Скандальні серіали, псевдопсихологи й українські актори в російському пропагандистському треші. Найпопулярніші матеріали MediaLife у 2023-му
«Детектор медіа» підбиває підсумки медіароку-2023 традиційними оглядами ключових подій. Усі тексти читайте за тегом «#Підсумки року 2023».
Минулого року срачів у соцмережах, скандалів, телевізійного трешу та дивовижних новин зі сфери медіа було забагато, але наші читачі не втомлювалися читати про них (за що ми їм вдячні). Успіх деяких наших матеріалів на ці теми було неважко передбачити, приміром, про скандал зі Спартаком Субботою чи взяттям на поруки журналістами «1+1» Ігоря Коломойського.
Але часто лічильник переглядів починав рухатися дуже швидко там, де ми цього не очікували. Приміром, на матеріалі про показ документального фільму про Івана Дзюбу та його дружину Марту. Отже, почнімо наш список — і зробимо це з кінця.
18. «Феномен Івасюка» від «Загону кіноманів». Як зруйнувати кринжову міфологізацію української естради (16,2 тисячі переглядів)
Це матеріал про черговий ютубний фільм Віталія Гордієнка. Нерідко документалісти хмурніють, коли оце абищо називають фільмами, і наголошують: те, що можна подивитися по телевізору чи на ютубі, належить називати документальною публіцистикою. Гордієнко пішов далі й підписав своє творіння «документальне відеоесе».
«Феномен Івасюка» Віталій зняв у манері, схожій на інше відеоесе — про стрічку «Тіні забутих предків». Тобто майже самостійно. Начебто все стандартно: ведучий у кадрі, його текст — за кадром і синхрони різних людей: від музичного оглядача Філа Пухарєва та музиканта Святослава Вакарчука до сестри Івасюка пані Галини. Проте це якраз добрий приклад, коли звичні прийоми в кінці дають доволі нетривіальний результат завдяки авторському погляду.
Це відео дуже добре подивилися — зараз у нього 923 тисячі переглядів. Для багатьох музика Івасюка і він сам стали відкриттям. Хоча в нас уже кілька років серед молоді розвивається тенденція цікавитися музикою 1970-х, яка отримала назву «Вусатий фанк» завдяки однойменному фільму. Важливо, що у «Феномені Івасюка» з музиканта остаточно зняли совково-патріотичний (так, химерне поєднання) пафос, показали живою людиною і дали стимул цікавитися рештою талановитих людей того періоду.
17. Римма Зюбіна про зйомки у фільмі «Юрик»: «Я прошу кожного, кому я зробила боляче, простити мені» (19,1 тисячі переглядів)
Один із небагатьох (і саме тим цінних) прикладів, коли публічна людина після скандалу дуже грамотно його прокомунікувала. Нагадаю, фільм «Юрик» вийшов на каналі СТБ влітку і викликав грандіозну колотнечу. За сюжетом хлопчик з окупованого Маріуполя виривається з міста і через усю країну прямує до родичів за кордон.
Стрічку зняли явно нашвидкуруч, і тому автори не встигли (або й не захотіли) вивчати, з чим саме люди зіткнулися під час тих жахливих подій. Багато маріупольців цьому неймовірно обурилися та звинуватили команду в тому, що в стрічці сильно применшили складнощі, зокрема й побутові. І загалом показали все дуже викривлено.
Як на мене, єдина з усієї знімальної групи людина, яка з гідністю вийшла з ситуації, була саме Зюбіна, яка грала бабусю головного героя. Ось що вона написала на своїй сторінці у фейсбуку: «Я ще не оговталася, але я спробую, нарешті, з’єднати свої емоції в слова. Я прошу кожного, кому я зробила боляче, простити мене. Я, яка завжди наголошую на відповідальності актора за все, що він транслює зі сцени й екрану, жодним чином, ані намірами, ані думками не намагалася принизити, розтоптати, знищити пам’ять, знецінити все, що пережили маріупольці».
Також Римма Зюбіна пояснила і становище акторів під час зйомок в українських проєктах, і те, що дуже часто вони абсолютно ніяк не можуть вплинути на процес зйомок.
