Срач і небінарність. Журналісти та редактори влаштували колотнечу через переможця «Євробачення»
Небінарна особа Nemo перемогли в пісенному конкурсі. Це важливий інфопривід, тому практично в кожній редакції заплакав літературний редактор, якому довелось терміново вирішувати «переможець» чи «переможці», «співак» чи «співаки». І це ж іще так, щоби при цьому не помилитись і не образити нікого.
Напруження породило питання, дискусію і, куди ж без нього, срач. І на відміну від гомофобного срачу, який теж паралельно несеться, цей — лінгвістичний.
Товариство медійників загалом розділилося на два табори: «пишіть, як просять, і не вимахуйтесь» і «це калька з англійської, а в них інший нюанс значення».
Головна редакторка «Гендер в деталях» Тамара Злобіна виступає за реакцію мови на запит суспільства:
«Люди, ви серйозно? Не придурюйтеся. Немає нічого складного в тому, щоб скласти небінарну людину і займенник вони. Вже бутьте чесними, скажіть "я гомофоб/-ка".
І що це за аргумент що українській мові казати вони/їх на небінарних осіб не властиво? Так і фемінітиви останні 70 років було не властиво. І комп'ютер в словниках з 1980-х. І відкритих небінарних людей в публічному просторі ще 20 років тому не було.
Є явище — є мовний відповідник. Якщо нове явище — нововведення, це нормально».
При цьому іншим полюсом виступила редакторка Ольга Васильєва:
«...писати “особа, яка перемогла” і поруч “вони отримали” — це груба логічна та синтаксична помилка. Така сама, як і “психолог сказала” (“він сказала”).
Шановні медійники, правил української мови ніхто не скасовував! Правильно було б так: «Особа, яка перемогла в конкурсі. Вона отримала 591 бал» (вона, бо особа).
UPD У коментарях мене назвали гомофобкою (наклеп), трансфобкою та квірфобкою (з цим складніше й потрібні роз'яснення, які не стосуються мовознавства). Скажу тільки, що я насамперед захищаю українську мову та жінок у ній. Так завжди було і буде.»
Цей допис стосувався цього варіанту публікації:
А от такий варіант Ольга Васильєва вважає правильним з точки зору української мови:
Звинувачуючи одне одного в коментарях у гомофобії або в паплюженні рідної мови, люди провели два дні у з'ясовуваннях стосунків. Самі небінарні особи тихенько відсиділись у куточку, щоб не потрапити під роздачу ще більше. До речі, згаданий у пості Ольги Васильєвої журналіст Отар Довженко поки в роздумах і не хоче асоціюватися з чітким посилом редакторки:
Сам же він пропонує компромісний варіант:
«Тут важливо відокремити ідеологічні аргументи від лінгвістичних. Я підтримую право небінарних людей бути тими, ким вони є. Тому серце каже “так”. Але там, де сьогодні множина, завтра хтось зажадає, аби ми замість займенників ставили піктограми й озвучували їх горловим співом. Довести ідею до абсурду тут дуже легко, і охочі точно знайдуться.
Тому на вопріс “як медіа називати небінарних людей” я відповім так: із турботою про аудиторію. Оскільки вживання множини, середнього роду чи інших нетипових форм ускладнює розуміння, його треба пояснювати. Прямо в дужках чи без дужок: “це небінарна людина, яка просить говорити про неї у множині”. У кожній публікації, угу. Після цього — окей, пишемо, що євромонатік заспівали пісню».
Частково галас базується й на тому, що в англійській мові they (вони) використовується не лише для множини, а й для згадки когось, чия стать невідома. В українській такої сталої форми немає, тому часто доводиться писати щось на кшталт «лікар/-ка прийшов/-ла». Англійською буде просто «вони прийшли». І зовсім не тому, що лікар — небінарна особа. Так скажуть про будь-кого, кого не бачать і, відповідно, не можуть визначити стать.
Але таке пояснення не допомагає прихильникам консерватизму в мові.
І тут головний нюанс.
Стать і гендер — це різні поняття.
Стать (або біологічна стать) зазвичай визначається народженням і стосується біологічних характеристик організму, зокрема анатомічних, гормональних і хромосомних ознак. Зазвичай людину при народженні зараховують до однієї з двох біологічних статей — чоловічої або жіночої, — за зовнішніми ознаками, такими як геніталії.
Гендер же є соціальною, культурною та особистісною конструкцією, яка відображає те, як особа ідентифікує себе в суспільстві. Гендерна ідентичність може бути спрямована на чоловічу, жіночу, небінарну або іншу ідентичність, яка відрізняється від біологічної статі. Це означає, що особа може ідентифікувати себе як чоловіка, незважаючи на те, що вона має жіночу біологічну стать, або навпаки.
Виходить, що захищаючи право використовувати займенники не за гендером, а за статтю, шановні колеги цікавляться геніталіями людей.
Але навіть прийнявши (не тільки юридично, а й психологічно) норму про гендерно нейтральні займенники, все ж таки потрібні чіткі правила для інших слів. Наприклад, для позначення професій. Якщо викладач — небінарна особа, то вони «викладачі» чи «викладач/-ка»?
