – ланка досить довгого ланцюга, який демонструє, що великі виклики тільки починаються. У якомусь сенсі це наш 1968-й – коли нормативний дискурс міняє відносно нечислене, але пасіонарне «нове покоління», створюючи нові й нові патові ситуації для політиків. Історія в реальному часі».

Катерина Ботанова:

«Ні, я не прирівнюю звільнення Магдиш і розстріл журналістів.
Але так, я порівнюю дії, за якими стоїть не закон, а образа «почуттів віруючих».
І сам факт того, що почуття віруючих, в які церква загортає свою владу і свій гонор, використовуються як тиск на владу, як фактичний шантаж – голоси за слухняність, – має змусити всіх нас не мовчати.
Бо немає значення, яка за цим стоїть церква: «погана московська» чи «прогресивна своя».
Жодна церква, яка маніпулює владою і шантажує її, не може вважатись прогресивною.
Жоден політик, який не має сили і голосу, аби відстоювати вищість Конституції над конкретними інтересами, не має бути політиком».

В общем, Садовой явно потерял часть электората. У нас точно отделена церковь от государства?

Дуся

Фото: grim.in.ua