16. Відбілити не вдалося. Блогерку Раміну Есхакзай розкритикували за інтерв’ю з дружиною Миколи Тищенка (19,5 тисячі переглядів)
Інтерв’ю у стилі «тепла ванна» в нашому інформаційному просторі — найпопулярніші. Якщо говорити про ютуб і шоубізнесово-зіркові теми, то інших прикладів і не пригадаєш. Проте апогеєм, напевно, стала розмова Раміни з Аллою Барановською. Ведуча дозволила своїй гості створити своєму чоловікові образ ледь не супермена та найбільшого патріота України.
«Він отримує всі ці дозволи та приїжджає туди, куди не те що ні один депутат не їздив, а й не всі журналісти. Для нього це важливо. Я знаю, що він не боїться війни та бути в якихось небезпечних місцях», — сказала тоді Барановська.
Постійні скандали навколо Тищенка його дружина пояснює так: «Колись він очолював компанію, в якій працювало більше тисячі осіб. Тобто жив же без скандалів, якось був адекватною, нормальною людиною. І тут типу — раз, за один день щось так змінилось. І шо? Як це так можливо?».
Упродовж розмови Алла Барановська постійно нарікала на хейтерів, які метою свого життя бачать жорстокі напади на безневинного котика Миколу, якого вони просто не знають і не бачать його добрих справ. У коментарях навіть лояльна до такої комплементарної роботи аудиторія Раміни дещо офігіла. А комунікаційники Тищенка (якщо вони існують і це була їхня ідея) явно прорахувалися та зробили ще гірше для свого підопічного.
15. «Риганиця» від Світлани Лободи. Співачка вкотре оскандалилася — тепер новим треком (20 тисяч переглядів)
Українські філологи у захваті — з’явилося ще одне слово, яким можна називати популярні процеси в нашому суспільстві. Бо раніше ми дивилися на постійні спроби деяких зірок всидіти на двох стільцях, але конкретної назви цьому не було. Але завдяки Світлані Лободі ми тепер маємо слово «риганиця», яке швидко пішло в народ.
Річ у тім, що співачка випустила чергову українськомовну пісню, намагаючись таки отримати прихильність співвітчизників. Називалася вона «Київ — Ніцца». Проте про російських шанувальників Світлана теж не могла забути, тому зробила варіант і для них — «Рига — Ницца». Назва миттєво трансформувалася в термін, і тепер чергові сумнівні дії знаменитостей можна одразу називати риганицею — і вас усі зрозуміють.
14. Юрій Горбунов записав пояснення про серіал «Інгулець». Про Поворознюка — ані слова (20,8 тисячі переглядів)
У липні зчинився цілий ґвалт навколо «патріотичного» серіального конкурсу від Мінкульту. Точніше, навколо його переможців, яким збиралися видати 400 мільйонів гривень із держбюджету. Здебільшого суспільство обурювалося самим фактом, що гроші йдуть не на військові потреби, а на телевізійний контент. У професійних колах не могли зрозуміти, чому перемогли ті проєкти, які перемогли. Хто взагалі їх оцінював і чому так багато наближених до Офісу президента?
Ходили чутки, що переможців визначали тодішній міністр культури й інформаційної політики Олександр Ткаченко та (шок) режисер «Моєї прекрасної няні» та «Слуги народу» росіянин Олексій Кірющенко. Потім цю інформацію мені підтвердив т. в. о. міністра Ростислав Карандєєв.
Конкурс був сумнівний у багатьох моментах, питання були до різних переможців — і «Санаторію “Незабудка”», і новорічних мюзиклів. Але основна хвиля накрила проєкт Юрія Горбунова «СМТ Інгулець». Усе тому, що пан Юрій — людина відома, а в самому серіалі запідозрили іміджеву рекламу підприємця, президента ФК «Інгулець» Олександра Поворознюка. До того ж суму планували надати немаленьку — більш ніж 33 млн гривень. Після гучного скандалу Горбунов відмовився від державного фінансування. Але не від «СМТ Інгульця». З нетерпінням чекаємо.
