Велика Французька Олімпійська революція, або Чи треба було перепрошувати за креатив?
Французьким організаторам Олімпіади вдалося змусити цілий світ говорити про церемонію відкриття чотири дні. Досі не вщухають захоплені вигуки й обурені промови від глядачів тієї трансляції і від тих, хто бачив лише фотографії в інтернеті. У всіх про побачене (і не побачене) є своя думка. Або «Сором і ганьба!», або «Креатив і прогресивність!».
Про яке ще шоу відкриття спортивних міжнародних змагань було стільки суперечок або й срачів?
Організатори навіть від гріха та Варфоломіївської ночі подалі перепросили в католиків та інших вірян за парафраз із «Таємною вечерею».
Так тепер піднялася дискусія, чи не дарма французи просили прощення в церков за свій сценарій.
Першим ешелоном пішли претензії, що вибачаючись перед вірянами, організатори образили почуття атеїстів. Але до таких аргументів ми звикли, це радше такий вічний жарт.
А от альтернативний погляд на водорозділ між тими, хто вважає, що подивився «бал сатани», і тими, хто спостерігав наймодерновіше новаційне шоу, нас зацікавив.
В загальних обговореннях з’явилася концепція «права людини — нова світова релігія». Коли святими й недоторканими є свободи особистості. А релігійні догмати — анахронізм. Французи, які історично частенько виступали новаторами в питаннях і релігії, і мистецтв, не могли не створити шоу, де на Олімпі будуть нові боги: особисті кордони, свобода самовираження, самовизначення.
До того ж, два дні в медійній фейсбук-бульбашці велася роз'яснювальна робота з френдами, які злякалися «вісників Апокаліпсису» на штучних конях. Перепост із покроковим описом алюзій на французьку історію та мистецтво в сценарії церемонії відкриття Олімпіади поширили більш як півтори тисячі разів. Ми теж залишимо собі на згадку, як приклад сценарного плану грандіозного шоу.
«Одним з основних персонажів цієї церемонії була таємнича фігура в масці та капюшоні, яка з олімпійським вогнем в руках перетинає Париж у режимі паркур по дахах столиці. І ця фігура символізує персонаж з відомої гри “Assassin's Creed”.
Леді Гага виконувала пісню Зізі Жанмер “My thing in feather” на золотих сходах, які повторюють сходи Гран-Пале та під легендарним знаком Гімар (французький архітектор) паризького метро.
Французький канкан не потребує пояснення, як і згадування “Маленького принца”.
Також можна побачити сцену, яка нагадує “Les Misérables” (“Знедолені”, роман Гюго).
У відомій бібліотеці Парижа відзначили французьку літературу: “Романси без фраз” Верлена, “Небезпечні зв’язки” П’єра Шодерло де Лакло або навіть “Тріумф любові” Маріво».
Продовження — на скрині.
Окремих компліментів церемонія набралася саме від телевізійників, які розуміють, наскільки складно транслювати в прямому ефірі таке масштабне шоу, яке до того ж іще й розкидане в різних локаціях протяжністю в шість кілометрів.
OBS, дочірня компанія Міжнародного олімпійського комітету (МОК), створена у 2001 році, відповідала за зйомку відкриття Ігор та надання картинки телевізійним каналам по всьому світу, які купили права на трансляцію.
Задіяли понад 100 систем відеокамер (деякі з них роботизовані) та крани.
До того ж, на човнах, на яких пересувались делегації всіх країн, організатори телетрансляції встановили понад 200 смартфонів, щоб додати «унікальний» ракурс. «Суб’єктивна камера» від імені спортсменів на водному параді.
Це втричі більше камер, ніж використовували під час олімпійської церемонії в Токіо у 2021 році. Крім того, у команди в Парижі було вісім дронів, три вертольоти і чотири виготовлені на замовлення стабілізовані катери, оснащені спеціально розробленими системами камер.
Щоб забезпечити зображення для телебачення по всьому світу, компанія розмістила свою штаб-квартиру в Міжнародному центрі мовлення, а гігантські диспетчерські — у величезному виставковому центрі Бурже (Сена-Сен-Дені), на північ від Парижа.
Для французьких національних телеканалів створити систему такого масштабу було би неможливо. Вони самі це визнають.
Жіль Сілар, директор з виробництва спортивних програм France Télévisions, пояснює:
«Ми би не змогли замінити міжнародний продакшн. Вони точно знають, куди поставити свої камери, такий-то кадр у такий-то час у такому-то місці. І у нас немає ні коштів, ні ресурсів, щоби знімати все, що потрібно зняти. Нам би довелося помножити нашу команду на 20 чи 30».
Тож обидві теми для дискусії — етичний/мистецький бік шоу та професійний телевізійний дискурс — мають потенціал на подальше обговорення і напрацювання нових сенсів. Чи замінить бог гуманізму та нової етики вірування у вищі сили та надприродне? Чи ввійде в історію телебачення робота команди прямого ефіру церемонії? Розмова, схоже, триватиме.
