Як прославитися, покликавши Віталія Портникова на дебати. Покроковий рецепт
Дисклеймер: ми зараз не аналізуємо експертність усіх фігурантів історії. Нам цікавий кейс розкрутки впізнаваності персонажа.
Що відбувалося. Хронологічно
Більше місяця тому на ютуб-каналі аналітика Сергія Любарського з'являється відео з політтехнологом Сергієм Гайдаєм («запам'ятайте цей твіт»). Воно набирає незвично велику для цього каналу кількість переглядів.
До цього звичною кількістю переглядів відео аналітика Любарського були плюс-мінус 40 тисяч.
А вже за тиждень після цього розпочалась історія, яку зараз ми спостерігаємо в соцмережах: «Портников відмовляється дебатувати з Любарським, Портников забанив Гайдая, Портников не тримає слово».
Три тижні тому на тому ж каналі з'явилось відео, в якому Любарський послідовно аргументує, чому думка Віталія Портникова з економічних питань не є експертною. Але заголовок і обкладинка цього відео дуже прозоро натякає на виклик і провокацію емоції.
Проходить ще тиждень. І на каналі того ж Любарського з'являється нове відео. І воно знову присвячене Портникову, але через Байдена. Щоб ніхто не здогадався. Автор начебто збирається транслювати свою думку щодо користі або шкоди, яку приніс чи не приніс Україні президент США. Але швидко переводить усе на Портникова і знов іронізує з його позиції.
Більше того, іронією Сергій Любарський не обмежився. Він напряму звинуватив Портникова, що той отримує мільйони доларів завдяки війні.
Оскільки Сергій Любарський ретельно відстежує всі виступи Портникова, щоб знайти чергову тезу, з якою він не згодний, все це перетворилось на однобічні дебати, в яких Любарський завжди перемагає. Бо його суперник у двобій ніяк не вступає.
Тоді блогер, уродженець Харкова (але вже 35 років як живе у США), викликає Портникова на дебати, заявляючи про готовність зібрати зі своїх підписників грошей, щоб заплатити журналісту за участь в них, якщо той не захоче безкоштовно. Тема — внесок Джо Байдена в російсько-українську війну.
І от, нарешті, в ефірі у Борислава Берези Віталій Портников згадує про свого опонента. При цьому також з іронією. Сидить, мовляв, чоловік в Америці і хоче дебатувати про те, чи мають українці в Україні бути вдячні президентові США.
Треба віддати належне Віталію та його почуттю гумору. Тому що пообіцяв оплатити Любарському переліт, переїзд і готель у Харкові. Зі щедрого плеча навіть похорон влаштувати, якщо, не дай боже, експерта зі США в Харкові зачепить ракетою чи «шахедом».
Експерт з Америки радо погодився на таку пропозицію. Щоправда, ексхарків'янин Любарський не знає, як називається центральна площа Харкова. Замість площі Свободи він хоче дебатувати на площі Незалежності. Такої там немає. В центрі Харкова є ще один майдан. Але він теж не Незалежності, а Конституції.
І от тут знову на арені (точніше в соцмережах) з'являється Сергій Гайдай. Діставайте збережений твіт. Він пише пост, у якому звертається до Віталія Портникова від імені Любарського. Також викочує список умов від блогера і чесно зізнається, що співпрацює з ним.
З цього ж таки поста багато хто нарешті й дізнається, хто такий Сергій Любарський.
Звісно, коментатори поділилися на тих, хто хоче шоу, на тих, кого дратує Портников, і на тих, хто вперше чує про Любарського та, відповідно, не розуміє, навіщо такі дебати Віталію.
З наступного поста Сергія Гайдая ми вже дізнаємось, що у них (у Гайдая з Портниковим) була телефонна розмова, в якій журналіст звинуватив політтехнолога в маніпуляціях (зважаючи на професію Гайдая, це фактично професійне визнання), вони посварилися, і Портников видалив його з друзів.
Епілог
Не секрет, що кожна людина живе у власній інформаційній бульбашці. Ми дивимося, слухаємо і читаєм різний контент. А якщо наше оточення споживає ті самі джерела інформації, нам автоматично здається, що про них знають усі.
Єдиним мірилом масштабу відомості (навіть не впливу, а саме відомості) можуть бути цифрові показники персони, думку та експертизу якої ми слухаємо. Це кількість підписників і переглядів на відеоплатформах, переглядів та цитування друкованих текстів.
Для експертів усіх рівнів і тематик це і є показник упізнаваності.
Тут не зайвим буде згадати, що лише на основному ютуб-каналі Віталія Портникова майже 800 тисяч підписників. Сумарно на всіх каналах Любарського в районі 200 тисяч.
І не Портниковим єдиним, до речі. Антоніна поговорила з колишнім нардепом Бориславом Березою, медійність якого теж доволі приваблива — більш як пів мільйона підписників на ютуб-каналі.
Він нам розповів:
«Тижні три тому до мене зверталися з тим, щоб я провів стрим з Любарським. Запросив його до себе на канал або прийшов до нього. Я відмовив. Але нещодавно знову прохання повторилося. Крім того, моє прізвище почав у своїх дописах використовувати Гайдай. Усе це лише для того, щоб збільшити охоплення аудиторії. Не більше. Це звичайна технологія привернення уваги до проєкту».
Проєкт — це ютуб-канал ProUA. Саме його розкручує Сергій Гайдай. І саме про нього він писав у своєму пості, де «викликав на дебати Портникова». Там можна побачити медійних людей, серед яких Дмитро Добродомов (колишній керівник медіахолдингу ZIK), журналісти Остап Дроздов та Олекса Шалайський, колишній політик Роман Безсмертний, військова Марія Берлінська. Витягли навіть Надію Савченко.
Наразі там 328 тисяч підписників.
Ваша Антоніна, як ви знаєте, харчується чутками та плітками. Тому понаслухалась від різних джерел, що проєкт цей — не просто медіа в ютубі, це платформа, з якої планують створювати політичну силу під вибори (колись же врешті вони будуть).
Сергій Любарський почав з'являтися на цьому каналі приблизно в ті самі строки, коли стартувала ця історія з «дебатами». Невдовзі після першої появи Гайдая як гостя на каналі Любарського.
Можемо разом поспостерігати, чи спрацює метод і чи збільшиться кількість глядачів відео Сергія Любарського після доволі медійної історії та завдяки згадкам поруч із прізвищем Портникова.
Втім, своєї мети Сергій Гайдай, очевидно, досягнув. Дебати — хороший привід для галасу, але мета, як можна припустити, в тому, щоб ми з вами дізнались про існування експерта Любарського та говорили про канал ProUA. Ну от ми і дізнались. І говоримо вже. Тому що маємо філігранно розіграний срач.