13. Я тепер розумію, чому Іван з тобою одружився. У Києві показали стрічку про Івана та Марту Дзюб (22,1 тисячі переглядів)
Успіх цього матеріалу для нас став приємною несподіванкою, адже серйозні документальні фільми отримують значно менше уваги, ніж різноманітні риганиці. Йшлося про київський показ фільму Сергія Буковського «Іван та Марта» про подружжя Дзюб. Режисер, як завжди, чудово розкрив своїх героїв і показав дуже тонкі моменти в їхньому житті та характері.
Головною героїнею фільму стала саме пані Марта, яка просто зачарувала собою публіку. Вона прийшла на показ і вже під час обговорення режисер Роман Балаян встав зі свого місця та серед іншого сказав, що тепер розуміє, чому Іван із нею одружився.
Щоб це зрозуміти, варто, звісно, дивитися стрічку. Але загалом Буковський нам продемонстрував дуже ніжні, дружні та турботливі стосунки між двома людьми, які пройшли у своєму житті занадто багато випробувань. Яких не просили і яких не хотіли, тому й не вважають себе героями.
12. Йокалемене, греча і півень Петя. Як на каналі ТЕТ показують «селючку» з Коломиї (23,4 тисячі переглядів)
Цей епічний скандал привів аж до того, що сполошилася вся Коломия, а мер міста виступив із серйозною претензією до телеканалу ТЕТ. Усе почалося з соцмереж, в яких користувачі почали обговорювати новий серіал «Встигнути до 30». Вони постили уривок, у якому відбувалося знайомство головних героїнь, серед яких — Люба з Коломиї.
Люба мала максимально затурканий вигляд і поведінку, а у своїй мові вживала абсолютно не характерні для регіону слова як «кура» чи «греча». Тому, звісно, почалися серйозні розбірки. Які закінчилися цілком конструктивно, адже українці дискутували про іронію, самоіронію і чим вона відрізняється від насмішок та образ. А також з’ясовували, чому у наших серіалах українське село досі показують за радянсько-російськими стереотипами.
Також говорили про серйозність підходу виробників серіалів до своєї роботи. Адже персонажі повинні хоч якось пропрацьовуватися і мати зв’язок із реальністю.
11. Щоби що? Чому Наталія Мосейчук взяла інтервʼю у Спартака Субботи? (27,4 тисячі переглядів)
Якщо існує інтерв’ю у стилі «тепла ванна», то чому б не бути «теплій ванні з качечками та пінкою»? Наталія Мосейчук роздраконила спільноту черговим скаженим анонсом — чекайте, мовляв, інтерв’ю з Субботою на моєму ютуб-каналі. І це навіть не під час скандалу навколо його персони, а вже тоді, коли цього псевдопсихолога встигли забути. Навіщо? Ось яке питання виникало у більшості людей.
Мосейчук під час розмови була дуже ніжною до гостя і навіть кокетувала. В огляді на це дійство я намагалася знайти причини появи Спартака на цьому майданчику. По-перше, Суббота натякнув, що попередня влада пропонувала йому гроші за агітацію. А також заявив, що ця війна надовго і нам у ній потрібен «сильний, впевнений правитель», за якого треба триматися. Як мені здалося, він мав на увазі саме Зеленського.
А загалом розмова вийшла дуже смішною. Адже Спартак все ніяк не міг визначитися: він таки розбирається у політиці чи абсолютно на ній не розуміється. Позицію свою змінював ледь не кожні 5 хвилин.
10. «Фільм про країну дикунів і бидла». Сценарист «Забороненого» розкритикував комедію «Люксембург, Люксембург» (36,8 тисячі переглядів)
Інформаційним приводом до цього матеріалу став іронічний допис сценариста Артемія Кірсанова про фільм Антоніо Лукіча. Що спричинило неабиякий резонанс у кіноспільноті. Фільм «Заборонений» свого часу розкритикували за художні недоліки, зокрема і за сценарні. «Люксембург, Люксембург» — навпаки, отримав високі оцінки. Зокрема за сценарій. І тому достатньо емоційний критичний допис пана Кірсанова багатьох розсмішив.
