У США таки є наша культурна амбасадорка, і це не Аліна Гросу. А хто?
Після того, як спалахнув скандал з непорозумінням щодо нібито «посади» співачки Аліни Гросу в Нью-Йорку, а також після викриття фейковості і самої «посади», і персони, яка Аліну Гросу на неї «призначила», ми подумали: а й справді, як українську культуру представляють дотичні до неї наші біженці в різних країнах світу? І чи багато самозванців та кринжі?
Підозрюємо, що відповідь на останнє питання — «так». Просто про це тихо перешіптуються в українських ком'юніті, або (що ще гірше) просто не здогадуються. Тож, як у тому анекдоті: «Мені пісні "Бітлз" не подобаються, вони співати не вміють. Я сам їх не чув, але мені сусід наспівав». Десь так, буває, наші там наспівують.
Під час нашого «розслідування» щодо Сіми Карєтної, яка урочисто проголосила Аліну Гросу «представницею української культури в колах мера Нью-Йорка», ми, нагадаю, отримали коментар від неї самої. В ньому пані Сіма прозоро натякала, що протягом тих років, що вона живе в Нью-Йорку, багато хто там представляв українську культуру. Але всі були якісь, на думку Сіми Карєтної, підозрілі (щодо повноважень і підозрілості самої Сіми наполегливо рекомендуємо почитати в нашому матеріалі «Розслідування сторіччя...»).
Серед цитат пані Карєтної є, зокрема, і така: «Є й ті, хто дезінформує аудиторію, називаючи себе посланцями української культури від мера, амбасадорами Харкова в Нью-Йорку (такої ролі немає — іноземні міста в Нью-Йорку не представляють), заслуженими артистами України тощо. Особливо коли вони такими не є. Це шахрайство».
Очевидно, що героїня нашого матеріалу натякає на когось конкретного.
І цей «хтось конкретний» нам написав! Точніше, написала.
На відміну і від Аліни Гросу, і від Сіми Карєтної, у Вікторії Вєннікової, представниці харківської громади в США, навіть посвідчення є.
Більше того, про існування такого статусу (а це не посада, це саме статус) знають навіть наші дипломати (так буває, уявіть!). Ось, наприклад, лист-подяка від постійного представника України при ООН Сергія Кислиці до Вікторії Вєннікової.
Зважаючи на те, що побічно ми стали майданчиком, де сумнівна персонажка звинуватила людину в шахрайстві, вважаємо, що не зайвим буде дати можливість Вікторії Вєнніковій довести протилежне. Тим більше, що в нас тепер тих документів і доказів, як у слідчих прокуратури в багатотомній справі, — на всі життєві випадки.
Пише, значить, пані Карєтная, що «оті всі незрозумілі харківські представниці не є заслуженими артистками»? Ось, будь ласка:
Ми поговорили з Вікторією Венніковою. І вона розповіла, що камінь спотикання в цьому протистоянні вельми активної персонажки Сіми Карєтної зі статусом Вікторії полягає в тому, хто співатиме на прийомі у мера Нью-Йорка.
Нам стало цікаво, що ж це за івент, як він проходить і чому за місце співачки на ньому зчинилась боротьба. А також який вплив на це має пані Карєтная.
Зі слів Вікторії Веннікової, це щорічний прийом у мера Нью-Йорка, присвячений Східній Європі. Туди запрошують місцевих політиків, бізнесменів і меценатів (а також Сіму Карєтную і тих, для кого вона змогла наколядувати додаткові запрошення, в цьому випадку — Аліну Гросу та її чоловіка — російського актора).
Там немає окремого представлення різних країн Східної Європи у формі якихось виступів. Немає ніякого «концерту». Вікторія Вєннікова співала лише одну пісню. Більше ніхто не співав. І от саме на цей «слот» дуже мітила Аліна Гросу, судячи з усього. Уточню вкотре, що Гросу співала й «отримувала посаду» від Карєтної на зовсім іншій події.
Тепер щодо статусів, представлення України та зборів. Не секрет, що найбільші суми збирають зірки, які виїжджають з України з великими турами, роблять під час виступів аукціони і потім з цими грошима повертаються в Україну.
Але не забуваймо, що є й інші, значно менші події, але більш регулярні. На них теж збирають донати. І саме там Україну представляють ті, хто виїхав з країни з початком великої війни.
Харківська амбасадорка Вікторія Вєннікова каже, що на таких івентах виступає регулярно.
Ми поцікавились у міськраді Харкова, що ж це за ініціатива. Радниця харківського міського голови й депутатка обласної ради Тетяна Столяренко розповіла, що вона запропонувала місцевій владі, в мерії розробили положення, оголосили конкурс, отримали заявки, провели співбесіди з кандидатами та обрали кількох амбасадорок. Мерія сконтактувала з українськими консульствами, щоби повідомити їх про свою ініціативу.
Таке саме «амбасадорство міст» є у Вінниці та Львові. Тетяна Столяренко розповіла, що зараз уже й інші міста консультуються з ними щодо положень такої ініціативи.
Ця історія — лише приклад. І завдяки скандалу з Аліною Гросу ми про це згадали та заговорили. Українці нині розкидані по всьому світу. В тому числі діячі культури (ми зараз не говоримо про медійних персонажів, кістки яким ми всі вже неодноразово перемили). І хто саме і як саме співає, малює, читає чи пише про Україну в місцевих ком'юніті, знати цікаво. Особливо коли Україна далеко і за тисячі кілометрів від неї можна назватися ким завгодно — аби переконливо звучало. Але, на щастя, люди вигадали інтернет.