До того ж раніше у сценариста та його колеги Сергія Дзюби була не така чітка патріотична позиція. Вони, приміром, хвалили свій серіал «Ефросинья» та несхвально говорили про «піндоський» кінематограф. Проте згодом я дізналася, що Артемій активно волонтерить, а Сергій — воює. І навіть отримав поранення.
Власне, саме цей випадок є прикладом серйозного виклику для нашої кінокритичної спільноти. І це вже обговорюється. Як розповідати про фільми кінематографістів, які воювали чи воюють? Якщо їхні стрічки виявляться слабкими, то чи варто писати негативні рецензії? Чи краще промовчати? Як узагалі розділити повагу до людини як до військового і скептичне ставлення до неї ж, коли йдеться про кіно? Питання, здається, поки відкрите.
9. «Сміявся з людей, які брали Коломойського на поруки»: один із каналів передумав запрошувати Володимира Дантеса на різдвяну зйомку (37,1 тисячі переглядів)
Цей різдвяний концерт також відомий як «концерт з Кацуріним і без Дантеса». Але Володимира, за його версією, туди не запросили не через любовні перипетії. А тому, що у двох твітах він колись висміяв взяття на поруки Ігоря Коломойського журналістами «плюсів».
Ну, а оскільки концерт знімали «плюси», то і не покликали. Точніше, передумали кликати. Але це не точно. Адже Дантес не сказав, про який канал ідеться. Тому у коментарях був парад версій: від «Дискавері» до «Суспільне Київ».
8. Спартак Суббота. Як українці з тріском провалили черговий краш-тест (38,2 тисячі переглядів)
Один із багатьох матеріалів про Субботу зі спробою проаналізувати, чому взагалі увесь цей треш відбувся. Нагадаю, нібито психолог виявився не психологом. Поштовхом до такого висновку стало розслідування психолога Іллі Полудьонного. Його він виклав на ютуб та у текстовому варіанті на сайт «Свідомі». Сказав, що зробив це, бо Суббота ганьбить українських спеціалістів, у яких імідж і без того не дуже.
У ньому я намагалася розібратися зокрема в тому, а чому ж ця людина взагалі була такою популярною в медіа? Чому журналісти не перевіряють експертність гостей, яких кличуть щось коментувати? Як взагалі вийшло, що такими псевдоспеціалістами переповнене наше телебачення і саме вони збирають пристойні рейтинги? Ну і, звісно, що із цим усім робити.
7. «Я не знаю, хто ці люди та звідки у них гроші». Чи повинні артисти перевіряти людей, до яких їдуть виступати (42,5 тисячі переглядів)
У жовтні українці цілий тиждень обговорювали розкішне весілля колишнього прокурора Ростислава Ільницького й ексспівробітниці ДБР Роксолани Москви. З самих молодят обговорення перейшло на артистів, які їх розважали. На сцені ми бачили Олександра Пономарьова, Дзідзьо, Олю Полякову, Григорія Решетніка та гурт «Дзвони сонця».
Усі вирішили пересидіти скандал десь у куточку. Усі, крім Полякової. Вона записала відео в інстаграмі з поясненнями та сказала, що поняття не мала, до кого їде, і не перевіряла, звідки їхні статки. Понад те, вона висловила переконання, що артисти й не повинні цього робити, бо то справа компетентних органів. Але водночас сказала, що в майбутньому таки її команда проситиме більше інформації про замовників.
Але, на наш погляд, артисти мають бути більш відповідальними, ніж були досі. Вони мусять перевіряти й, наприклад, організаторів закордонних концертів, бо серед них можуть бути росіяни. Скандали з такого приводу ми бачили вже багато разів. Ну і, вочевидь, артисти повинні знати про людей, яких вони їдуть розважати на корпоратив, весілля чи дні народження, трохи більше, ніж їхні імена на листочках.
6. 11-річні швейцарські діти в памперсах. Як підписниці навчають Дмитра Карпачова медіаграмотності (55,6 тисячі переглядів)
Ще один не психолог, який видає себе за психолога — Дмитро Карпачов. Нагадуємо його шанувальницям, що про існування у пана Дмитра психологічної освіти нічого не відомо. І на СТБ його титрують винятково як ведучого. Який чомусь дає поради жінкам із приводу виховання дітей. Але, напевне, у нас є якийсь ліміт на кенселинг псевдопсихологів.
Прикметно, що риторика Карпачова у програмі «Супермама» сильно відрізняється від того, що він пише в інсті та телеграмі. Адже там у нього — справжнє патріархальне царство. А також його соцмережі відрізняються від програми тим, що там немає монтажу, і в коментарях із Дмитром і сперечаються, і вказують на помилки. Наприклад, коли він написав, посилаючись на видання «20 Minuten», що швейцарські школярі ходять на навчання в памперсах навіть в 11 років і вчителі б’ють на сполох.
Підписниці не полінувалися знайти цю газету і з’ясувати, що це безплатне видання з різними сенсаціями, висмоктаними з пальця. Але навіть там 11-річна дитина в підгузках згадувалася лиш раз, про такий давній випадок розповідала одна з педагогинь із розвитку. Ось так Дмитро Карпачов отримав невеличкий майстерклас із медіаграмотності. І, здається, в інстаграмчику в нього виявилося трішки менше авторитету, ніж у тепличних умовах на телевізійному екрані.
5. «Божі лохотрони» Олега Винника. Інтерв’ю зі співаком встановило недосяжний рекорд безглуздя (75,2 тисячі переглядів)
У червні відбулася сенсація — Олег Винник дав інтерв’ю новоствореному ютуб-каналу КРП (Крупним планом). Яке, вочевидь, стало здебільшого розчаруванням для його вовчиць. Річ у тім, що співак від початку повномасштабного вторгнення заліг на дно в Берліні та не подавав ознак життя. «Куди зник Винник?» було одним із найбільших питань у вітчизняному шоубізі.
Аж ось він феєрично з’явився і, звісно, нам усе адекватно пояснить.
Звісно, ні. Олег влаштував цілу феєрію з безглуздих фраз, які розлетілися заголовками, як ось цей наш. «Я нічого нікому не винен. Сьогодні я став більше говорити. Господь Бог мені відкриває очі на все. У мене є шо сказати, я не боюся речей тих, які є очевидні. Тих, яких, можливо, ніхто не знає. Мені є за що боятися, є за кого. Мені є кого берегти. Але в кінці кінців я людина вільна, і рано чи пізно ми всі підем туди, звідки прийшли. Ще нікому не вдалося із цієї землі втікти живим».
Цим інтерв’ю Олег Винник ще більше погіршив своє становище і в українському шоубізі вже шукають когось на його вакантне місце. На ютуб-каналі «КРП» після цього вийшло ще два не дуже успішні інтерв’ю й на цьому його робота закінчилася.
4. Сльози та істерики. «Настоящее время» розповіло, як у Латвії росіян змушують складати мовний іспит (99,6 тисячі переглядів)
Узагалі гумористичний серіал «Як російськомовних ображають у Латвії» колеги з «Настоящего времени» показують регулярно. Але сюжет, про який ідеться в матеріалі, розповідає про іспит на рівень А2. Це коли ви можете піти у магазин і пояснити продавцеві, що вам потрібно, і коротко потеревенити з сусідами про погоду. Але нещасні російськомовні люди (громадяни Росії) бідкаються, бо аж так досконало вивчити мову вони не можуть.
Не можуть тому, що не хочуть. Отже, плачуть і жаліються журналістам на складну долю. Уточню, що йдеться про здебільшого вже пенсіонерів, які майже все життя прожили у Латвії. Ось що каже один із героїв сюжету, пан Йосип: «Я, найімовірніше, не складу. На деякі питання на іспиті я просто навмання відповідав. Вони взагалі елементарні, може бути, навіть прості. Але коли, як у мене, вчити, зубрити мову у такому віці — це, по-перше, потрібен час, а у мене його не було. А по-друге, у мене немає сфери спілкування — місця, де спілкуються латиською».
Пані Міра у ще більшому розпачі: «Я йду на іспит — і у мене ноги трясуться. Я не ходила на курси, оскільки у мене немає на це грошей. Я отримую пенсію 340 євро на три місяці, а мені папірець прислали з Риги, що 70 євро платити за курси. А на що мені тоді жити?».
Ну, а ми вам просто радимо почитати цей наш матеріал, а потім подивитися і сюжет. Гарантуємо непоганий настрій.
3. «Мавка. Лісова пісня». Як українці раптом з’ясували, що наша кіноіндустрія — це зрада (185,5 тисячі переглядів)
Мультик «Мавка. Лісова пісня» нині є найкасовішим фільмом в українському прокаті. Він перевершив показники навіть світових хітів від знаменитих студій. І це, безумовно, якийсь надрезультат. Не знаю, чи хтось його міг прогнозувати. У перший же вікенд прокату «Мавка» стала яскравою подією, яку почали бурхливо обговорювати.
Звісно, було безліч позитивних відгуків, але і траплялося немало невдоволених. Претензії були стосовно того, що мульт якийсь діснеївський (що б це не значило) і що це погано. Нарікали глядачі й на те, що сюжет зовсім відрізняється від того, що ми читали у Лесі Українки. Хоча це вже доволі традиційна практика і вже за трейлером та описом було зрозуміло, що це не екранізація.
Але мене особисто найбільше зацікавили люди, які для себе раптом з’ясували, що компанія-виробник Animagrad раніше співпрацювала з росіянами та робила мультик за мотивами «Руслана і Людмили» Пушкіна. Неймовірна сенсація, подумала я. І написала текст, у якому йшлося про те, що багато представників нашої кіноіндустрії, на жаль, упродовж років війни й не збиралися покидати свій улюблений російський ринок, бо дуже люблять гроші. Але не варто перейматися — нині вони вже люблять винятково Україну.
2. «Я ж кажу — жах!». У мережі кепкують із працівників «1+1», які прийшли підтримати Коломойського в суді (212,3 тисячі переглядів)
Цей матеріал гарно нам показує, як часом корисно просто залетіти у тренди. Це — простий огляд реакції у твіттері на відданих медійників, які захищатимуть свого роботодавця до останнього. Ну, може і не до останнього, але на суд прийдуть і на поруки візьмуть.
Частина людей жартувала, інші ж просто офігівали. Бачите, навіть коміки поставилися серйозно до цієї інформації. А дехто навіть здивувався такій поведінці журналістів. Бо є ще ті, хто зберігає віру в людей.
1. Слов’янські свині у вишиванках. Українські актори переїхали в Росію і знялися в пропагандистському треші (277 тисяч переглядів)
Ну, і вершина нашого переліку — розповідь про двох харківських акторів, які виїхали у 2023 році до Росії. Там їх, звісно, не закидали снарядами, проте запропонували знятися у серіалі в стилі «шок-контент». Сергій Лістунов і Дар’я Терновська виконали ролі українського подружжя, як його бачать російські пропагандисти.
Йдеться про такий собі кіножурнал «Вслух!», насолодитися яким можна на ютубі. Кількість переглядів там — мінімальна. Росіяни вкладають купу грошей у пропагандистський контент, але далеко не все можна дивитися без крові з очей. Це я до того, що наші виробники часто закликають до мавпування цього процесу замість того, щоб концентруватися саме на якості.
У матеріалі описані кілька новел і, повірте, це концентроване божевілля. А новела за участі наших колишніх співвітчизників називається «Завжди говори “так”» і у ній йдеться про те, як головні герої поступово продавали батьківщину породженню Сатани — Западу. Чоловік мусить виконувати забаганки нового шефа — грати з ним у пейнтбол, навіщось носити тіару, виряджатися у нацистську форму.
Аж ось, коли дружина сама вдома, у квартиру заходять англомовні люди, які продають її якимось молодятам. Дружина в істериці дзвонить чоловіку, але він виявляється на війні. І дорікає їй по відеозв’язку, що це через її жадобу грошей всю країну (і зокрема їхню квартиру) захопили західні загарбники.
«Тепер нам гроші не платять, тепер ми за їх гроші кров’ю розплачуємося, дурепо!». Після цих слів чоловіка вбиває вибухом. Його дружина впадає у ще більшу істерику.
